На сьогодні цей роман Італо Кальвіно увійшов до підручників з новітньої літературної історії та теорії як базовий зразок постмодерної прози. Він був виданий в 1979-му, коли така нелінейна, химерно структурована проза була якщо не новацією (постмодерн взагалі відверто грав в ігри, які вже колись кимось гралися), но актуальним викликом традиційному роману.

Гра, в яку грає Кальвіно, по-перше гра з читачем, по-друге «гра в читача».  І це відверте знущання з нього (якщо мати на увазі так званого «наївного читача»). Того самого, що відкриває книгу, прочитує перші рядки: «Ось-ось ти почнеш читати новий роман Італо Кальвіно…», спочатку вирішує, що це така передмова, потім відчуває себе улюбленим співрозмовником уважного і занадто дбайливого автора,  який дякує за те, що ти пішов до книгарні і купив собі оту книжку.

Отже ти, наївний читач, чекаєш, коли ж цей роман розпочнеться, щоб зануритися в дійство, так? Ти очікуєш на героя та сюжет? Ти досі нічого не зрозумів? Чи може десь на сімнадцятий сторінці ти все ж таки здогадався, що  що ця історія про тебе: як ти пішов до книгарні та купив собі книжку?

Нарешті на останній сторінці ти  зустрінешся сам з собою і заговориш від першої  особи, як правдивий герой традиційного роману: «Хвильку ще, хвилечку. Я саме дочитую роман Італо Кальвіно. Називається: “Якщо подорожній одної зимової ночі”».

Італо Кальвіно. Якщо подорожній одної зимової ночі / Пер. Р.Скакун.  Львів: Видавництво Старого Лева.  2018, 304 с.