Карпати Микити, горизонти Гідори, світ Корчинського, берег снів, підміна, поверхневість і жах без кінця – «Інший Київ» пропонує добірку найцікавіших виставок столиці.
Національний музей «Київська картинна галерея» (вул. Терещенківська, 9)
Вперше в музеї представлено ретроспективу творчості знаного закарпатського художника, філософа і благодійника Володимира Микити. Експозицію склали близько ста живописних і графічних робіт із колекції митця, Національного художнього музею України, Національного музею «Київська картинна галерея» та приватних збірок. Твори охоплюють 75-річний мистецький шлях пана Володимира, який 1 лютого зустрів свій 94 рік! Він «зберігає та водночас творить на полотні неповторний карпатський всесвіт – з його традиційним побутом, магічними краєвидами, затишком людських осель, збудованих на віки, та красивими й гордими мешканцями, – пишуть організатори. – Експозиція надає змогу простежити весь творчий шлях митця та еволюцію його мистецьких спрямувань – від раннього етапу до сьогодення, від реалістичного живопису до яскравих абстракцій і умовних напівфігуративних експресивних композицій». Доповнюють виставку фотоматеріали й комп’ютерна анімація робіт Володимира Микити, яку створили студенти Академії культури і мистецтв (Ужгород).
Imagine Point (просп. Голосіївський, 86/1)
У центрі колективної виставки «На березі снів» – старовинне село Комарів Чернівецької області, що стоїть на березі чарівного Дністра. Там – родинне коріння мистецтвознавиці й художниці Іванни Стратійчук, і саме там вона разом із Юрієм Віслоухом заснувала мистецьку резиденцію «Комарів Свободи». Українські художники, гості-друзі резиденції впродовж 2018–2024 років, всотали й передали, кожен по-своєму, у своїх звичних матеріалах, те, що для них було важливим у цих мистецьких практиках. Красу пейзажу, дух творчої єдності, тактильне відчуття теплого каміння, мрії, що рухають майбутнє… Сьогодні, коли реальність повсякчас вибиває ґрунт з-під ніг, мрії перетворилися на марева і сни, стали обережними й непевними. Але залишається те, що дає впевненість: прадавня земля, могутня ріка, невимовної краси пагорби, сонце, що прокидається кожного ранку, свобода, яку не відібрати нікому. Учасники виставки – Олександр Богомаз, Юрій Віслоух, Аліса Гоц, Еліс, Тарас Коблюк, Катерина Косяк, Ліна Романуха, Ніна Савенко, Іванна Стратійчук, Оксана Стратійчук, Наталія Трубнікова, Тетяна Чорна, Євген Чорний, Олександра Шрамко, Златослава Горбач.
Триптих Арт (вул. Десятинна, 13)
Влітку 2022 року у Парижі нову колекцію Dior було показано на тлі панно Олесі Трофименко з традиційними для української культури мотивами Дерева життя. Ця колаборація виросла з однієї невеликої роботи Олесі, яку креативна директорка Dior Марія Грація Кюрі побачила на виставці творів сучасних українських художників у музеї MAXXI у Римі. Кутюр’є сподобалося використання вишивки у полі картини – невдовзі вишивка і мотив Дерева життя стали наскрізними для колекції модного дому, й це був тріумфальний показ, інспірований Україною, її красою і горем. У «Триптих Арт» Олеся Трофименко представила камерну виставку «Підміна», де в кожній роботі відбувається той чи інший сюрреалістичний «зсув» – так що звичне, рутинне, перетворюється на щось відсторонене й дивне. Вишивка теж працює на ефект очуднення, проростаючи крізь поверхню фарби, розчиняючись у ній. Ця камерна виставка відкрила 25-й сезон однієї з найповажніших київських галерей, гостинного простору, де живе високе мистецтво.
НАОМА (Вознесенський узв., 20, кабінет № 123)
У виставковому просторі кафедри графічних мистецтв відкрилася експозиція творчих робіт Миколи Івановича Компанця (1939–2018) «Графіка». Микола Компанець 1964 року закінчив Київський державний художній інститут (навчався у Георгія Якутовича та Григорія Гавриленка), а 1983-го прийшов до інституту як викладач. Серед його учнів: Микола Кочубей, Микола Журавель, Оксана Стратійчук, Юрій Пшеничний та інші. «Я щаслива, що була запрошена до нього в майстерню станкової графіки, де він є керівником, викладати студентам завдання з живопису аквареллю, – писала Віра Баринова-Кулеба про Миколу Компанця. – Ректор Андрій Чебикін не помилився, взявши в академію такого художника-педагога. Стільки знань отримали його учні, бо цей учитель володіє великою любов’ю до життя».
