• Город
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • Экран
  • Стиль
  • 111
  • О нас

111 слов

Прочитать

«Історія знову пишеться втраченим поколінням»

11 Август, 2022

Прочитать

Manzeye, Mareppa, Mareppo, Mussapa

4 Август, 2022

Прочитать

Культурний поліморфізм України: погляд з Італії

19 Июль, 2022

Прочитать

«Наш Мазепа свят, а ваш москаль – скурвый сын!»

4 Июль, 2022

Прочитать

Поезія воєнної доби: «Назви мені місто – і я скажу тобі, де його рана»

28 Июнь, 2022

Стиль

Прочитать

Мода не може брехати

27 Октябрь, 2021

Прочитать

Шить в Париже

19 Март, 2019

Прочитать

Дело в шляпе!

15 Март, 2019

Прочитать

Умные часы — украинский стартап Force

6 Август, 2018

Прочитать

Киевлянин, которого мы потеряли

1 Август, 2018

 

inший Kyiv

Культура Великого Міста
  • Город
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111
  • Про нас

inший Kyiv

  • Город
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111
  • Про нас

In Арт

Вісімдесят два

214 Просмотров 29 Июнь, 2022

Вісімдесят два Pin It

Арт-фундація «Дукат» відкрила виставку графіки «Матвій Вайсберг. Дорожній щоденник».

Коли ворог намагався взяти Київ, Матвію Вайсбергу і його родині довелося виїхати в евакуацію до Німеччини. Свій внутрішній спротив цій втечі, свою розгубленість і бентегу художник перетворив на імпресіоністичну графічну серію (масляна пастель, вугільний і кольорові олівці), яка стала мистецьким щоденником. Зараз, зібраний в єдине ціле на стінах «Дуката», цикл справляє велике враження, чітким метрономом відстукує сердечний ритм.

Все почалося зі стосу чорного паперу у сто аркушів, який потрапив до Матвія. Чорний колір як космічне тло, з котрого «викликається» живе світло, – цей художній прийом взагалі характерний для живопису і графіки Вайсберга, і тут він, мабуть, звучить ще промовистіше, бо на землю впала ніч антигуманізму. До виставки потрапили 82 аркуші, решта була роздарована, десь залишилася, і це нормально, каже художник, адже зі щоденників виривають аркуші.

Вихоплені фарами шматки нічної дороги, пейзажі обабіч швидких шосе і млини на горизонті, мій милий Санчо; «штудії» робіт старих майстрів (Гойї, Грюневальда, Рембрандта, Пуссена) з відвіданих музеїв, які так дивно, так влучно відзиваються сьогодні; вікна, за якими ледь вгадуються стани природи; античні воїни – алюзії на захисників «Азовсталі», чия плоть беззахисна, чий дух незламний; а ще портрет Тараса, а ще автопортрет, а ще «русский корабль»… Нотатки-замальовки стали свідченнями втечі-блукань-повернення, і такими тепер залишаться.

Що: Матвій Вайсберг. Дорожній щоденник

Де: Арт-фундація «Дукат», вул. Володимирська, 5

Коли: 29 червня – 20 липня

Текст: Марина Полякова

ДукатМатвей Вайсберг
Share

Читайте также

Просмотр

Ті, що зникають

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

Что за окном

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

Михаил Куливнык: 100 лотов «Тихого аукциона»

Просмотр

АртРік: пригадати все

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

Сказать после Аушвица

Предыдущий пост

Поезія воєнної доби: «Назви…

In 111

Поезія воєнної доби: «Назви мені місто – і я скажу тобі, де його рана»

Просмотр

Следующий пост

Куінз викликає на килим

In Арт

Куінз викликає на килим

Просмотр

Instagram вернул неверные данные.

© 2022 inший Kyiv - All Rights Reserved.

Партнер сайту: