«MISTRIKA», Ревіка і Гельман, Забой, Гончар, Русецька, Ковач, світлячок, діафільми, спорідненість і плутанина, тривога і міста без тривог, поповнення авангарду та студія Зарецького – «Інший Київ» пропонує відвідати найцікавіші київські виставки.

Imagine Point (просп. Голосіївський, 86/1)

Для виставки графіки «Особливий простір» Олексій Ревіка та Маріко Гельман об’єдналися тому, що друзі, тому, що працюють графічними засобами й серійно (витягуючи з кожної теми глибинні сенси), що вміють у малому форматі висловитися містко. А ще – хочеться додати – тому що розумні, іронічні та гострі на візуальний язик. Минулого року Олексій Ревіка, у чиїх чорно-білих символічних роботах із серії «Червона лінія» відбилися жахи війни (ми бачили твори раніше в «Imagine Point»), почав створювати кольорову серію «Особистий простір»: прославляючи мікросвіт людини, маленьку затишну повсякденність, що встояла під час страшного урагану, який перетворив життя на руїни. Назва виставки «Особливий простір» обігрує назву серії Олексія, розширюючи рамки, говорячи про той унікальний мистецький простір, який створює кожен справжній художник, де б він не був. Олексій у Києві, Маріко давно живе за кордоном, і на виставці можна побачити її «східні» роботи, картинки із життя азійських міст. Особливо «східні» твори представлено в окремому приміщенні та марковано «18+» – вони чудові. Олексій працює кульковими ручками, але, навіть знаючи, важко повірити, що це «просто» ручки. Маріко теж «ілюзіоністка», працює і кульковими ручками й пастеллю, вугіллям, аквареллю. Отже, експозицію склали кілька серій. Олексій представив серії «Червона лінія», «Горизонт подій» (рефлексії на політичні зрушення), «Особистий простір» та натюрморти. Маріко, зокрема, серії «Cyberrenaissance» та «TheHolyStories», у яких препарує усталені сюжети давньої міфології та священної історії.

MISTRIKA (вул. Набережно-Хрещатицька, 25)

Нова галерея сучасного мистецтва відкрилася на Подолі – з видом на Міст і Ріку. Її заснували Аліна Очеретяна (Качоровська) і Руслан Очеретяний – власники Kacho Group, та Максим Бернадський – режисер і сценарист, арткуратор і колекціонер. Галерея обіцяє не просто популяризувати, виставляти й продавати сучасне мистецтво, а й осмислювати його у контексті нашої доби. Першим художником, якого представила галерея, став Олег Тістол із проєктом «Original О. Тістол». Центральна робота мультимедійної виставки – величезна, із монохромним зображенням трьох сірих пальм, що уходять в небо, – була створена спеціально для цього дня. Неподалік маленький, милий портрет дружини-художниці Марини Скугарєвої 1982 року, написаний у першу пору кохання. Поряд у вітрині – графіка різних років, і знову дружина. Одначе виставка не ретроспективна і не обмежена тематично. Вона зосереджується на внутрішньому світові художника, на тому, що відбувається не на публіку, – більшість робіт не виходили за межі майстерні. Доволі часто при відвідуванні виставок Олега Тістола відчувається дистанція між картиною і глядачем. Тут ця дистанція майже зникає. Великий текст про нову галерею та про цю виставку читайте на «Іншому Києві».

Мистецький арсенал (вул. Лаврська, 12)

Триває персональна виставка Анни Звягінцевої «Світлячок» (кураторка Наташа Чичасова). Три місяці художниця працювала над новими роботами – масштабними живописними полотнами та великою текстильною сорочкою, які вперше показані на виставці. До експозиції також увійшли роботи, які художниця створювала від 2013 року, серед них – «Посадити палицю», серія скульптур «Недоречні доторки», відео «Декларація про намір і сумнів», скульптура «Намалювати вікно, зім’яти папір». Анна Звягінцева використовує різні матеріали й медіа – від металу до паперу, від фотографії до живопису. Поміж невизначеностей війни Анна звертається до пошуку внутрішнього світла – яке втілює світлячок, що допомагає долати страх перед дорогою навіть у найтемнішому лісі.

Музей історії міста Києва (вул. Б. Хмельницького, 7)

Проєкт «Український авангард. Еволюція. Поповнення колекції 3.0» став першою виставкою в офіційно створеному Музеї авангарду та третьою від початку формування колекції творів українського авангардного мистецтва. Понад 50 експонатів презентують цього разу, серед яких роботи як світових зірок класичного авангарду, так і їхніх послідовників, у творчості яких ідеологи музею вбачають «хвилі авангарду», – Костянтина Піскорського, Василя Кричевського, Олександра Хвостенко-Хвостова, Оксани Павленко, Хани Орлової, Олексія Владімірова, Ганни Криволап, Володимира Вештака, Романа Жука, Олега Тістола, Марини Скугарєвої. Особливо символічною та цінною роботою на виставці є скульптура Олександра Архипенка «Жінка, що сидить», яку подарував колекціонер Ігор Воронов. Окремої уваги заслуговують роботи представників класичного авангарду з фондів Музею історії міста Києва – Віктора Артемцева та Георгія Петраша.

Музей шістдесятництва (вул. О. Гончара, 33)

Відкрилася виставка скульптури Аліси Забой «Передчуття Великодня». Аліса Забой – наймолодша мисткиня з покоління шістдесятників. У роки навчання в Київському художньому інституті її світогляд формувався під впливом на той час вже колишніх членів Клубу творчої молоді: Світличного, Севрук, Стуса, Семикіної, Горської та Зарецького… 1968 року на вечорі у Спілці письменників вона поставила підпис під «Листом 139 діячів української культури» на захист політв’язнів. За цим було виключення з комсомолу, унеможливилися вступ до Спілки художників, участь у виставках і офіційне визнання. Аліса Забой впродовж років працювала на Київському художньому комбінаті й займалася декоративною парковою скульптурою, у 1980-х викладала скульптуру в дитячій художній школі № 6. Проте вона залишалася мисткинею. Після вбивства Горської створила скульптуру «Пієта – ХХ століття» і перший пам’ятник на могилі Горської. У перебудову нарешті отримала можливість брати участь у виставках, працювати творчо. Сьогодні Аліса Забой є однією з найзначніших скульпторок України.

Portal 11 (вул. Трьохсвятительська, 11)

Триває виставка «Нью-Йоркська група. Коло». Під час Другої світової війни чимало обдарованих українських митців змушені були емігрувати. «Окреслюючи цей новий етап у розвитку української поезії і культури в цілому, ми насамперед маємо на увазі творчість поетів Нью-Йоркської групи, – говорять організатори. – Об’єднання існувало з 1950-х по 1990-ті роки у Нью-Йорку. Зачинателями його були Богдан Бойчук та Юрій Тарнавський. Окрім літераторів, чільне місце належало художникам, які формували естетичні ідеали групи». На виставці представлено роботи неокубіста Юрія Солов’я, живописця і скульптора-конструктивіста Михайла Урбана, живописця, графіка і мистецтвознавця Любослава Гуцалюка, керамістки, графікині та живописиці Ярослави Ґеруляк, графіка, кераміста, мистецтвознавця Якова Гніздовського.

Арт-фундація «Дукат» (вул. Володимирська, 5)

Чи давно ви дивилися діафільми? Чи бачили ви діафільми, які пошматувала війна? Кураторка проєкту «Dia Kinets» Єва Гольц (за освітою історикиня, за покликанням фотографиня) родом із Чернігова. 3 березня 2022 року росіяни розбомбили школу № 18, де вона навчалася. Лише через рік Єва змогла зайти до напівзруйнованої школи й знайшла у купі сміття старі діафільми, які ще за радянських часів показували на уроках. До свого проєкту вона залучила ще 21 українського митця, плівки стали частиною мистецьких робіт, а їхнє призначення кардинально змінилося. «“Δια” – з грецької “через”, “крізь”. “Кінець” – останнє слово, яким завершується кожен діафільм. Поєднуючи ці два слова, отримуємо “через кінець”. Дослідження явища, яке вже закінчилося», – пояснюють назву проєкту організатори.

