Сиконій, «NOI»-ковчег, ванітас, томографія обійм, тектоніка часу, оксамитові амазонки, графіка з фондів, дадаїзм і Довженко – «Інший Київ» пропонує відвідати найцікавіші виставки столиці.

Imagine Point (пр. Голосіївський, 86/1, вхід з проспекту)

Групова виставка «Сиконій» відкрилася у великій залі галереї. Її учасники: Андрій Підлісний, Ольга Заремба, Нікіта Цой, Марія Матієнко, Поліна Вербицька. Метафора виставки – сиконій, тобто суцвіття фіги, інжиру (яке ми вважаємо плодом). У нього всередині, немов світ навиворіт, багато манюських квіток. Самиці фігових ос Blastophaga psenes проникають через дірочку усередину чоловічого сиконія, відкладають там яйця і помирають – їхній життєвий цикл закінчився. Новонароджені в сиконії самці підростають, запліднюють самок, розширюють вихід і гинуть, а самиці летять на пошуки нового сиконія. Природа рік за роком, тисячоліття за тисячоліттям йде по колу, і вирватися з нього неможливо. Краса перетворюється на смерть, смерть на насолоду. У солодкому, такому смачному плоді нещодавно жили оси, там залишаються їхні трупики – і розчиняються без сліду, фіга «їсть» ос завдяки ферменту. Те, що ми бачимо, те, у що ми віримо, може бути чимось зовсім, зовсім іншим. Метаморфози тривають, речовини перетворюються. Природа не зла і не добра, вона прагматична. Кожен автор розвиває ідею метаморфоз, підважує те, що ми вважаємо реальністю, шукає вихід із сиконія, шукає сенс цього прагматичного кола. Хепі-енду не буде, але ви здивуєтесь.

Музей сучасного мистецтва України (вул. Є. Коновальця, 44-а)

Виставковий проєкт «Простір уяви. Графіка з музейних фондів» – це перше масштабне представлення графіки з колекції музею за двадцятирічну історію установи. Майже сто робіт класиків і новаторів української графіки XX–XXI століть, що раніше не експонувалися, стали основою виставки, яка відкриває широку панораму авторських технік, стилів і мистецьких шкіл. Експозиція створює цілісне враження про графіку як жанр, що об’єднує в собі інтелектуальність, емоційність і технічну майстерність. Триватиме виставка до 25 травня.

Інститут проблем сучасного мистецтва НАМ України (вул. Є. Коновальця, 18-д)

Назва проєкту – «NOI» – має одночасно кілька смислових пластів. Окрім того, що це ім’я біблійного персонажа, слово «noi» у кількох романських мовах означає «ми». І таке поєднання добре передає прагнення учасників проєкту переосмислити власну колективну ідентичність, яка може стати початком для творчої та соціальної самоорганізації. У проєкті йдеться про діалог двох архівів. Один – той, з яким працює ІПСМ: зріз сучасного мистецтва, що вже увійшов до історії та зберігається як частина тіла інституції. Інший – архів із роботами молодих художників, які лише формують мову в ситуації війни, втрат та геополітичної нестабільності. Простір виставки – мінімалістичний, чорно-білий, мовчазний. У майже порожній залі, під камерами спостереження – білі куби, чорні тіні. Охоронці, які спостерігають простір через монітори, стають метафорою великого Іншого, який водночас присутній і невидимий. Що ми рятуємо, коли будуємо ковчег? Куди зникає порожнеча? І кого сьогодні називаємо «ми»? Куратор Юрій Сивирин, художник простору Євгеній Аксьоненко, керівник проєкту Андрій Сидоренко.

НАОМА (Вознесенський узв., 20)

Триває персональна виставка Антона Логова – випускника НАОМА 2010 року – «Синергія». Антон поєднує абстрактний живопис, фігуративний живопис, інтуїтивні пошуки форми та кольору, експерименти з простором. Виставка є рефлексією митця на особисті взаємини з Академією, яка свого часу дала йому потужний імпульс для творчої реалізації. Представлено твори різних періодів, зокрема роботи, створені під час навчання у НАОМА, та серія робіт, яка стала реакцією художника на сучасні події. Виставка запрошує до діалогу про сенси, форму і колір, про мистецтво як спосіб осмислення реальності.