Stedley Art Foundation (вул. Б. Хмельницького, 62-б)
Відкрилася виставка нефігуративного живопису Ганни Гідори «Межа горизонту». «Для Ганни Гідори горизонт – це нескінченний діалог із місцем, до якого вона повертається знову і знову. Це простір слідів, знаків, архаїчних нашарувань, що проступають крізь ландшафт. Таким місцем для художниці є Могриця – прикордонне селище на півночі України, розташоване на крейдяному плато біля річки Псел», – пишуть організатори. Від 1997 року поблизу Могриці, у красивезному куточку Сумщини – з високим небом, вітрами, білими крейдяними пагорбами й кар’єрами, древніми поселеннями й курганами слов’ян – працював ленд-арт симпозіум «Простір Покордоння» на чолі з Ганною Гідорою. Сьогодні Могриця, від якої п’ять кілометрів до російського кордону, – на передовій війни. Знаходитися там не можна, але горизонти магічної Могриці є спогадами про минуле й новою метою майбутнього, а живопис Гідори – «багатошаровою візуальною медитацією, кольоровою молитвою».
Kirisenko Art Gallery (вул. Золотоустівська, 25, територія ЖК «Шевченківський», заїзд у двір ліворуч)
До виставки робіт Євгена Шаповалова «Жіночий Код» увійшли роботи, створені протягом минулого року. Ці твори – «справжня “Одіссея” жіночого духу, що долає межі та умовності, знаходячи гармонію в природному різнобіччі. Наскрізна багатогранність образів героїнь розкривається у відображенні величних богинь і звичайних містянок, хтонічних істот і войовничих амазонок, – розповідають організатори. – Кожна картина серії є окремою історією, яка досліджує сакральну, чуттєву й войовничу сутність жіночої природи. Героїні на полотнах отримують голос і свободу залишатися собою, підкреслюючи, що саме вони є авторками власної історії».
The Naked Room (вул. Рейтарська, 21)
«Це я, Брудний Білий. Протріть свої злиплі очі та йдіть голосувати! Ваше майбутнє в ваших руках! Негайно обирайте: жахливий кінець чи жахіття без кінця». Відкрилася персональна виставка Аліни Клейтман із життєствердною назвою «Жахливий кінець чи жахіття без кінця?» з роботами із довготривалої серії «Нескінченне сяйво людського насилля», яку художниця розпочала 24 лютого 2022 року. У той же час з’явився і персонаж Брудний Білий, пропагандист найцікавішої у світі розваги для всього людства – безупинних воєн і безмежного насильства. Виставка являє собою химерний простір, де глядач зануриться в повсякденність Брудного Білого, сповнену жагою до людських страждань.
Національний музей декоративного мистецтва України (вул. Лаврська, 9, к. 2)
Ювілейна виставка «Світ, в якому я живу» до 70-річчя Василя Корчинського демонструє 110 творів митця. Це роботи різних періодів, виконані в різних техніках: живопис, графіка, витинанка. «Я щасливий, що маю такий широкий діапазон творчих уподобань, – люблю експериментувати. Навіть не уявляю, чи міг би працювати в якомусь одному напрямку. Вичерпавши себе в одному, переходжу до іншого. Ці періоди продовжуються зазвичай від кількох місяців до пів року. Вдячний Богу, що так складається моє творче життя», – говорить митець. Представлено тематичні серії, робота над якими іноді триває багато років: «Сільське життя», «Тіні забутих предків», «Пісні України», «По Лаврі», «Давній Київ», «Карпатські мотиви», «З народних джерел» та інші. Майже пів століття Василь Корчинський захоплюється витинанками. Головні сюжети його робіт: дерево життя, зорі, сонце, куполи, тризуб, писанки, квіти, – майстер використовує орнаментальні мотиви, поширені у Центральній Україні.
Squat 17b (вул. Терещенківська, 17-б)
5 лютого відкриється виставка Поліни Вербицької «Поверхневість» (кураторка Надія Антонець). Поліна – художниця, скульпторка, засновниця галереї-майстерні «Draft Gallery» та бренду прикрас «Weird Sculpture», які реалістично відтворюють частини людського тіла. Вона створює антропоморфні скульптури, барельєфи, об’єкти із силікону та полімерної глини в стилі гіперреалізму, але сама свій стиль називає «чуттєвим реалізмом», оскільки він відображає тілесність без «естетичної цензури». На виставці «Поверхневість» представлено малюнки й живопис останніх років. Вхід вільний з можливістю задонатити комфортну суму, також можна придбати роботи. Всі донати йдуть волонтерському штабу «Зграя» на комплектацію аптечок. Виставка триватиме до 26 лютого.
Головна світлина: робота Володимира Микити