Кераміка бойчукістів, небувалі птахи Примаченко, іноземна реклама в СРСР та Іван Грозний на шляху з США до Дніпра – Марина Полякова розповідає про найцікавіші виставки Києва.
Національний музей українського народного декоративного мистецтва (вул. Лаврська, 9)
Два роки тому у Мистецькому Арсеналі відбулася виставка «Бойчукізм. Проект “великого стилю”». Один із відділів експозиції був присвячений Межигірському керамічному технікуму, який очолив у 1923 році Василь Седляр, учень Михайла Бойчука (вчитель та учень були розстріляні в один день у 1937 році). Цей технікум, його художники – відлуння бойчукізму, продовження пошуків, естетики, філософії Бойчука. Українське відродження загинуло, але Музей декоративного мистецтва зберіг колекцію робіт «технікумівців». Окрім кераміки, яка глибоко пов’язана з народним мистецтвом, на виставці можна побачити графіку, архівні документи та театральні лялькі.
Будинок-музей Тараса Шевченка в Києві (пров. Тараса Шевченка, 8 а)
Ще одна виставка на цьому тижні звертається до народного, глибинного та архетипного – на ній демонструють чудових, небувалих птахів Марії Примаченко. Її бестіарій не страшний, а добрий, птахи вбрані у вишиванки, носять намиста, їхнє пір’ячко переливається кольорами веселки, яка спалахнула над мокрим літнім полем. Малюнки авторка супроводила підписами, от наприклад: «Ця птиця ходить, не літає, людям у Новому році щастя бажає».
DOM (вул. Сагайдачного, 10)
Виставка фотоколажів Лідії Мороз в кафе на Подолі теж шуткує, але це вже гостра іронія, посмішка над нами тридцятирічної давнини, над «поколінням Pepsi». Наприкінці 1980-х років, коли у СРСР почалася перебудова, через залізну завісу стали потроху пролізати західні дива, дари конс’юмеристського суспільства. Вони прийшли у наші сірі бетонні міста з безкінечними чергами, і ми побачили перші звабливі реклами напоїв, гумок, панчіх… Для авторки колажів найважливішою є тут опозиція між неживим, холодним та живим, емоційним, тілесним. Як нове вбудовувалося у наш міський та людський простір, як воно зіштовхувалося, які народжувало кумедні (або трагічні) контрасти? Здається, колаж є дуже доречною технікою для висвітлення тих суперечностей. Виставка працює до 31 січня.
Voloshyn Gallery (вул. Терещенківська, 13 а)
Харківський художник Іван Світличний народився у тому самому 1988 році, до якого Лідія Мороз відносить свій колажний проєкт. І зростав, формувався він вже в новому середовищі. Воно змінюється на наших очах, в мистецтво приходять нові технології та матеріали, нова філософія. Світличний вчився «на скульптора», але в останні роки експериментує з зовсім іншими матеріалами, а також з нематеріальним звуком. У 2018 році в PinchukArtCentre Світличний представив проєкт «Script», а сьогоднішній проєкт «Grammar. Fix.» є його логічним продовженням. Тут ми бачимо графічні малюнки, а також світло, звук і відео, тобто ті медіа, які допомагають автору розмірковувати над новою візуальністю. Виставка працює до 26 січня.
Мистецький Арсенал (вул. Лаврська, 12)
Виставка «Спецвантаж» відкрилася у грудні, але вона була неповною. До Києва не встигла доїхати картина Михайла Паніна «Таємний виїзд Івана Грозного перед опричниною». Але ж саме з неї все починалося, вона стала першим результатом співпраці України та США на офіційному державному рівні у справі реституції культурних цінностей. І от нарешті картина прибула, до закриття виставки (19 січня) її можна побачити, а потім вона повернеться туди, звідки її вкрали нацисти у 1941 році, до Дніпропетровського художнього музею.
