Рік тому, у квітні, на вулиці Коцюбинського, 6 відкрилася нова галерея «Маяк»  під кураторством Олега Соснова. Сьогодні ми з нею прощаємося.

«У цей непростий час ми вимушені назавжди зачинити галерею МАЯК, через обставини, які від нас не залежать», – написано на сторінці закладу. Часи настали такі, що найщиріші наміри можуть зруйнуватися під вагою обставин, і це необхідно просто прийняти як фак(т). Але для того щоби йти далі, треба розуміти, чим був «Маяк».

Графіка, змішані графічні техніки та фотографія – це була спеціалізація галереї, і Київ не має нічого подібного за чистотою ідеї. За рік ми побачили близько десяти виставок, колективних та індивідуальних: Матвій Вайсберг та його печальний лицар, Дмитро Кришовський з іконами сучасного міста, Андрій Підлісний з ребусами, Олексій Лєонов з життям біля АТБ, курдські графіки з новою мовою, новими образами… Проєкт «Карусель» фотографа Олександра Глядєлова (сибірські тюрми, український Схід, дитячі будинки) – отримав Шевченківську премію. У «Маяку» мали майстерні Матвій Вайсберг, Анна Ходькова та Крістіна Ярош. А поруч – магазинчик вінтажних речей і маленьке кафе: це дійсно був дуже симпатичний хаб.

Можливо, смішно писати про дірку в українській культурі від закриття однієї маленької галереї. Але якщо процес стає системним, то вже не до сміху, – наприклад, банкрутство Довженко-Центру (де, до речі, виставлялися фотографи Глядєлов, Братков і Кадан, що разом увійшли до третього туру Шевченківської премії) є дірою завеликою. Попри все «Маяк» залишиться прикладом професійної роботи з матеріалом, художниками, простором.

Будемо чекати на реінкарнацію «Маяка». А поки-що на фейсбук-сторінці галереї працює онлайн-магазин української графіки.

Текст: Марина Полякова