Voitok Gallery (пров. Госпітальний, 1-а, під’їзд 1, код 64)

Триває персональна виставка «Уривки підсвідомості» Валентина Метика – криворізького і тепер уже київського художника, «який крізь символізм і метафори досліджує темні й світлі грані людської душі, суспільства та історії. У його картинах – політики, що вагаються між світлом і темрявою, янголи, що формують новий світ, поки людство живе у своїй ілюзорній безпеці, – розповідають у галереї. – Метик майстерно поєднує релігійні й міфологічні образи, відтворюючи відчуття розгубленості, надії. Його символи – це відображення сьогодення, нашої колективної підсвідомості, що проривається через темряву в пошуках світла».

Voloshyn Gallery (вул. Терещенківська, 13)

«Тривога» – ймовірно, перша виставка, що була створена під час повномасштабної війни, навесні 2022 року, коли підвальне приміщення галереї слугувало бомбосховищем для художників та їхніх родин. У перший тиждень березня Нікіта Кадан почав розставляти навколо свого матраца роботи з колекції галереї: твори Давида Бурлюка, Олега Голосія, Влади Ралко, Костянтина-Вадима Ігнатова, Лесі Хоменко, Олексія Сая, Миколи Рідного та власні. Так утворилася виставка «Тривога». Нинішня реконструкція – а це саме реконструкція того стихійного проєкту – не імітує виставку 2022 року буквально, «аби не перетворювати вимушені рішення переломного моменту на стилізацію». Вона радше вказує на дистанцію між початком повномасштабного вторгнення та станом, у якому ми перебуваємо сьогодні. Учасники виставки: Влада Ралко, Леся Хоменко, Микола Рідний, Олексій Сай, Нікіта Кадан, Євгенія Бєлорусець, Давид Бурлюк, Константин-Вадим Ігнатов, Олег Голосій. Триватиме виставка до 27 квітня.

Офіс Кримської платформи (вул. Липська, 2)

До 11-ї річниці російської окупації Криму відкрилася виставка «Тінь від води». Вона «осмислює пам’ять як форму спротиву, звертається до культури, історії та колективного досвіду, які, попри всі спроби знищити їх, продовжують жити в мистецтві, традиціях і передачі знань між поколіннями. Тут мистецтво стає не лише рефлексією над минулим, а й інструментом боротьби за майбутнє», – пишуть організатори. Особливе місце в експозиції відведено роботам кримськотатарських митців, які через мистецтво осмислюють втрату дому та продовжують берегти культуру. У діалозі з ними виступають твори митців із материкової України. Експозиція охоплює живопис, інсталяції, цифрове мистецтво та перформанси. Представлено роботи Рустема Скибіна, Ельміри Шемседінової (дякуємо їй за фото), Катерини Бучацької та інших митців. Виставка триватиме до 30 травня.

Національний музей декоративного мистецтва України (вул. Лаврська, 9, корп. 2)

Відкрилася виставка «Подільський пересмішник», на якій представлено кераміку Івана Тарасовича Гончара (1888–1944) з фондів музею. Твори Івана Гончара, вихідця з родини сільських гончарів, є однією з окрас музейної колекції кераміки, це найбільша в Україні збірка його робіт – понад 210 одиниць. Серед них: скульптури, жанрові багатофігурні скульптурні композиції, ужиткові, декоративні та зооморфні посудини, свічники, іграшки та свищики. «Іван Гончар майстерно створював оповідальні композиції з психологічною подачею узагальнених образів, зображених чи то з м’яким гумором, чи із сарказмом, – розповідають у музеї. – Твори майстра врівноважені, їх вирізняє органічна єдність форми та змісту, експресивна динамічність. Його персонажі реалістичні та правдиві, кумедні та фантазійні, потішні та смішні, подані з незлобивою поблажливою позицією автора, м’яким гумором».

