Київське видавництво «К.І.С.», де нещодавно вийшли «Президенти і пам’ять» і «Пам’ять місцевого виробництва» Олександра Гриценко, продовжує серію досліджень українського символічного простору.

Книжка Олександри Гайдай «Кам’яний гість» присвячена парадоксальній долі найпомітнішого персонажа радянської символічної спадщини – «кам’яного господаря», монументального Леніна. Авторка одразу ставить неоднозначне питання: чому в українських містах їх було так багато (більше ніж усюди), чому вони  майже недоторканими простояли двадцять років у незалежній Україні – поруч з церквами та в оточенні знаків нової державності? Відповідь: звичка та байдужість робили їх непомітними. Нарешті, чому саме в 2014-му відбувся славнозвісний український «ленінопад»? Відповідь – в новітній історії та в дослідженні Олександри Гайдай.

Щодо обраної назви – з «маленької трагедії» Пушкіна, а не з драматичної поеми Лесі Українки, – авторка пояснює, що сенс цього сюжета саме в розплаті та в одвічній чужості ідеологічного приходня.

Сергій Плохій,  директор Українського наукового інституту Гарвардського університету: Книга Олександри Гайдай – це проводи минулого, наукова розвідка та вдумлива розповідь про зміну епох, про повалення ідола і злам у свідомості, який до нього привів. Кам’яний гість покинув країну, залишивши сотні, якщо не тисячі п’єдесталів, готових прийняти нових гостей. Вони вже на марші. Але перед тим, як надсилати нові запрошення, варто прочитати цю книжку, про гостя, який не хотів іти.

Олександра Гайдай:  Зважаючи на величезну кількість пам’ятників, я не ставила собі за завдання створити детальний опис всіх подій та дискусій, які велися навколо них, та й сумніваюся, що це доцільно, адже їхній досвід є радше типовим, аніж відмінним. Натомість я вирішила зосередитися на суспільно-політичному контексті, в якому функціонували пам’ятники Леніну, з особливою увагою до діяльності представників місцевої влади та націоналістичних сил. Перші, маючи відповідну владу і повноваження, ставали регіональними виконавцями гуманітарної політики; а другі відверто проголосили боротьбу з радянськими символами одним з пріоритетів своєї діяльності. Діяльність чи бездіяльність як тих, так і інших найбільше вплинула на політику пам’яті у регіону, створюючи політичний та культурний контекст, у межах якого мешканці сприймали й оцінювали ситуацію в меморіальній сфері в цілому та щодо пам’ятників Леніну зокрема.

Олександра Гайдай.  Кам’яний гість. Ленін у Центральній Україні. – К.І.С., 2017