Книжка «Я так бачу» творчої майстерні «Аґрафка» здобула бронзову медаль на конкурсі «Найкрасивіші книги світу».
Отже вітаємо Роману Романішин, Андрія Лесіва та видавництво Старого Лева!
Організатор конкурсу – німецький фонд «Мистецтво книги» (Stiftung ‘Buchkunst). Конкурс проводиться з 1963 року: міжнародне журі оцінює мистецьке оформлення та естетичний рівень книг і вручає нагороди в рамках Лейпцизького книжкового ярмарку. Протягом року книги-переможці презентуються у бібліотеках світу та на найбільшій книжковій виставці у Франкфурті.
Серед інших призерів знані книжкові дизайнери з Австрії та Нідерландів.
Коментар від журі конкурсу «Найкрасивіші книги зі всього світу» (Ricardo Báez / Venezuela, Valeria Bonin / Switzerland, Sascha Fronczek / Germany, Simon Hessler / Sweden, Rob van Hoesel / The Netherlands ):
У цій дитячій книжці розповідається про те, що бачить дівчинка у розкльошеній сукенці. Вона покладається на свої нові великі окуляри. Вивчати побачене їй допомагає сова — символ зору. На одному з найбільш вражаючих розворотів книги зображені кілька силуетів тварин, серед яких кози, хамелеони, акули та дрозди, які разом утворюють своєрідний пазл. З лівого боку у верхній частині сторінки, на білому фоні — сонце: значить, це денний час. Натомість праворуч над сторінкою матового синього кольору виблискує півмісяць. Жовті крапки, великі, дрібні, часто парами, блищать, як очі, з темної ночі. Точно — це очі маленьких тваринок з лівого боку розвороту, які так і залишились на місці. Дівчинка говорить: «Є очі, які бачать краще, ніж мої. Навіть у темряві».
На кількох сторінках книга стає навчальною, коли, наприклад, порівнюється зір бджіл, сов, коней, котів і собак. Взяти хоча би використання шрифту Брайля — хоч він і не відчутний на дотик, та літери зображені за допомогою червоних крапок. Графічне візуальне оформлення цієї книги у стилі таких собі піктограм вражає. Певні області виділені трьома кольорами (відтінки синього, червоного й жовтого), які живуть самі по собі й домінують над рештою. Місцями вони накладаються одне одного, прилягаючи аж до самого верху сторінки або й перескакуючи на іншу. Спостерігати за всім цим різноманіттям форм — справжня насолода.
