Валерій Ламах: все попереду

У виставковому залі Аукціонного дому «Дукат» до 10 жовтня працює виставка робіт Валерія Ламаха «Точка відліку». Вона є часткою проєкту UU#Kyiv, який здійснюється за підтримки Українського культурного фонду.

Представлено те, чого публіка здебільшого ще не бачила (попри той факт, що Валерія Ламаха немає вже 41 рік), – найбільше зібрання його живописних робіт, більше ніж два десятки, з приватних колекцій та родинного архіву.

За життя Ламах став легендою вітчизняного мистецтва: відомий монументаліст, сміливий експериментатор, філософ. Художник Матвій Вайсберг пригадує, що коли він був студентом Українського поліграфічного інституту ім. І. Федорова, в якому викладав Ламах, то всі там знали – Валерій Павлович це ого-го! це персона непроста. Пройшло чотири десятки років, а ім’я Ламаха все ще зберігає свою легендарність, а його спадок чекає дослідників.

З одного боку, мозаїки Валерія Ламаха, в яких найповніше розкрився його дар, (все ще) прикрашають споруди – ідіть та дивіться, вивчайте. З другого боку, існує той самий корпус живописних полотен, в яких все не так просто. Назва виставки «Точка відліку» є дуже вдалою, тому що роботи Ламаха – це проби, дотики, скоріше питання, ніж відповіді. Дивлячись на цей живопис, неможливо сформулювати, яким художником був Ламах, до якої течії належав. Це різнопланові модерністські експерименти, в яких митець далеко виходив за рамки радянської офіційної культури. Ні, роботи не виглядають такими вже бунтарськими, вони не сперечаються з офіціозом, вони просто інші – автор тихо, вдумливо шукає нову мову, намагаючись виразити свої погляди. До речі, Ламах вмів відмовлятися від того, що здавалося йому «невдалим», так він переріс абстракцію.

Але навіть не живопис Ламаха є основою для міфу. Звісно, це його «Книги схем» – синтетична теорія світобудови, де все з усім поєднано, де є дивні паралелі, від яких автор і сам був у захваті, якими захоплював друзів, співрозмовників. Засіб мислення, засіб споглядання, притаманний Валерію Ламаху, був єдиним джерелом, базисом і для його мозаїк, і для живопису-графіки, і для схем. Йому дійсно вдалося створити щось небувале – це культурологія, чи філософія, космологія чи шаманство?

человек стремится вперед

прокладывает путь своему стремлению

проложенный путь и есть искусство

но может ли искусство быть не путем а целью

у идущего цель впереди

человек не может пройти весь путь и достичь цели

достичь жизни

он проходит часть пути и этот путь это его искусство

поэтому искусство не может быть целью

художники говорят что главного не могут создать

поэтому искусство не есть цель

ибо художник несет цель в себе