1 травня – свято, що завжди було політизованим. До революції 1917 року їм лякали обивателів, розписуючи в газетних новинах, які заколоти хотіли вчинити пролетарії, та як із ними впоралася поліція. Після революції 1 травня шпальти газет заходилися у трудовому екстазі, закликаючи давати країні ще більше заліза та хліба.

Саме цей трудовий «червоний» раж почали висміювати пронімецькі газети після початку окупації, деконструюючи наміри радянської влади (і, звісно, забуваючи про свою ангажованість). Наприклад, газета «За краще життя» від 2 травня 1942 року у статті «1-ше травня – день визволеної від большевизму праці. До всіх трудящих визволених східніх областей» обіцяла вільну працю та «справжній соціалізм»:

Бундючне святкування большевиками 1-шого травня було до безглуздя роздмуханою пропагандивною іграшкою. Ця іграшка була потрібна червоним катам робітників, щоб збивати з пантелику народні маси, відвернути їхню увагу від нечуваного обману большевицької системи.

У новій Европі незлічимі міліони трудящих святкують за прикладом німецьких робітників день першого травня як день праці та солідарності.

Кожному ясно, що цього року не можна буде святкувати так урочисто день першого травня, як це звичайно раніше бувало в Німеччині, бо зараз війна. Ця війна, що закінчаться тільки повнім знищенням большевизму, вимагає пожертв не лише від самих вояків, які борються зі зброєю в руках проти большевизму, але й від кожного з нас.

Найвища мета, якій усе мусить скоритися, – це повне знищення большевизму. Тому перше травня 1942 року не може бути днем великих та голосних святкувань. Воно буде, одначе, днем щасливого самопочуття – світлім символом визволення праці й переходу до нового життя та до майбутнього справжнього соціалізму. День першого травня святкують і в тих областях, що ще стогнуть під большевицьким терором. Але саме це свято «визволення пролетаріату» більше, ніж усе інше, демаскує злочинний цинізм большевицьких верховодів. Бо яке це було насправді визволення, про те ви переконалися на власній шкурі.

Та влада, що впровадила ганебну стахановщину, що висмоктувала останні соки із трудящих, під покришкою буцімто соціалізму із диявольською нахабністю привласнила собі оце гарне свято вільної праці – день першого травня.

В Совєтському Союзі день першого травня – це не свято праці, це не свято робітника, а кривавій похоронний пир, який Сталін та його опричники святкують на руїнах права та волі праці.

Як же нам святкувати перше травня 1942 року?

Стоїмо на початку нової доби. Праці нам не бракує, навпаки, кожен мусить докласти всіх зусиль до розбудови нового життя. Наша праця буде вільною. Буде відповідна до неї і сприятлива заплата (sic!). Кожний трудящий буде користуватися плодами своєї пильності та свойого знання.

Свято першого травня для нас та для наших дітей – це символ нового життя під прапором справжнього соціалізму!