«Елегія воєнного часу» – український презентативний показ світової прем’єри одноактного балету Олексія Ратманського відбудеться 12 липня у Національній опері України.
Це третій показ балету у Києві, перші два пройшли 22 і 23 червня з аншлагом. Ще відтоді як на прем’єрі у США, 26 вересня 2022 року в театрі Pacific Northwest Ballet (Сіетл), – всесвітньовідомий танцівник і балетмейстер Олексій Ратманський розгорнув над сценою український прапор, балет декларує антивоєнну позицію, хоча у ньому, власне, немає прямого показу війни.
«Елегія воєнного часу» складається з трьох частин. У двох, першій та фінальній, звучить музика Валентина Сильвестрова, середня частина наповнена народною музикою. Автор сценічного дизайну Вендалл К. Гаррінгтон використав для «сильвестровських» частин роботи Матвія Вайсберга, для «народної» – твори Марії Примаченко.
Про те, як трагічні роботи 2022 року із серії «Тонка червона лінія» – про зранене тіло й нескорену душу – стали частиною балету, Матвій Вайсберг на своїй Фейсбук-сторінці згадує так:
«Ця історія часів війни варта того, щоб про неї розповісти.
В березні 2022 року в Мюнхені я, напівбожевільний тоді, майже нічого не бачив навкруги себе крім українських прапорів, якими рясніла Німеччина. Один з прапорів майорів над Мюнхенською Оперою. Я його сфотографував і виклав в інтернет.
Буквально за кілька хвилин мені написав Олексій Ратманський:
– Ти де?
– В Мюнхені, – відповів я.
– Поки ти фотографуєш Оперу зовні, я всередині даю репетицію, приходь в суботу на генеральну, зустрінемося.
Ми зустрілися після репетиції, яка закінчилася виносом на сцену величезного українського прапора. Очі в мене були, що називається, на мокрому місці. Мені здалося, що в Олексія також. Ми обнялися.
– Я хочу запросити тебе до співпраці, – сказав Ратманський, – в кінці вересня в Сіетлі відбудеться прем’єра мого балету про війну.
– Льоша, ти знаєш, я не театральний, я Мельпомену трохи боюся.
– Мені потрібні твої картини, – сказав Олексій, – а кому адаптувати їх для театру, в мене є.
На цьому і погодились. В травні 2022 року я повернувся до Києва. Врешті-решт Олексій вибрав роботи з серії “Тонка червона лінія”, яку я присвятив захисникам Маріуполя; він хотів показати їх на сцені разом із творами геніальної Марії Приймаченко. Єдине, що він попросив, щоби я намалював Ніку – богиню Перемоги.
– Нема питань, – відповів я, – буде нам Богиня Перемоги.
За основу малюнка я взяв “Ніку Пеонію” (“Олімпійську”) – античну грецьку статую. Побита, понівечена, але непереможна – такою постала для мене ця дівчина, яку я потім назвав “Ніка Маріупольська”.
…І ось, нарешті, прем’єра в Київський опері. Поранений, але нескорений воїн-захисник і Ніка Маріупольська, яких я намалював білим і червоним олівцем на аркушах чорного паперу розміром 21х29 см, майоріли на величезному екрані над сценою, на якій давалося балетне дійство, геніально поставлене Олексієм Ратманським на музику великого композитора Валентина Сільвестрова і українську народну музику».
В «Елегії воєнного часу» беруть участь вісім провідних солістів театру: Наталія Мацак, Ольга Голиця, Тетяна Льозова, Анастасія Шевченко, Микита Сухоруков, Ярослав Ткачук, Сергій Кривоконь та Євген Логвиненко.
