• Місто
  • Тиждень
  • Арт
  • 111 слів
  • Екран
  • Сцена
  • Стиль
  • Про нас

111 слов

Прочитать

«Книжковий арсенал»: голоси жінок у сучасній українській літературі

26.05.2025

Прочитать

Передзамовляй це: 12 книжкових новинок холодної весни

15.05.2025

Прочитать

Ірина Белан. «Граппіг. Kumedno»

29.03.2025

Прочитать

Передзамовляй це: 9 книжок для теплої весни

26.02.2025

Прочитать

Передзамовляй це: 9 книжок на Новий рік

22.12.2024

Стиль

Прочитать

«BUDZIRKA»: креативний кластер, елегантні рішення

23.05.2025

Прочитать

PAD Paris 2025: п’ятірка найкращих стендів

05.05.2025

Прочитать

Ярмарок дизайну Collectible – 2025: вічне та ефемерне

22.04.2025

Прочитать

«Бруталіст» і Бреєр

11.04.2025

Прочитать

TEFAF Maastricht 2025: абсолютно суб’єктивний рейтинг

02.04.2025

 

inший Kyiv

Культура Великого Міста
  • Місто
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111 слів
  • Екран
  • Про нас

inший Kyiv

  • Місто
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111 слів
  • Екран
  • Про нас

In Арт, Тиждень

АртТиждень

1K Просмотров 26.11.2020

АртТиждень Pin It

Складні відтінки рожевого, живопис на склі та документальні фото Ранчукова – Марина Полякова рекомендує найкращі виставки Києва

 

Мистецький центр «Шоколадний будинок» (вул. Шовковична, 17/2)

До живопису харківської художниці Поліни Кузнєцової важко підібрати дефініцію, це не гіперреалізм, не сюрреалізм, хоча одне з визначень сюрреалізму – сплетіння сновидінь з реальністю, – здається підходить. Але давайте внесімо уточнення – не сну, а мрії, і так буде вірно, принаймні щодо робіт, які Поліна привезла до Києва. Очевидно, річ у тому, що сновидіння можуть бути неприємними, навіть страшними, а мрії – ніколи. І Поліна поєднує складний, тонкий живопис з відчуттям польоту, паріння над світом, над полями й лісами (вона взагалі майстер природних ландшафтів, уважний та люблячий). Якоїсь казковості, безтурботності, але й глибини додають рожеві драпіровки, рожевий одяг, рожеві пустелі – складні відтінки рожевого обіграні на багатьох полотнах. Виявляється, колір, який вважається зараз майже вульгарним, має трансцендентні властивості, він багатий, він сяє з середини, від нього йде тепло. На темному або глибокому синьому тлі рожевий – хоча це просто троянда чи плащ від дощу – стає дорогоцінністю. Доповнюють експозицію відео з історіями знайомих і друзів авторки (підґрунтя виставки цілком конкретне, матеріали художниця збирала довго), та легкий, прозорий металевий кораблик, двійник тих паперових білих, що блукають полотнами. І важче знайти більш місткий символ мрії.

 

Центральний будинок художників (вул. Січових Стрільців, 1)

Зовсім інший за стилістикою й технікою, але схожий за намірами – мрійте, фантазуйте, подорожуйте – проєкт вінницької художниці Лілії Задоянчук, яка надихалася кольорами Південно-Східної Азії. Якщо Поліна Кузнєцова показує красу нашої тихої природи (яким же неймовірним може бути осіннє різнотрав’я!), то у Лілії все горить, палає смарагдовим, бузковим, кораловим, іскрить блакиттю. Маленька ящірка перетворюється на гору коштовностей, і без сумніву вона була б королевою серед українських сіреньких, трохи зелененьких плазунів. Живопис на склі – авторська техніка Лілії Задоянчук, в ній художниця досягає ефекту майже керамічної матеріальності. Чималу роль у такій мімікрії відіграла професій Задоянчук – театральний художник. Багато років вона працювала у Винницькому музично-драматичному театрі керівником художнього цеху, а кому як не цим майстрам ілюзій  творити чудеса? Скляні феєрії потребують великого часу, на виготовлення однієї уходить майже місяць. І це очевидна метафора того, якими зусиллями була створена краса земної природи, і яка вона беззахисна.

 

Мала галерея Мистецького арсеналу (вул. Лаврська, 10)

Виставка архіву фотографа Олександра Ранчукова, а саме відсканованих негативів та світлин 1980-х років, нагадує алхімічний пошук секрету талановитості. Які саме прості інгредієнти при яких умовах перетворюються на шедеври? Дійсно, на перший погляд те, що робив Ранчуков, зовсім невигадливе, він і наміру не мав якось вразити. Навпаки, свідомо прагнув сухої документальності, педантичної фіксації того, що бачив, виходячи до міста з фотоапаратом. Ну що такого в цьому засніженому дворі з припаркованими автівками? В цих київських вулицях, що завжди лізуть вгору? В напівпустих літніх площах? Але раптом ми бачимо справжнє життя й справжнє мистецтво, хоч і наголошував сам Ранчуков, що документальна фотографія не є мистецтвом. От і зрозумій цих геніїв.

Александр РанчуковАртТижденьШоколадний будинок
Share

Читайте также

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Предыдущий пост

Встигнути до своїх

In 111 слів

Встигнути до своїх

Просмотр

Следующий пост

Петер Сонди и Кризис драмы

In 111 слів

Петер Сонди и Кризис драмы

Просмотр

Instagram вернул неверные данные.

© 2025 inший Kyiv - All Rights Reserved.

Партнер сайту: