Свята Трійця у скафандрах, телешоу нон-стоп, фантоми в нашій голові та портрети давніх знайомих – Марина Полякова запрошує, попри карантин, на найкращі виставки Києва.   

Триптих Арт (вул. Десятинна, 13)

Роботи Андрія Петкевича, художника з Білорусі, ми вже бачили в Києві, але то були збірні експозиції, а виставка  «Герой нашого часу» стоїть окремо, бо має конкретну тему. Можна сказати, що цей цикл присвячений панспермії, тобто гіпотезі, яка стверджує, що життя на Землю було занесено з Космосу. І не тільки занесено, додає Андрій Петкевич. Космос постійно поряд із землянами. Ось Свята Трійця – у скафандрах, бо ж як інакше дихати у безповітряному просторі? Ось космонавти-волхви, що грають музику сфер маленькому Ісусу. Ось голова Іоанна Хрестителя на блюді, і танок Саломеї відбивається у склі гермошолома. Космічні янголи увінчують короною голову Богоматері, яка й сама – вічність, наповнена зірками. Так, тут є постмодерна іронія, є колажування, дихотомічне зіткнення протилежностей, фентезійний наратив, тобто весела авторська гра. Але пропри все сказане Андрій Петкевич дуже серйозний. Його олійний живопис є класичним, теми, що він підіймає, хвилювали людей з глибокої давнини й не менш актуальні сьогодні. Адже ми готові вірити у палеоконтакт, вбачаємо космонавтів у наскельних малюнках, а на старовинних фресках – НЛО. Та й самі ми вже освоюємо Космос, так що, можливо, станемо для когось богами, що дарують життя. Виставка триває до 31 березня.

Мистецький центр «Шоколадний будинок» (вул. Шовковична, 17/2)

Новий проєкт Юрія Денисенкова присвячений світу, де нон-стоп знімається телешоу. Яскраві софіти вихвачують з темряви обличчя, руки, сукні, годинники, губи, коліна… Здається, це світло робить все підкреслено реальним, але автор вбачає конфлікт саме у відношеннях реальності та псевдореальності. Справжнє життя тече не на сцені, не на подіумі, а за лаштунками, там, де люди у шортах, зі скуйовдженим волоссям, готують та створюють шоу. На примарне світло якого, мов метелик, летить глядач, якому штучний образ телезірки замінює близьких людей.

Gallery 83 (вул. Тарасівська, 3 а)

Живопис, графіка та інсталяція Марини Біндіч теж досліджують сіру зону між реальним світом та ірреальним простором, де живуть видіння, спогади, мрії, бажання. Інколи вони стають для нас реальнішими, ніж та матерія, що дійсно оточує нас. Художниця примудряється створити фантоми з усього – хоч з одноразової рукавички, хоч із білого аркуша, який починає розмовляти, варто тільки взяти його у руку, трохи зігнути, направити бокове світло…

Музей історії Києва (вул. Б. Хмельницького, 7)

Ця виставка чорно-білих фотографій дуже проста, ви не побачите тут технологічних фокусів. Герман Айнбіндер знімає творчих людей в квартирах, майстернях, у звичному середовищі, де їм затишно. Він створює особливий, непростий жанр – психологічний портрет. Зазвичай людина перед камерою губиться, затискується, хоче показати себе з кращої сторони, з вигідного ракурсу: виходить погано. Завдання фотографа – зняти дистанцію та знайти якийсь особливий підхід до своєї моделі. Здається, Герману Айнбіндеру це вдається, ми бачимо справжні відкриті обличчя. Тут давні знайомі: режисер Роман Балаян, мистецтвознавиця Олеся Авраменко, співак Анатолій Кочерга, художники Тіберій Сільваші та Лариса Піша… І вони дуже красиві.