Щоденник кінофестивалю / Out & Proud

Другий день. Добірка з чотирьох фільмів Out & Proud Київського міжнародного фестивалю короткометражних фільмів (KISFF) вражає відкритістю й чесністю, тим, наскільки глядач має змогу наблизитися до персонажів. В них немає героїзації, віктимізації чи будь-якого виділення цих героїв. Вони не є особливими, але такими самими членами суспільства, як і всі інші — за винятком того, що декотрих це суспільство не приймає. 111 слів про кожен фільм підбірки написав програмний координатор КМКФ «Молодість» Богдан Жук.

Відповідно до тайських традицій, якщо ти народжуєшся жінкою, то це кара за гріхи минулого життя. Якщо ж ти жінка, що кохає жінок, то це були страшні, непрощенні гріхи — каже одна з лесбійок у документалці «Видиме мовчання» / Visible Silence. Це висловлювання добре зображає консервативне суспільство Таїланду, де будь-яка жінка не є повноправним членом суспільства — що вже говорити про лесбійок, особливо маскулінних «томбоїв», які звикли до дискримінації й образ. Історія однієї з головних героїнь — доктора Карун — є позитивною, але рідкісною. Через відмову вдягати сукню її не беруть на роботу в університет, тому вона влаштовується викладачкою англійської на шовкову фабрику, де зустрічає своє кохання — власницю фабрики, що почала й успішно веде власний бізнес після розлучення з жорстоким чоловіком. Жінки у фільмі ведуть різні життя, однак усі домагаються прийняття їх суспільством такими, якими вони є.

Подібна історія — «Віктор XX» з Іспанії, здавалося б, однієї з найтолерантніших країн світу. Тут же не все так райдужно, бо місце дії — провінція, де теж мають велику силу традиції, стереотипи й консерватизм. Марі/Віктор — на грані гендерної ідентифікації: в рідному містечку вона зустрічається з дівчиною та протистоїть матері, яка не приймає їх стосунків, а особливо не схвалює того, що подруга дочки — марокканського походження. В сусідньому ж місті, де ніхто її не знає — Марі стає Віктором, і запрошує на побачення привабливу барменку. Віктор розуміє, що не є дівчиною, і мусить прийняти це, щоб відкритися близьким.

Питання упереджень у стосунках батьків і дітей теж у фокусі шведської картини «Мама знає краще». Тут уже толерантність напоказ: мама на авто забирає після побачення сина, який знайомить її зі своїм хлопцем. Вона зумисне демонструє своє прийняття сина, однак її хвилює, що батько, з яким живе син, може бути не таким толерантним. Фільм практично складається з розділеної на дві частини однієї сцени, в якій ледь не кожен впізнає себе в спілкуванні з батьками.

Четвертий з добірки — фільм «Дев’ятнадцять», що вміло показує особистий емоційний досвід юнака, який нарешті зважився на перший секс — із платним чоловіком.
Саме такі інтимні досвіди й емоції — у фокусі всієї добірки. Дехто вже out & proud, дехто вже відкритий — але до гордості ще треба дійти. Близькість до всіх цих персонажів, можливість відчути себе ними — те, що відзначає цю добірку, і чим можна пишатися відбірникам KISFF.