• Місто
  • Тиждень
  • Арт
  • 111 слів
  • Екран
  • Сцена
  • Стиль
  • Про нас

111 слов

Прочитать

«Книжковий арсенал»: голоси жінок у сучасній українській літературі

26.05.2025

Прочитать

Передзамовляй це: 12 книжкових новинок холодної весни

15.05.2025

Прочитать

Ірина Белан. «Граппіг. Kumedno»

29.03.2025

Прочитать

Передзамовляй це: 9 книжок для теплої весни

26.02.2025

Прочитать

Передзамовляй це: 9 книжок на Новий рік

22.12.2024

Стиль

Прочитать

«BUDZIRKA»: креативний кластер, елегантні рішення

23.05.2025

Прочитать

PAD Paris 2025: п’ятірка найкращих стендів

05.05.2025

Прочитать

Ярмарок дизайну Collectible – 2025: вічне та ефемерне

22.04.2025

Прочитать

«Бруталіст» і Бреєр

11.04.2025

Прочитать

TEFAF Maastricht 2025: абсолютно суб’єктивний рейтинг

02.04.2025

 

inший Kyiv

Культура Великого Міста
  • Місто
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111 слів
  • Екран
  • Про нас

inший Kyiv

  • Місто
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111 слів
  • Екран
  • Про нас

In Арт, Тиждень

АртТиждень

1.9K Просмотров 01.08.2019

АртТиждень Pin It

Вухо, вмуроване в кулю, дикі, але дуже добрі звірі та франко-німецьке безпредметне мистецтво – Марина Полякова рекомендує найцікавіші виставки Києва.

Mironova Foundation (пров. Лаврський, 9)

Колективна виставка об’єднала фотографії Сергія Мельниченка, скульптуру Назара Білика та полотна Віктора Сидоренка. Художники працюють у різних видах мистецтва, між найстаршим та наймолодшим з цієї трійки розрив майже сорок років. І все-таки виставка вийшла внутрішньо несуперечливою, а зовнішньо дуже, так би мовити, фотогенічною – повтори, перегуки форм, вишукана графічність, гра тіней. Три майстри розповідають про поводження людини в інформаційному просторі: сприйняття інформації та її обробку, відокремлення правди (наскільки вона взагалі можлива) від фейків, віру в те, що відбувається навкруги, або недовіру – відторгнення всього, бажання вирватися з мороку, відлетіти, втратити вагу. Фотографії Сергія Мельниченка, здається, відсилають до походжень агентів Малдера та Скаллі: інфернальне світло, якісь ангари посеред ночі, нечітке зображення чоловіка – жертви? останнього носія таємниці? Люди Віктора Сидоренка, що плавають у небесах, це мрія, така собі тілесна, мускулиста, красива мрія про «аріелів», які можуть полишити далеко внизу свари, заздрість, ницість, та бути вільними (проте трохи лякають своєю довершеною надлюдяністю). Квінтесенцією виставки можна вважати одну зі скульптур Назара Білика. З тилу – ідеальна куля, масивна, темно-сіра, герметична. Спереду – глибокий контррельєф, майже умовна голова чоловіка з дуже конкретним, деталізованим вухом. Вибирай, що тобі ближче, – ідеальна куля в інформаційному вакуумі, або бурхливе життя з його шепотінням та криками.

 

Національний музей українського народного декоративного мистецтва (вул. Лаврська 9, корп. 29)

Майоліковий завод у місті Василькові був створений у 1934 році на базі гончарної артілі. У 2002 році він збанкрутився й закрився. Між цими датами пролягає почесний шлях: технологічні розробки, художні винаходи, виставки, широкий продаж та навіть експорт посуду, сувенірів, декоративних виробів. Це були роки розквіту, моди на таку кераміку – вкриту поливою, якісну, трохи важкувату візуально та фізично, насичену фольклорними відсилками. Виставка величезна, з експозиції добре розумієш, який пласт культури пішов – принаймні на побутовому рівні, – залишившись тільки в музеях, у колекціонерів. Вигадливий посуд, декоративні фігурки, кумедні створіння, таріль з Леніним… То, можливо, це дійсно минуле, бабусине, вже не модне, запилене по сервантах?

Павло Гудімов (Я Галерея виступила співорганізатором виставки), каже: «Ці вироби можуть викинути діти тих бабусь, але почати колекціонувати онуки. Настає час зрозуміти, що це шедеври українського професійного мистецтва, яке сформовано на засадах мистецтва народного. Сьогодні ми вже на порозі того, щоб збирати колективний портрет України з портретів творчих людей, які працювали у різних видах мистецтва». Дійсно, майоліку у Василькові творили конкретні майстри: Михайло Денисенко, Неллі Ісупова Омелян Желєзняк… Окремо в експозиції виділений спадок творчого подружжя Надії та Валерія Протор’євих, які почали працювати на заводі у 1950 році, – роботи високопрофесійні та високохудожні, ті самі «добрі звірі», що дали назву виставці.

М17 (вул. Антоновича, 102–104)

У рамках довготривалого проєкту «Велике коло», присвяченого безпредметному мистецтву, відкрилася експозиція № 3. Є в німецькому місті Фрайбурзі незалежний мистецький простір e9a, який працює з абстрактним та мінімалістичним мистецтвом. У гірському чарівному куточку Франції, маленькому місті Пон-де-Кле, з 2011 року проходить Міжнародна бієнале безпредметного мистецтва. П’ятнадцять художників, які працюють з e9a та BANO, у М17 покажуть, що таке редукційне мистецтво, мінімал-арт, постформалізм і постмінімалізм (процес-арт). Після васильківської кераміки, яка вся вітальний вибух і блискуча краса, експозиція № 3 буде келихом дуже сухого й дуже тонкого вина. Її треба смакувати потроху, переходячи від однієї вкрай мінімалістичної роботи до іншої. Тут процес глядацької рецепції не менш важливий, ніж процес задуму й створення.

Mironova FoundationАртТижденьМ17Назар БилыкЯ Галерея
Share

Читайте также

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Предыдущий пост

Рейтарская-Невермор

In Місто

Рейтарская-Невермор

Просмотр

Следующий пост

Нигде кроме как в Совнаркоме

In Тиждень

Нигде кроме как в Совнаркоме

Просмотр

Instagram не вернул 200.

© 2025 inший Kyiv - All Rights Reserved.

Партнер сайту: