Якщо мене запитати про матеріальні символи Америки, я назву MacDonalds, Baskin-Robbins, Levi’s та стілець Emeco Navy Chair 1006. Тобто ясно, що перевагу я віддаю їжі, одягу та дизайну. Америка так і не породила, подібно до Італії або Франції, місцевого дизайну. Хоча усі можливості для цього були декілька разів, – як тоді, коли, наприклад, колишні студенти та вчителі Bauhaus знайшли притулок у країні після приходу у Німеччині до влади нацистів. Америка не породила дизайну, і навіть у масовій появі реально самобутніх та яскравих дизайнерів я їй відмовляю.

Мені можна заперечити, нагадавши про існування Дороті Дрейпер (Dorothy Draper), Тоні Дакетт (Tony Duquette) або нашої сучасниці Келлі Вістлер (Kelly Wearstler). Я відповім, що вони дизайнери інтер’єрів, навіть не дизайнери, а декоратори. А я маю на увазі скоріш предметних дизайнерів. І тут зі мною можна посперечатися, запитавши про Рей та Чарльза Імзів (Ray та Charles Eames), Елієля Саарінена (Eliel Saarinen) та його сина Ееро (Eero Saarinen). І тут я відповім, що останні двоє були виховані та визріли в атмосфері скандинавського, у їхньому випадку фінського модернізму. Америка стала для них країною реалізації. А перші з названих – подружжя Імзів, так і є – вони, безумовно, американські дизайнери. Але ключовим серед моїх слів є «масова». Масової появи предметних дизайнерів в Америці так і не сталося. Але Америка, зробивши ставку на виробництво, подарувала світу декілька цікавих предметів дизайну, один з яких належить до низки об’єктів, що їх випускає компанія Emeco. Я говорю про стілець Navy Chair 1006.

Він з’явився у 1944 році у відповідь на замовлення американського уряду засновнику Emeco Вілтону С. Дінгесу (Wilton C. Dinges), який разом з Американською алюмінієвою компанією (ALCOA) спроєктував модель Navy Chair 1006. З того часу у дизайні стільця мало що змінилося, взагалі в його історії мало що помінялося – як виробляли його у Гановері, штат Пенсільванія, так і виробляють донині. Дизайн також залишився в цілому автентичним. Окрім того, що раніше у нього під сидінням були рим-болти, через які його за допомогою тросів кріпили до палуби кораблів. Чому кораблів? Замовлення на стільці прийшло від американських ВМС, і тому вони повинні були витримувати солону воду, не піддаватися корозії, не ламатися під час влучання торпед, не боятися вітру та не деформуватися під не дуже акуратними моряками. А ще серед вимог були легкість, довговічність, міцність та портативність. І Emeco зробили саме такий стілець. Його ручне виробництво триває два тижні й складається з 77 кроків, в яких беруть участь від дванадцяти до чотирнадцяти робітників – вони збирають один стілець із дванадцяти окремих елементів. Emeco виконали усі вимоги уряду… й у компанії почалися проблеми. Вони зробили настільки «неубиваємі» стільці, що їх припинили замовляти, тому що вони служили роками. Скажу одразу, що зараз Emeco дає гарантію на 150 років.

Менеджерам удалося розширити клієнтську базу – до неї додалися державні управління, тюрми та поліційні відділки. Якщо ви фанат поліційних серіалів, детективів, трилерів або фільмів жанру екшн, ви точно бачили Navy Chair 1006 у кадрі. Він зіграв у стрічках «Я, робот» 2004 року, «Темний лицар» 2008-го, «Термінатор: Генезіс» 2015, «Той, що біжить лабіринтом: Випробування вогнем» 2015-го, «Кінгсмен. Золоте кільце» 2017-го. Те, що Navy Chair 1006 з’являється на знімальному майданчику, не означає, що автори фільмів знаються на дизайні. Вони зацікавленні в тому, щоби створити подібний до життя сеттінг, тобто у сценах, наприклад, допитів, без Navy Chair 1006 не обійтися. Ти говориш «поліція» – маєш на увазі саме «Navy Chair 1006». Одного його легко впізнаваного силуету достатньо, щоб було зрозуміло, де саме відбуваються події. Серед клієнтів Emeco з’являються лікарні, й Navy Chair 1006 прикрашає кабінет доктора Хауса. Emeco долучають вуличні кафе та ресторани, й на стільцях сидять жінки із «Секс у великому місті».

Попри всі зусиллі компанії розширити коло клієнтів, плюс довговічності стільців перетворилися на мінус – відсутність нових замовлень, і компанія дійшла до межі банкрутства. До управління приходить Ґреґ Бухбіндер, син її власника Джея, який переформатував компанію та додав до стільця необхідного дизайн-присмаку, який привернув до нього увагу фігур, вагомих у світі дизайну і просто у світі. Серед його перших шанувальників опинився Джорджо Армані.

Що зробив Ґреґ? У 2000 році він запропонував всесвітній зірці дизайну, епатажному Філіпу Старку, вперше за історію компанії спроєктувати новий дизайн стільця – так народився Hudson Chair. Але історія не про нього. І щоб ми вже закрили тему 2000 року, варто сказати, що саме тоді Брітні Спірс знялася у кліпі «Stronger» разом із Navy Chair 1006.

Після першої колаборації Emeco начебто зірвалися з ланцюга. Зараз компанія випускає практично сотню варіацій на тему Navy Chair 1006, серед яких крісла, крісла-гойдалки, барні стільці та офісні крісла на колесах. У 2006 році схвильований станом екології Ґреґ запропонував Coca-Cola долучитися до колаборації. Вони разом створили модель 111, для виготовлення якої використовують 111 перероблених пляшок Coca-Cola. Автентичну модель стільця виготовляють з переробленого алюмінію.

Найзворушливішою фантазією на тему Navy Chair 1006 я оберу модель Nine-0 авторства легенди світового дизайну Етторе Соттсасса (Ettore Sottsass). Це остання його робота. Я брала інтерв’ю у Ґреґа і він розповів, що зустрівся із Соттсассом у 2007 році, коли той вже не залишав ліжка, – метру було дев’яносто. Стілець перетворився на заповіт Соттсасса. Він залишив незмінною вигнуту спинку, до якої додав вигнуті ручки, що відчуваються як обійми. Стілець перетворився на останні обійми Соттсасса – 31 грудня 2007 року той помер. Легендарна людина пішла легендарно.

Що саме робить Navy Chair 1006 особливим, окрім розуміння того, скільки на нього витрачається часу та сил, скільки великих людей створили його історію та скільки він коштує?

У нього злегка вигнуте сидіння у формі саме того місця, яким ми зазвичай сидимо. М’яко вигнута вертикальна спинка із трьома горизонтальними планками для підтримки. Чотири трубчасті алюмінієві ніжки, злегка нахилені для стійкості. Дві горизонтальні перекладини, що з’єднують передні та задні ніжки з обох боків. Тобто нічого зайвого, нічого для краси – чиста ергономіка. І саме вона робить його красивим. Коли дизайнери припиняють гратися в естетику і зосереджуються на комфорті, у них є усі шанси зробити щось насправді красиве. Красиве та вічне.

У мене є така фантазія. Апокаліптична фантазія. Чомусь здається, що світ загине у воді. І коли вона простягнеться від горизонту до горизонту, на її хвилях буде плавати Navy Chair 1006.

Текст: Ірина Белан

Світлини з відкритих джерел