Леся Украинка – одна из важных, ключевых фигур украинской культуры, единственный игровой фильм о ней «Иду к тебе» был снят в 1971 году, к 100-летнему юбилею. Хорошая новость: через полтора-два года фильм о Лесе Украинке все же будет снят.
Рабочее название будущего фильма – «Узлісся», автор сценария поэт и сценарист Александра Лавренчук. Сценарием байопика заинтересовалась международная программа ScripTeast.
Для участия в ней были отобраны сценарии из восьми стран Центральной и Восточной Европы. Первый этап программы состоится в начале октября в Польше. Украина во второй раз участвует в ScripTeast – в 2016 году главную награду за лучший сценарий получил проект «Когда падают деревья» Марыси Никитюк.
ScriptEast – это программа для работы над сценарием. Группа экспертов работает над ним, анализирует и дает рекомендации по его усовершенствованию. ScriptEast проходит в три этапа, на последнем этапе в Каннах, во время кинофестиваля выбирают наиболее перспективный сценарий. Кроме того, что сценарий уже получит экспертный вклад – это дополнительная возможность заявить о нем в международном киносообществе.
Идея снять байопик о Лесе Украинке появилась спонтанно, год назад генпродюссер Одесскогомеждународного кинофестиваля Юлия Синькевич и Мария Москаленко (FX FILM Georgia) проезжали мимо поселка Сурами, где умерла поэтесса.
Производство фильма планируется в международной копродукции, съемки «Узлісся» будут проходить как минимум в Украине и Грузии.
«А смисл «Лісової пісні» – такий, як Ти і пишеш. Є така приказка: краще синиця в жмені, аніж журавель у небі. На жаль, є. Мені такі приказки вкрай не подобаються: журавель у небі – прегарний.
Є ще така приказка: дурний думкою багатіє. Вкрай гидка приказка. Такі дурні, що багатіють думкою, – літають перші в космос, пускаються з Магелланом довкола світу, йдуть на багаття з Джордано Бруно.
Отож: Мавка – для дурних, Килина – для «розумних». Бо Мавка – це мрія, це коротке сонце в сірому житті, Мавка – це свято, великдень душі. А Килина – це сірі будні, це сало з часником, це повна макітра вареників і жодної зірки над головою. «Життя» любить килин, а мавок убиває. Бо Мавка за день проживе більше, як Килина за 100 років. Бо Мавка – це обрій, світанок, а Килина – як пшоно, висипане курам під ноги.
Життя більшості людей – це одна опасиста Килина (пудів на 7 вагою), а Мавка їм ненависна, бо все зове до чогось непевного, нездійсненного, завжди ошукає, залишить у дурнях. А дурнями не бояться бути лише мудрі. Дурні ж хочуть бути мудрими – тому тримаються за Килину, як чорт за грішного душу. Одне слово, драма-феєрія Лесі – це драма людського життя: трагедія журавля в небі і гопак свиней на оборі», – Василь Стус у листі до сина, 1982.
