Днями на бульварі Лесі Українки пошкодили чергову радянську мозаїку – в ній пробили додаткові двері. Яке відношення має мозаїка до «тарілки»? Пряме, бо це спадок епохи тоталітаризму. І якщо зносяться пам’ятники, «під гребінку» перейменовуються вулиці, забороняються фільми, то як пояснити пересічним людям – ось саме це чіпати не можна, хоч те – можна? Як обґрунтувати цінність окремих об’єктів? До того ж нерідко пам’ятки знаходяться в жалюгідному стані, як-от «тарілка», і негайно потрібно зробити з ними хоча б щось.
Архітектор, вчений, художник Флоріан Юр’єв створив «тарілку» наприкінці 1960-х років. Після виходу з моди задушливого, консервативного сталінського ампіру архітектори прагнули експериментувати. Людство скидало важкі шати й летіло у Космос, всюди панували прямі поверхні, напружені лінії, бетон та скло – те, що в СРСР стало радянським архітектурним модернізмом. Флоріан Юр’єв був тоді старшим архітектором інституту «Київпроєкт», який працював над комплексом площі Дзержинського (Либідської). Він разом зі Львом Новіковим спроєктував будівлю для Інституту науково-технічної інформації та техніко-економічних досліджень Держплану УРСР (зараз УкрІНТЕІ), а також для Республіканської науково-технічної бібліотеки, архіву ЦК компартії та КДБ. Акцентом стала та форма, яка пізніше отримала народну назву «тарілка» (інше, менш поважне прізвисько – «жабка»).
Навіть на кресленні вона виглядає не архітектурою, а космічним апаратом, за що автора звинуватили у формалізмі. Флоріан Юр’єв мріяв, що всередині буде новаторський світломузичний театр, життя все спростило до залу, в якому проходили конференції, лекції та концерти, але унікальна акустика нікуди не поділася й досі.
Власне кажучи, винахід «тарілки» підштовхнуло те, що під будівництво виділили надто вузький клаптик землі на розі вулиці Горького (Антоновича) та новенького проспекту Науки, вздовж якого один з одним виростали наукові заклади. Задля розширення площі видовжену будівлю «наростили».
Художник Самуїл Каплан в 1970 році зобразив будмайданчик у місячну ніч, і вийшло якесь пророцтво – нібито вже не нова, а старенька «тарілка» без вікон, з дірками та слідами дощу.
Флоріан Юр’єв отримав нагороду «За новаторство в архітектурі», а місто – чудернацький об’єкт, ну точно інопланетний корабель, що присів серед зеленого району. Київські діти вірили, що НЛО справжнє! Таксистам не треба було називати адресу, достатньо сказати: «Там, де “тарілка”».
Після 1991-го настали важкі часи – інституту забракло грошей на утримування та ремонт, поступово стіни потріскалися, рами розсохлися, вікна осліпли під шаром пилу, дах вкрився іржею, не стало ні опалювання, ні кондиціонування… НЛО вже не могло полетіти до зірок, воно назавжди вросло в нещасну збіднілу землю, астронавти пішли торгувати капцями на перший поверх. І все одно «тарілка» залишалася примітним, трохи загадковим об’єктом, символом індустріального Києва – як на лінориті Олесі Джураєвої.
2012 року Міністерство освіти та науки «здихалося» цієї «валізи без ручки» – передало у Фонд державного майна, далі «тарілка» опинилася в оренді у приватної компанії. Адже поки наукові заклади занепадали, країну захопило капіталістичне будівництво – на Либідській площі виріс ТРЦ Ocean Plaza, і 2015 року з’явилися плани створити йому «братика» Ocean Mall. Новий ТРЦ мав якось інтегрувати в себе будівлю з «тарілкою».
Активісти забігали, Флоріан Юр’єв узяв участь у розробці проєкту реконструкції, але це було не зовсім тим, про що мріяли люди з великими грошима. Начебто вдалося домовитися, що «тарілка» не буде забудована, не втратить свою функціональність. А далі будівництво затрималося, а далі прийшла ковідна криза… Отже, на результат ми ще чекаємо. Хтось бачить в цьому об’єкті вишуканий баланс об’ємів, горизонталей та вертикалей. Хтось вважає будівлю сірою, негарною, як взагалі ті бетонні коробки, які зіпсували Київ в радянські часи. Сам Флоріан Юр’єв допускає різні думки, але наголошує – це пам’ятка часу, вдала вона чи невдала, маркер епохи, свідоцтво про естетичні вподобання 50-річної давності. І має бути збережена. Як і мозаїки, звісно.
Текст: Марина Полякова