Portal 11 (вул. Трьохсвятительська, 11)

Олександр Хвостенко-Хвостов (1895–1968) – учень Олександри Екстер, видатний український сценограф, художник, педагог, яскравий представник театрального авангарду, один із ключових реформаторів театрального мистецтва першої половини ХХ століття. Серед значущих сценографічних робіт художника – ескізи до балету «Лісова пісня», створеного за мотивами однойменної драми-феєрії Лесі Українки на музику Михайла Скорульського. Сценографічні роботи та ескізи костюмів Хвостенка-Хвостова стали невіддільною частиною візуальної концепції першої постановки балету 1946 року. Роботу над декораціями другої постановки балету 1958 року продовжив учень Хвостенка-Хвостова – Анатолій Волненко (1902–1965), художник Харківського і Київського театрів опери та балету.

Draft Gallery («Культмотив», вул. Спаська, 36/31)

Скульптурну серію «Vanitas» Катерина Калініна створила впродовж 2019–2020 років як рефлексію на події війни Росії проти України. Назва її відсилає до напряму живопису Північного Відродження, бароко та маньєризму, хоча художниця пропонує сучасні інтерпретації звичних сюжетів. Організатори розповідають: «Роботи – мініатюрні скульптури дітей, квітів, філігранно виконані у традиційній техніці порцеляни, виставлені з людськими черепами в натуральний розмір. Вони ніби нагадують про те, що ми самі такі ж крихкі, як і фігурки, зроблені мисткинею, і ми усі тут тимчасово». У роботах Катерини Калініної використані прийоми лиття і ручного ліплення з білої та чорної порцеляни й розпис золотом.

ТРЦ Respublika Park (м. «Теремки», 2 поверх, простір українських брендів, хол біля 4 входу)

У просторі ТРЦ триває ніжна, дзвінка і гірка виставка творів художниці Ліни Федоренко / FEDORA-ART «Томографія обійм», присвячена памʼяті загиблого воїна ЗСУ Ростислава Степаненка. Ростислав у мирний час був інженером супутникового звʼязку та пристрасним яхтсменом. Добровільно приєднався до лав ЗСУ восени 2022 року, служив у 92-й ОШБр імені Кошового отамана Івана Сірка в розвідувальному та звʼязковому батальйонах. Мріяв після Перемоги продовжити своє юнацьке захоплення – малювати. Загинув 1 березня 2025 року при виконанні бойового завдання в Харківській області. Ліна – київська архітекторка, художниця і дизайнерка, понад двадцять років працює у сфері архітектури та інтер’єру, викладає на факультеті архітектури та будівництва Київського міжнародного університету. Спільна виставка була задумана як перший крок у щасливому майбутньому… Триватиме проєкт до 24 квітня.

Національний заповідник «Софія Київська», галерея «Хлібня» (вул. Володимирська, 24)

Відкрилася фотовиставка «Сюрреалістичний калейдоскоп» Оксани Горобцової та Олександра Сергієнка. «Калейдоскоп» із грецької перекладається як «спостерігати за красою». А для сюрреалізму властиве звернення до підсвідомих образів, ірраціональне мислення та парадоксальне поєднання форм, нагадують організатори. Отже, «сюрреалістичний калейдоскоп – це уявний оптичний прилад, що дозволяє нам споглядати за результатом примхливих створень нейронних зв’язків у мозку митця». Представлено три роботи «Присвяти»: початок серії, яку присвячено видатним українським митцям та їхнім творам.

Національний музей «Київська картинна галерея» (вул. Терещенківська, 9)

Виставка «Тектоніка часу» представляє роботи Ігоря Гречаника, створені на стику мистецтва та філософії. «Відвідувач виставки опиняється у просторі руху невидимого духу, що просочується крізь матерію мистецтва. Скульптури, мов зрізи часу, допомагають зрозуміти драматичну хвилю історії, яку ми зараз переживаємо, передають енергетичний заряд боротьби, трансформації та прагнення до відродження. Цифрові роботи доповнюють експозицію, створюючи багатовимірний простір взаємодії між фізичним і віртуальним, між статичним і динамічним», – розповідають організатори. Виставка триватиме до 4 травня.

