Виставка української художниці Тетяни Русецької з досить несподіваною для нашого часу назвою «Життя прекрасне» експонується в київському ЦСМ «Білий Світ» до 23 січня. Таке зухвале твердження художниці відразу інтригує та привертає увагу публіки, – а справді, що прекрасного залишилося в нашому житті? Подивімось і, можливо, навіть погодимося.
Просто від порогу увага направляється на дальню стіну першої зали. Там, на полотні, оголена, дуже засмагла дівчина стоїть під душем. Яскраві блакитні потоки води огортають її тіло, немов стрічки, у прочинені двері кабінки душу заглядає листочок агави.
Ця картина називається «Засмага», серія «Літо. Життя». Вона ніби кличе і веде за собою, весь навколишній простір галереї вибудований навколо цієї роботи. Уже після першого поверхневого погляду, після першого, нехай і передчасного враження, настрій глядача потроху починає змінюватися на краще.
При вході до галереї розміщено два невеликих (50х50 та 40х50 см) пейзажі в досить стриманих тонах, це – Венеція. Так, Венеція як стояла, так і стоїть, а життя в ній продовжує вирувати та нестися вперед, попри навіть смерть. Смерть тут згадано недаремно, адже на одному з пейзажів зображено похорон. Авторка розповіла правдиву історію, яку побачив її знайомий, уявіть: Венеція, канал, гондола-катафалк і… шторм. Купка людей намагається покласти труну у човен, який страшенно хитається на хвилях. Сюр, як у фільмах Фелліні!
На виставці представлено роботи із трьох серій: «Сила забутих предків», «Венеційська серія» та «Літо. Життя». Експозиція побудована так, щоб глядач, мов на хвилях, переносився від одного приємного спогаду до другого, але, разом із тим, не втрачав зв’язку з реальністю. Особливо ця драматургія відчутна у другій залі, де поряд із темними, напруженими картинами «Передчуття у парку», «Дощова хмара» та іншими раптом виринають світлі, теплі, яскраві полотна із серії «Літо. Життя».
Тетяна Русецька працює в жанрі містичного етноромантизму, її образи мають прямі посилання на український фольклор, його міфи, оповідки та героїв.
Особливий інтерес у глядача викликають артоб’єкти, виконані на МДФ. На них зображені релігійні та міфічні герої, рослини й орнаменти. Окреме місце на виставці займають квіти, їх багато і вони повсюди. Квіти – алегорія, вони ростуть не лише на доглянутих клумбах, а і самостійно живуть на полях та в лісах, у горах та на полонинах, на болотах та навіть у пустелі… вони прикрашають наше життя.
І завершую цей огляд словами Тетяни Русецької, які стали концепцією її виставки: «Життя прекрасне не тому, що ми не сприймаємо реальність, а тому, що прийняли її й тримаємось за єдине, що в нас є насправді – за життя».
Текст: Тамара Янович
Світлини: Олександра Луньова, Сергій Мазураш