НАОМА (Вознесенський узв., 20)

Виставка «Студія Зарецького» – це вшанування пам’яті видатного українського художника та педагога, який створив унікальну за своїм значенням школу рисунка, що існувала у 1977–1987 роках. У студії виховувалася низка нині відомих українських художників, які завдяки школі Зарецького змогли вступити до вищих мистецьких навчальних закладів та реалізувалися у професії. Виставка демонструє значення академічного рисунка у фаховій підготовці. До експозиції увійшли навчальні та творчі роботи 23 учнів Зарецького, серед яких Леонід Бернат, Катерина Корнійчук, Іванна Московка, Едуард Межул, Анатолій Твердий, Олександр Тітов… Будемо сподіватися, що організаторам виставки вдасться реалізувати задумане й видати каталог з роботами й спогадами студійців.

Національний заповідник «Софія Київська», зал «Хлібня» (вул. Володимирська, 24)

У проєкті «Спорідненість» представлено роботи митців Дората Капорікова, Сергія Колечка та Тетяни Колечко, які працюють у двох напрямах – живописі та техніці гарячої емалі. «Об’єднавши свої мистецькі візії у спільний проєкт, автори, чиї світогляди й культурні цінності формувалися у родинному колі, втілюють своє бачення гармонії та краси, – розповідають організатори. – Живописні полотна Дората Капорікова відкривають світ реальної казковості природи, де глядач непомітно для себе, опиняється у країні див, де оживають і говорять між собою рослини, звірі та птахи. В емалевих композиціях Тетяни й Сергія Колечків, технологічно довершених багаторічними практиками, поєднуються лірично-музичні та філософсько-історичні сюжети». Виставка триватиме до 13 квітня.

Draft Gallery (вул. Спаська, 36/31)

Відкрилася персональна виставка Ліни Романухи «Плутанина», до якої увійшло понад п’ятдесят аналогових колажів, більшість яких створено після лютого 2022 року. Роботи можна умовно розділити на декілька серій: «перші рефлексії, точки опори, стосунки, енциклопедія комах, порожнеча, критична спадщина, влада». Цікаво, що більшість робіт створено як окремі пазли, які можна комбінувати між собою. «Ці колажі – результати пошуків, у тому числі матеріалів. Зазвичай я знаходжу зображення під час подорожей, іноді в домашніх паперових архівах чи старих виданнях про мистецтво. Саме від цих віднайдених матеріалів залежить формат робіт, тому я не зможу повторити жодного з колажів», – говорить Ліна. Головним об’єктом виставки є збірка некласичної поезії «Плутанина», над якою Ліна працювала понад десять років. Кураторка Поліна Вербицька. Виставка триватиме до 1 квітня.

The Naked Room (вул. Рейтарська, 21)

Персональна виставка Тараса Ковача «Повзучі чагарі. Мережі самосівів» досліджує міський ландшафт – природний та політичний – і його вплив на містян. «Експозиція є результатом спостережень художника за трансформацією міського середовища під впливом повномасштабної війни в Україні. Робота над проєктом розпочалася восени 2022 року і триває досі, знаходячи вираження в офортах, об’єктах та відеоінсталяціях, – пишуть організатори. – У своїх роботах Ковач не зображує людей. Утім, їхня присутність відчутна в облишених об’єктах, конструкціях, барикадах та способах адаптації довкілля до людського тіла. Він також фіксує динаміку взаємодії людини з урбаністичним ландшафтом у відеоетюдах, де погляд глядача мандрує знайомими вулицями, доки раптово не провалюється в окоп чи укріплення, опиняючись нижче звичної лінії горизонту».

