Нова книжка Олександра Гриценко нічим не подібна до тієї, що їй передувала («Президенти і пам’ять», – ми анонсували її та представляли в суботніх читаннях). Майже нічим.

Та була дуже велика, докладна й серйозна, з державним «пейзажем» на обкладинці, ця – маленька, іронічна, з карикатурним «пегасом», перетвореним на дитячу гойдалку. Проте тут теж йдеться про історію – не політичну, а літературну.

На презентації «Пегасів перебудови» дуже багато говорилось про час і про властивості часу, про його «слова», які зрозумілі тим, хто цей час пережив і пам’ятає, але зовсім нічого не кажуть і потребують коментаря для тих, хто «не в часі» (навіть, якщо «в темі»).

«Перебудова» як політичне і суспільне явище увійшла до словників та шкільних підручників, але мало хто сьогодні уявляє саме культурні обставини, – те, що відбувалося в київських «кружках і салонах». Ця книга про «перебудову» української літератури: наприкінці 80-х, коли головною темою і головним змістом «товстих журналів» метрополії було «повернення імен», коли літературна сучасність поступилися місцем текстам «з полиці» та злободенній публіцистиці, в Україні саме народжувалася молода література, тоді «неофіційна», сьогодні – класична.

…покоління сумних анекдотів дешевих горілок

покоління безкрилих коханців швидких до постелі

ми горіли як мокре горить та одначе горіли

і коли накидалась хапливо вгодована челядь

на даровану волю очима невдячного сина

ми похмуро дивились на це зі своєі пустелі

Україна Духовність Державність Дніпро Україна

Герб Гопак Гайдамака Галушка і Геній Тараса

Суверенність Соборність Сірко Сало Січ Україна

ми позбавлені спадку сини нетверезого класа –

гегемона байдужі онуки великого страху

з нас ліпилося все що завгодно та тільки не маса

і раніше ніж молот історії гупне з розмаху

ми виходили з гри ми виходили з гри щохвилини

і лягали в траву на узбіччі великого шляху

що по ньому свідомий потік до майбутнього лине

вихованці кухонних свобод вільні діти ефіру

короткохвильового о ні наша справа не згине

бо вона є не більше ніж гаяння часу а віру

в нас не вбить бо не віримо ані в лицАрство забуте

ані в ліпше майбуть ані в нашу зачовгану ліру

чи у кобзу яку бронепоїзд на станції крути

розтрощив на тріски чи у хрестоматійні клярнети

що з архіву гебе не вдається ніяк повернути

не рушаючи з місця прийшли ми туди куди йдете

вперто ви до речей очевидних як сало без хліба

сенс життя не існує існує лиш форма предмета

слова запах і смак то ж мабуть і політиків треба

розрізнять за фасонами вусів або вишиванок

бізнесменів за кольором пик а за кольором неба

визначати чи захід світила чи знову світанок

1991

Олександр Гриценко Пегаси перебудови: Пародії, поезії, полеміка 1985-1991 років. – Київ: К.І.С., 2018.