Наїв вільний, прозорість на чотирьох, бароковий Луцкевич, родовід Макова, відвага нації й кордони тожсамості – «Інший Київ» пропонує добірку найцікавіших виставок столиці.

Український Дім (вул. Хрещатик, 2)

Три складники виставки творів українського наївного мистецтва з колекції Фонду Миколи Бабака «Наїв вільний»: сільська фотографія, народна ікона (зали першого поверху) та народна картина (другий поверх). На цю виставку йдеш з подивом – «а що там буде?», виходиш – у захваті. Микола Бабак – культурний і громадський діяч, колекціонер, засновник благодійного фонду, який опікується збереженням культурної спадщини, – багато років збирав артефакти народної культури. Виставка, що демонструє різні її грані, є гармонійною та збалансованою, розділи доповнюють один одного. Спочатку відвідувачі бачать українських селян на світлинах XIX – початку XX століть, у тому числі роботи внучатого небожа Тараса Шевченка Григорія Шевченка (1868–1941). Далі – народну ікону, прекрасну, безхитрісну у своїй аматорській наївності. А потім – народну картину: лебеді на ставку, «Оленка і олень», «Тікай, Петре з Наталкою, іде мати з качалкою», голубки, що цілуються, козаки, що йдуть на війну (зазначимо гарну структурованість експозиції). І все це разом є українським космосом, і реальні люди тут поряд зі святими.

Національний музей декоративного мистецтва України (вул. Лаврська, 9)

Як можна поєднати в одній експозиції вітражі Лариси Пішої, офорти Оксани Стратійчук, живопис Олени Придувалової та скляні вироби Івана Аполлонова (1933–2018), головного художника Київського заводу художнього скла? Задача складна, але у музейників вийшло. Галереї верхнього поверху заповнені спочатку творами Пішої та Стратійчук, а далі – впереміж живописом Придувалової та склом її свекра Івана Аполлонова з колекції музею: вазами, фігурками, композиціями… Інтрига виставки розкривається через опозицію «природа/місто». Перші дві мисткині відповідають за природу: у Лариси Пішої квіти, мушлі, вечірні аромати, в Оксани Стратійчук – кукурудза, цукіні, артишоки, гранати, троянди… Олена Придувалова, художниця урбаністична, представила інтер’єри, міські мотиви, натюрморти та нові експресивні абстракції, в яких відчувається напруга війни. З її творами скло Івана Аполлонова створює дивні кольорові й сюжетні гармонії: блищать кришталем київські каштани, звучить густо-синя мелодія, церковні бані виглядають крізь дерева. Прозорість скла і фарби, прозорість почуттів, прозорість таланту таких різних і в чомусь засадничому схожих митців.

Музей сучасного мистецтва України (вул. Є. Коновальця, 44-а)

Можливо, найцікавішим у творчій біографії художників, більша частина життя яких припала на радянський період з його утисками, є розкриття, звільнення мистецького темпераменту у роки, коли нарешті стало «все можна». Такий фокус відбувся із Сергієм Шишком, з якого у 1990-ті просто-таки полізла його натура імпресіоніста, і от в роботах Юрія Луцкевича (1934–2001), який не мав за радянських часів жодної персональної виставки. У 1970–1980-ті роки, пише мистецтвознавиця Галина Скляренко, художник дійшов бароковості, яка стане головною стилістичною особливістю його творів. Легкість у володінні фарбою, якась особлива повітряність та артистичність, що були дані Луцкевичу від природи, в останні років 15 життя остаточно зацарювала у його живописі. Швидкими дотиками, немов вітерець, торкався він пензлем полотна чи паперу, і проступали пейзажі, натюрморти, риси облич, біблійні мотиви…  Виставка «Мистецькі мадригали Юрія Луцкевича» радує око і серце.

The Naked Room (вул. Рейтарська, 21)

Триває персональна виставка Павла Макова «Родовід, або поховані імена». «Роботи на виставці є частиною довготривалого циклу “Абракадабра”, який Маков розвиває з 2018 року, а у 2025 році випустить у вигляді свого нового артбуку. В “Абракадабрі” Павло продовжує роздуми про місце і місто. Вже після виходу у 2018 році авторської книжки “ДО ПО” часи принесли разючі зміни в усталену образність і світогляд Макова. Увага художника поступово посувалася з людського на стихійне, у чорно-білі відбитки увірвався колір, малюнок майже повністю замінив друк, головними героями його робіт замість урбаністичних структур стали одомашнені квіти. Повномасштабна війна закріпила та поглибила цей новий фокус. Продукт культивації, рослини та квіти височіють над хитким світом своїх творців – у роботах 2020–2024 років, буквально, над фізичними руїнами цього світу», – пишуть Марія Ланько та Лізавета Герман.

Avangarden Gallery (вул. Січових Стрільців, 23-а)

Художник Андрій Опришко, який працює з глиною та традиційними техніками, досліджує багатовимірність жесту обіймів у проєкті «Обійми, коли заходить сонце». «Його роботи виходять далеко за межі звичайного поняття фізичного контакту, відкриваючи нові, глибші форми взаємодії зі світом, – розповідають організатори. – Творчість Андрія Опришка – це спільний акт обіймів, що об’єднує митця й глядача у діалозі про глибину людського зв’язку. Роботи не лише відображають красу моменту, але й перетворюють її на незабутній спогад, що відлунює людську потребу у близькості, розумінні та любові».

АВС-арт (вул. Глибочицька 32-в)

Виставка «Коло Раю» представляє живопис відомого львівського майстра Петра Сипняка 2009–2024 років, який тяжіє до декоративності. У доробку художника «виразно проступає тема рідної землі й роду, глибока символіка різдвяних обрядодій, філософія чумацької долі. Усе це – як єдине мозаїчне коло, що нерозривно й неспинно обертається довкруж свого райського осердя, духовної серцевини, даруючи глядачеві можливість і відчути себе учасником вертепу, і засіяти добрим зерном ниву, і поринути в безмежні небесні глибини, з яких Зоря насвітлює нам шлях у новий мистецький рік», – поетично описують експозицію організатори.

Музей Ханенків (вул. Терещенківська, 15–17)

Фотовиставка «Відвага нації» «присвячена українцям будь-якого віку і з різних сфер життя, які загинули, просто намагаючись жити або захищаючи свою країну. Це пам’ять про друзів, яких я втратив тут, в Україні, і про тих, чиє життя назавжди змінила війна, якої вони не хотіли і не просили. Це заклик до українського народу не здаватися, не втрачати надії, і це заклик до світу прокинутися, піднятися і боротися, як українці», – говорить американський фотограф і філантроп Говард Г. Баффетт. Від квітня 2022 року він шістнадцять разів подорожував Україною, щоб надати гуманітарну підтримку. Не менш важливою метою Баффетта було засвідчити та показати всьому світові відвагу українських людей, військових та цивільних, за допомогою своїх фотографій, півсотні яких дібрано до цієї виставки. Також до експозиції увійшло десять робіт Дмитра Козацького, українського військовослужбовця та фотографа, автора відомих світлин із бункерів «Азовсталі».

Музей театрального, музичного та кіномистецтва України (вул. Лаврська, 9)

Триває виставка «Олег Татаринов. Кордони тожсамості», на якій представлені «художні рішення, концепції, експлікації, що складають онтологічний простір митця», – розповідають організатори. Олег Татаринов – художник театру і педагог, випускник майстерні Даниїла Лідера у НАОМА, сценограф Київського академічного театру юного глядача на Липках. Експозиція починається роботами з лендарту із серії «Театр речей, викинутих морем», створеної у 2003 році на березі Балтійського моря в місті Хель (Польща). У другій частині виставки – ескізи та макети до вистав, що створені під час повномасштабної війни.

НЮ АРТ (вул. Грушевського, 28/2)

У середу 18 грудня відкриється виставка «Київ та художники», яка представить багатогранну творчу спадщину майстрів, які працювали в Києві у ХХ–ХХІ століттях. До експозиції увійшло понад сорок картин, що охоплюють різні теми й транслюють різні сенси. Серед авторів: Сергій Шишко, Олексій Шовкуненко, Тетяна Яблонська, Микола Глущенко, Віктор Зарецький, Дмитро Нагурний, Юрій Химич, Олег Голосій, Олександр Гнилицький…

Головна світлина: фрагмент виставки «Наїв вільний»