Kirisenko Art Center (вул. Золотоустівська, 20, територія ЖК «Шевченківський»; вхід із фасаду, ліворуч від магазину «Wine Wine»)

У новому просторі галереї триває групова виставка «Оксамитові амазонки» – колаборація Андрія Дудченка з майстринями художньої вишивки Вікторією Мегалатій, Надією Сікулою та Катериною Шаповаловою. За допомогою різних медіа (мозаїка, художня вишивка, графіка, текстиль, лінорити) поєдналися епос і сучасна іронія, утворився містичний простір для гри архетипами. «У часи випробувань, коли стираються межі між минулим і майбутнім, війна загострює сприйняття символів, робить міфи живими, а постать жінки-воїтельки стає актуальною як ніколи», – говорять організатори.

Малий театр (вул. О. Гончара, 33)

У межах спільного проєкту з галереєю «The Naked Room» «Театр у контексті» відкрилася виставка одного твору – диптиха Павла Ковача «І був вечір, і був ранок: день один». Павло Ковач – художник, реставратор необарокового живопису, пройшов усі «-ізми» в мистецтві. Те, що він робить останні кілька десятиліть, тяжіє до нефігуративного або абстрактного мистецтва, але сам митець говорить, що його полотна реалістичні, адже абстракціонізм означає абстрагування від дійсності, а він цього принципово не прагне. До створення диптиха його підвели враження від текстів теолога Павла Флоренського про глибоко духовне відчуття невловимого стану – переходу від видимого до невидимого, від зовнішнього до внутрішнього.

ANNCO Gallery (вул. В. Чорновола, 2)

Відкрилася персональна виставка Богдана Чернецького «Великий Дада». Вона про силу мистецтва: що створює, підтримує, руйнує. Про силу самовираження та зміни, ініційовані нею. Про мистецтво довкола нас. Про митця у кожному з нас. Про Даду. Дадаїзм виник у 1910-х як реакція на Першу світову війну, соціальні та політичні катастрофи. Він був бунтом проти традиційних форм мистецтва, культурних стандартів та застарілих суспільних цінностей і стереотипів. Він ставив під сумнів саме поняття митця та мистецтва, задавши тон радикальному переосмисленню форми, змісту та значення художнього твору. Питання, які понад сто років тому були важливі для дадаїстів, актуальні й сьогодні: «Що можна вважати мистецтвом? Чи потрібне мистецтво суспільству? Яка роль митця у суспільстві?» Богдан Чернецький спробував знайти відповіді.

Артпростір «Drip coffee buffet» (вул. Велика Васильківська, 122)

Артоб’єднання «Kyivphotos-Hall 2012» (куратор Валерій Ліщинський) представляє виставку фотографії Тетяни Свиридової «Тіньова сторона». Фотохудожниця займається дослідженням «проявів та впливу токсичної поведінки людей в суспільстві, зокрема в особистих стосунках». Тетяна говорить: «У кожного з нас є темний бік. Частина нашої душі, де живуть наші страхи, потаємні бажання, недоліки або травми. Ці речі, хоча і сховані в тіні, мають великий вплив на нас, на наше життя. Прийняти свою тінь – це чи не єдиний спосіб порозумітися із собою. Щоб прийняти тінь – потрібно вивести її на світло. Дослідити, обдумати та зафіксувати мою історію стосунків із тінню мені допомагає фотографія». Триватиме виставка до 7 травня.

Галерея «Митець» (вул. Велика Васильківська, 12-б)

15 квітня, у вівторок, відкриється виставка «Свій погляд», на якій представлено живопис та графіку двох поколінь художників родини Довженко. Роботи Григорія Довженка – монументаліста, живописця, графіка, художника кіно, педагога, учня Михайла Бойчука наприкінці 1920-х, колеги Федора Кричевського у КХІ у 1930-ті – створені впродовж великого відтинку життя: від 1940-х до 1970-х років. Представлено твори з його таджицької серії періоду евакуації (1942–1945 роки), розробки орнаментів, ескізи до монументальних та декоративних робіт: знаменитих «кам’яних вишиванок» у Новій Каховці 1950-х років, мозаїк у Києві. До творчості митця 1950–1970-х належать живописні цикли «Київські пейзажі», «Латвійське узбережжя», «Дари садів», «Квіти». Творчість онуки Григорія Овксентійовича Клавдії Довженко, – випускниці РХСШ і КХІ (майстерня Миколи Стороженка), педагогині, – представлена експресивними полотнами різних періодів – від кінця 1980-х до теперішнього часу.

Головна світлина: робота Поліни Вербицької на виставці «Сиконій» в Imagine Point