• Місто
  • Тиждень
  • Арт
  • 111 слів
  • Екран
  • Сцена
  • Стиль
  • Про нас

111 слов

Прочитать

«Книжковий арсенал»: голоси жінок у сучасній українській літературі

26.05.2025

Прочитать

Передзамовляй це: 12 книжкових новинок холодної весни

15.05.2025

Прочитать

Ірина Белан. «Граппіг. Kumedno»

29.03.2025

Прочитать

Передзамовляй це: 9 книжок для теплої весни

26.02.2025

Прочитать

Передзамовляй це: 9 книжок на Новий рік

22.12.2024

Стиль

Прочитать

«BUDZIRKA»: креативний кластер, елегантні рішення

23.05.2025

Прочитать

PAD Paris 2025: п’ятірка найкращих стендів

05.05.2025

Прочитать

Ярмарок дизайну Collectible – 2025: вічне та ефемерне

22.04.2025

Прочитать

«Бруталіст» і Бреєр

11.04.2025

Прочитать

TEFAF Maastricht 2025: абсолютно суб’єктивний рейтинг

02.04.2025

 

inший Kyiv

Культура Великого Міста
  • Місто
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111 слів
  • Екран
  • Про нас

inший Kyiv

  • Місто
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111 слів
  • Екран
  • Про нас

In Арт, Тиждень

АртТиждень

1.6K Просмотров 27.02.2020

АртТиждень Pin It

Мрії про красеня з двома головами, камертон Галини Григор’євої, єврейське життя і тілесність між красою та жахом – Марина Полякова розповідає про найкращі виставки Києва.

 

Triptych: Global Arts Workshop (Андріївський узв., 34)

У нудний час ми живемо, все ми вже бачили й нічого нас не хвилює. Якби така виставка відкрилася у Парижі 1880-х років, її б назвали скандальною, непристойною, і добродії в циліндрах гамселили б один одного тростинами. А в нас – тихо, бо ми вже пережили і фовізм, і сюрреалізм, і ар брют, і примітивізм – а саме відлуння цих течій можна знайти у живописі Дзвіні (Дзвенислави-Марії) Подляшецької та скульптурі Вадима Іщенка. Роботи двох художників в один виставковий проєкт об’єднала тема кохання: наївного і відчайдушного. Кураторське око не схибило, дійсно, два художники немов відлунюються одне в одному. Наївні скульптури жінок (підбори й пишні форми!) Іщенка ніби проникають у простір картин Подляшецької, щоб там жити справжнім життям – сваритися, обійматися, їздити на гібриді собаки ти рисі, ридати в подушку, купувати нехитрі закуски у літньому кафе під помаранчевою парасолею, їхати на потягу, мріяти в ліжку про хлопця-красеня з двома головами: однією жовтою, другою блакитною. Так, ще яскрава і весела виставка. Навіть сумно, що навкруги неї не зроблено хоч маленького скандальчика.

 

Музей видатних діячів української культури (вул. Саксаганського, 97)

А от вам повна протилежність – живопис Галини Григор’євої, неголосний, побудований на тонких вальорах. У світі Галини Сергіївни, здається, не лунають гучні слова, не надто пече сонце, та й сам час плине так повільно, що можна відчути, побачити минуле. Тут пахне благородним пилом і все вкриває патина: яблука, квіти, трави, глечики, метеликів, статуетки, ляльок, в яких гралося якесь дівча багато років тому. Живопис Галини Григор’євої – ніби камертон, хочеться прислухатися до тонкого та чистого звучання цих полотен. Виставка триває до 17 березня.

 

Музей української діаспори (вул. Московська, 40 б)

Єврейський світ, яким він існував на теренах Європи та конкретно України, було знищено. Ніколи вже не відродяться ні штетли, ні їдиш, що лунав всюди, ні базари, ні весілля з музикою. Цей світ можна лише реконструювати, за ним можна сумувати, його можна зображати у романах та картинах. Виставка в музеї діаспори – спроба такої реконструкції, художньої рефлексії. Її тональність – від горя до сміху. У графічному циклі Михайла Туровського «Голокост» постає трагедія Бабиного Яру. На картинах Владислава Шерешевського та Олександра Ройтбурда євреї сидять за самоваром (підпис «Нема води») і катаються на ковзанах – вони живі.

 

Карась Галерея (Андріївський узв., 22 а)

Скульптури Поліни Вербицької не для слабких нервами. В її роботах важно провести межу між красою людського, де тіло виступає втіленням життя у всіх його проявах (народження, старість, вітрянка як дитяча хвороба) та потворністю людського – де це саме тіло таке страшне, жалюгідне, а якщо, наприклад, відокремити голову та збільшити у кілька разів, то взагалі жах. Або ж ніякий не жах, а плідна праця сучасної мисткині з тілесністю, про що сама Поліна Вербицька каже так: «Найбільше мене цікавить життя у всій його химерній різноманітності, тому і роботи у мене про людей: красу і потворність, витонченість і вульгарність, глибокий комізм і великі драми нашого короткого життя». Виставка триває до 17 березня.

Національний музей «Київська картинна галерея» (вул. Терещенківська, 9)

Музей розпочав проєкт «Історія сучасності», і ця виставка є його першим кроком. Що і як зображували художники 1990-х років, які теми їх цікавили, яка в них була мова? Колективна виставка – живопис, графіка, скульптура, а також архівні матеріали з приватних колекцій – дає змогу огледіти строкатий ландшафт того бурхливого перехідного періоду від реалістичного радянського мистецтва до сучасного українського. Серед представлених робіт твори Федіра Тетянича, Тіберія Сільваші, Матвія Вайсберга, Олександра Животкова, Олега Голосія, Анатолія Криволапа, Олександра Сухоліта та багатьох інших.

Triptych: Global Arts WorkshopГалина ГригорьеваМузей видатних діячів
Share

Читайте также

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

«Смыкаются, как воды, времена»

Просмотр

Семья и школа

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

Некруглая дата, чудесный смех

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

Три цвета и горизонт

Предыдущий пост

Синий вечер

In Арт

Синий вечер

Просмотр

Следующий пост

«Друзья Гафиза» и линия красоты

In Арт

«Друзья Гафиза» и линия красоты

Просмотр

Instagram не вернул 200.

© 2025 inший Kyiv - All Rights Reserved.

Партнер сайту: