Шовкуненко, Зарецький, Гніздовський, химери Кришовського, конструктивізм Угарової, текстури Леоновича… «Інший Київ» зробив огляд найцікавіших столичних виставок.
Національний музей «Київська картинна галерея» (вул. Терещенківська, 9)
Сьогодні відбувається перевідкриття українських художників радянського періоду, і виставки у Картинній галереї дають чимало матеріалу для роздумів. Приміром, недавня виставка ще одного титана Сергія Шишка представила палкого імпресіоніста, який розвернувся у всій силі таланту тільки після кінця СРСР. Олексій Шовкуненко – визнаний митець і педагог, засновник українського індустріального, оптимістичного пейзажу, що славив міць нової держави, але його творчість тим далеко не обмежилася. Виставка «Херсон – Київ», власне, не є ревізіоністською, не пропонує нової версії творчості Шовкуненка, але сповна розкриває його живописний талант. Кілька залів наповнені олійним і акварельним живописом, пастелями, і це дійсно насолода – бачити якісну, професіональну працю, сильну школу, всотувати кольори, відчувати кожну пелюстку троянд, які так майстерно зображав Шовкуненко, – поряд із видами Києва, індустріальними пейзажами Одеси, Донбасу і Луганщини, квіткарками й кавунами Херсону. У Херсоні митець народився і був із ним міцно пов’язаний. Долю робіт Шовкуненка з херсонського та інших музеїв, що знаходяться в окупації, ми не знаємо. Але точно знаємо, що Росія вбудовує українські музеї у власну музейну систему і краде все, до чого дотягнулася. Ця красива і радісна виставка має печальну ноту, нагадує, що ворог, як завжди було, накладає хижу лапу на нашу культуру.
Музей книги і друкарства України (вул. Лаврська, 9, корп. 9)
Вже майже сорок років про художника Віктора Зарецького пишуть і говорять: в книгах, журналах, наукових і популярних статтях та блогах. «Велична постать художника найбільше промовиста через картини, але із контекстом ми пізнаємо людину і майстра ще глибше. Радо відкриваємо ювілейний столітній рік Зарецького виставкою про постать митця: зі сторінок книг, досліджень і нарисів та альбомів до нас промовлятиме спочатку талановитий аматор, затим академічний студент, станковий живописець, модерніст, монументаліст Віктор Зарецький. Але і син, чоловік, батько, друг, колега, співавтор», – пишуть організатори. На виставці представлено графіку і живопис Віктора Зарецького, а також архівні світлини, на яких митець постає в оточенні рідних, друзів, однодумців. Триватиме виставка до 16 березня.
Національний музей «Київська картинна галерея» (вул. Терещенківська, 9)
Триває фотовиставка «Прямуючи до свого /Я/» зі світлинами Тетяни Потоцької, Дмитра Труша та Олександра Сергієнка. Це добірка робіт, натхненних авангардним мистецтвом, яке, згідно зі своєю природою, виходить за межі традиційних форм і шукає нові способи вираження. Тетяна звертається до колажу як методу створення нових смислів, у неї звичні міські форми перетворюються на візуальні метафори, архітектурні мотиви, геометрія та кольори передають ритм міста, його багатошаровість і здатність до відновлення. Дмитро працює за старовинною технологією амбротипії – срібного напилення на склі, що вперше була описана 1856 року, – створюючи таємничі портрети й натюрморти. Олександр робить предметні фото та експонує роботи з проєкту «Обрані сни». Частина проєкту включає сюрреалістичні світлини з моделями, що розкривають взаємодію героїв зі світом сну та іншими персонажами уявного простору. Куратор виставки: Олександр Сергієнко.
Білий Світ (вул. Є. Чикаленка, 21-а)
Виставку Влада Кришовського «Хмари мають очі» чекали – що покаже художник після паузи, які нові роботи, чи матиме розвиток його творча манера? І Влад не розчарував. Експозицію склали дві нові серії: зооморфні химери й пейзажі, – об’єднані темою вигаданого щоденника мандрівника на край (і за край) світу. Лінія химер тісно пов’язана з попередніми серіями художника, чимало дивних створінь – павуків, котів, коней, мурах – ми бачили от хоч на спільній з дружиною Олександрою виставці «Дні минулого майбутнього» у Київській картинній галереї (вересень 2023 року). Але якщо там вони були маленькими учасниками великих перетворень, коловороту історії, то у «Хмарах…» стали окремими особистостями, виступили у гіпертрофованій портретній ясності. А от пейзажі – зовсім нова тема у Кришовського, і, судячи з реакцій глядачів, тема, яку необхідно розвивати. Сюрреалістичні, позачасові, темні – але наповнені внутрішнім світлом і силою – ці ландшафти написані широким пензлем, яким керував не стільки розум художника, скільки почуття та емоції, за його власними словами. Вони є у найкращому сенсі інтуїтивними, експресивними й живописними, в них цікаво занурюватися, відчуваючи гіркуватий запах повітря, яким вони наповнені.