Avangarden Gallery (вул. Січових Стрільців, 23-а)

Груповий проєкт «Зібрати неможливо відмовитися» створено навколо процесу колекціонування мистецьких творів. «Колекціонування – це можливість прожити безліч життів через предмети мистецтва, що мають власну історію. Це вибір, інстинкт, пристрасна гра, що перетворюється на життєву філософію, – розповідають організатори. – На виставці ми разом досліджуватимемо феномен колекціонування в сучасному світі, розбиратимемося, з чого почати і як обрати серед тисяч талановитих і цікавих авторів, аби не розчаруватися. Експозиція стане джерелом натхнення для кожного – як для тих, хто лише замислюється над створенням власної колекції, так і для тих, хто вже має зібрання, але не зупиняється на досягнутому». Представлено роботи як супервідомих, так і молодих митців, таких, як: Антон Саєнко, Арсен Савадов, Євген Клименко, Жанна Кадирова, Ілля Чичкан, Микола Кривенко, Мітя Фєнєчкін, Юрій Болса, Юрій Соломко, EtchingRoom1, Waone».

Бібліотека ім. В. А. Симоненка для дітей (вул. Антоновича, 25)

Відкрилася персональна виставка Альберта-Лейзера Фельдмана «Київ акварельних снів». Автор – ізраїльський та український художник, суспільний діяч, засновник Інституту розвитку громадянського суспільства імені Голди Меїр. Лікар і психолог за освітою, в останні роки він професійно займається живописом. «Київ – це магія. Він не кричить про свою красу, він не нав’язується, але коли ти залишаєш його, відчуваєш, що тобі чогось бракує. Він живе у тобі, наче тиха мелодія, що ніколи не замовкає. Це місто, яке хочеться писати знову і знову, навіть якщо ти не народився тут. Акварель ідеальна техніка для передачі цієї ефемерної, невловимої краси. Напівпрозорі шари фарби дозволяють світлу проникати крізь полотно, створюючи ефект живого, дихаючого простору», – говорить художник. Триватиме виставка до 14 квітня.

Центральний будинок художника (вул. Січових Стрільців, 1–5)

Відкрилася виставка живопису Галини Кириленко-Бараннікової «Я виспівую душу не в журбі, а в красі…» Художниця говорить: «Я народилась в Туркменії, живу в Україні. На межі цих двох культур і відбувається моя творчість. Не знаю як вплинула на мене кожна з культур. Скоріш за все Туркменія дала мені свій дивовижний колорит та духовні витоки, а Україна – школу малярства, творче середовище і можливість реалізувати себе. Я намагаюсь зберігати самобутність і оригінальність кожної з цих традицій, що дали мені як художнику життєдайне джерело натхнення».

АВС-арт (вул. Глибочицька, 32-в)

18 березня на глядачів чекає мандрівка мирними містами України: Київ, Львів, Харків, Ужгород, Одеса, Полтава, Чернівці, Ялта, Кам’янець-Подільський, Маріуполь… Рідні. Спокійні. Без тривог. «Галерея продовжує мистецьким чином відстоювати буття, якого нас понад десятиліття намагаються позбавити. На часі – мистецька урбаністика як концентрований прояв залюдненого, злагідливого, організованого особливим ритмом топосу, в якому, зокрема, і формується культура, – пишуть організатори. – Деякі з цих міст назавжди втратили свою ідентичність, деякі – стійко тримаються. Й так хочеться зберегти їхню цілісність – хоч би у вигляді мистецьких творів, ніби реконструюючи в художньому образі первинну гармонію і лад, утверджуючи оптимістичну візію нашого майбутнього».

Національний музей «Київська картинна галерея» (вул. Терещенківська, 9)

18 березня о 17:00 відкриється виставка робіт Тетяни Русецької «Весна священна». Це дослідження відродження й оновлення через мистецтво, осмислення перехідних станів природи й людини, звернення до глибин культури. Глядачі побачать дві серії: «Квіти попелу» та «Основний елемент». «Перша, втілена у чорно-білій гамі, відображає хаотичність і невпорядкованість буття, нагадує про втрати, війну та крихкість світів. Друга зосереджена на двох фундаментальних символах української культури – крапці та смужці. Смужка, мов нескінченний стібок вишивки, тягнеться крізь простір і час, тоді як крапка символізує неподільну частинку світобудови. Обидві серії вплітають попартову естетику у візуальний пласт народного мистецтва».