Фантастичні чудовиська, порцеляновий поп-арт та графіка просто неба – Марина Полякова запрошує на київські виставки

Я Галерея (вул. Хорива, 49 в)

Виставка «Хтонічні хроніки» вже була показана в «Я Галереї» у Львові і тепер перемістилася до столиці, щоб трошки пощипати нерви киян. Львівський художник Андрій Хір працює з «потойбіччям» майже десять років та пройшов еволюцію від традиційного фольклору до власних фантазій про те, чого не може бути. Наприклад, створіння з людськими зубами та міцним загнутим рогом бути не може, а воно жило і тими зубами щось їло, – от же його череп у вітрині. Людство вивертає реальність для створення неймовірного, знаходячи насолоду в жахах, а художник знов повертає тих чудовиськ у життя, експлуатуючи псевдонаукову, документальну форму.

Mironova Foundation (пров. Лаврський, 9)

Для перекладу слова «туман» було вибране англійське fog, хоча тут можна було взяти і haze з конотаціями «туман в голові». Бо рік 2020 настільки дивний, що голова йде обертом, а ясність думок відсутня. Реальність стала непевною, і нормальне від ірреального важко відрізнити – от, приміром, як на роботах львівського художника Юрія Коваля, де змішуються величні пейзажі, люди з довершеною анатомією у дивних позах та всілякі предмети, що втратили функціональність і загубилися в тумані (те, що автор називає магічним реалізмом). Туман є і героєм робіт харків’янина Артема Волокітіна. Підсвідомість має прорватися крізь нього та знайти шлях, сенс, логіку у тому, що відбувається.

Portal 11 (вул. Трьохсвятительська, 11)

Гра зі схибленою реальністю триває. Сергій Кондратюк останні роки працював з урбаністикою, створював холоднуваті міські пейзажі, оспівував бетонні брами, скляні стіни та кубики маршруток. Аж ось середовище стало небезпечним, звузилося до метражу квартири, і з’ясувалося, що там щось є! Кожен предмет став окремим, вагомим, виріс у розмірі, здобув індивідуальне обличчя, з нього стерли пил. Так на полотна Сергія Кондратюка потрапили порцелянові статуетки, які знайдуться майже в кожному домі, навіть якщо ви особисто їх ніколи не купували. Раптом виявилося, що з тих селяночок, дівчат з ромашками, дівчаток з собачками, борців, жокеїв можна створити живий такий поп-арт з ностальгічними нотками. Ось статуетка, а поряд її великий портрет, знайомтеся.

Окно (вул. Богдана Хмельницького, 33/34)

Бар «Окно» має справжнє багатство у нинішні часи – відкритий двір. Тут можна їсти, пити, слухати музику. А можна ще й дивитися короткі виставки, і це класна ідея. В неділю приходьте о 18 годині на виставку графіки майстерні Lithography 30, яку створили Ніна Савенко, Аліса Гоц і Тарас Коблюк. Художники будуть розповідати історію одинадцятого пасажира, якого не пустили до автобуса, бо карантин і він зайвий. Порятунком від усвідомлення, що він зайвий взагалі в житті, що він такий собі Акакій Акакієвич, може бути тільки іронія.