Книгарня «Сенс» (вул. Хрещатик, 34, другий поверх)
На виставці одного з найвидатніших художників української діаспори, живописця і графіка Якова Гніздовського (1915–1985) «Дванадцять птахів та інші зникаючі істоти» представлено близько 90 графічних творів, які пов’язані темою птахів, звірів, рослин і людей, а також темою зникання, шукання і віднайдення. Відвідувачі побачать ранню графіку 1940–1950-х і знакові образи 1970–1980-х, а також маловідомі родинні знімки Гніздовських, познайомляться з важливими для митця ідеями та мотивами, які є основою його унікального стилю, дізнаються більше про графічну техніку «дереворіз». Цією подією мистецька галерея «Shum» спільно з культурною інституцією «МіжВухами», книгарнею «Сенс» за підтримки родини Якова Гніздовського відзначать 110-ту річницю від дня народження митця. Виставка триватиме до 2 березня.
АВС-арт (вул. Глибочицька, 32-в)
Виставка живопису Василя Химочки «Неназвані енергії» – пам’ятна. Цього року йому мало б виповнитися 75, але від важкої хвороби художник пішов із життя 2016-го, лишивши неповторний мистецький доробок. Народившись на Одещині, закінчивши Одеське художнє училище, Химочка здобув освіту у Львівській академії мистецтв, а потім перебрався до Києва. Період 1960–1970-х років – це розквіт українського нонконформізму, діяльність тих, хто мав незалежну мистецьку і громадську позиції. Більшість нонконформістів реалізовували себе в монументальному мистецтві, й Василь тоді ж визначився в темі й структурі своєї мови. «Його модель творчості має глибинний зміст: геометрична оптична абстракція наповнена енергіями, досвідом, набраним під час медитацій. А фігуративні натюрморти Химочки дають ґрунт для філософських роздумів про форми всесвіту й людини в ньому», – зазначають організатори.
Мала Опера (вул. Дегтярівська, 5)
«Філософія» – фотовиставка київської мисткині Софії Шевченко під кураторством Валерія Лещинського. «Ця виставка є цікавим експериментом, адже в експозиції поєднані роботи з різних серій, над якими я зараз працюю, – розповідає Софія. – Більшість цих робіт було зроблено під час війни та певною мірою відображує роздуми про нашу реальність, таку не схожу на колишнє мирне життя та все ж не позбавлену краси. Роботи з серії “X forms of war” – фотографії протитанкових їжаків та скотчу на вікнах. Серію “Хазяйка старої хати” я присвятила старенькій жінці та її хаті, в якій вона прожила майже все життя. В її житті було багато випробувань, вона пережила багато складних історичних епох, багато чого пам’ятає та може розповісти. Також в експозиції є сюрреалістично-символічні натюрморти, при створенні яких я довірилася своїй інтуїції, декілька моїх стріт- та мінімалістичних фотографій, які, на мій погляд, теж можна розглядати як символічні. Окрема тема – фото заходів сонця, які я дуже люблю знімати».
Мистецький хаб (вул. Воздвиженська, 51)
У затишному арткафе, де відбуваються різні мистецькі події, концерти, сеанси малювання з натури тощо, відкрилася перша персональна виставка фотографій Олени Угарової «Світло всередині». Напівабстрактні монохромні світлини, зроблені на телефон під час повсякденного життя та прогулянок Києвом, демонструють авторську оптику, яка перетворює звичне та рутинне – вікна, заклеєні скотчем у перші дні війни, плями сонячного світла у старій київській квартирі, бризки дощу на блискучій поверхні, світильники під стелею – на чисті форми та гру ліній. Ці, можна сказати, конструктивістські фотографії об’єднує енергія композицій та світло, що йде із середини.
PEN Ukraine (вул. Лук’янівська, 14-а)
28 січня відкриється виставка Миколи Леоновича «Текстури». Микола Леонович – поет, книжковий дизайнер, ілюстратор та військовий. Він вважається зниклим безвісти під час виконання бойового завдання під Авдіївкою у квітні 2023 року. У 2024-му вийшла однойменна збірка його вибраних віршів «Повільна людина» (видавництво «Смолоскип»). На виставці «Текстури» представлено замальовки зі скетчбуків Миколи, у яких він випробовує себе в роботі з матеріалами, формами, кольорами. «Ця виставка – спроба заглянути у внутрішні процеси художника, який шукає нові візуальні шляхи, пробує незвідане й дозволяє собі помилятись, винаходячи щось нове. Ці роботи не є фінальним результатом, але є інтимними та щирими пробами пера, що підпускають глядача до себе ближче та дозволяють краще відчути мислення й творчий процес автора», – пишуть організатори.