Восьмий щорічний ярмарок сучасного колекційного дизайну Collectible – 2025 відбувся із 13 по 16 березня у будівлі Вандерборг (Vanderborght) у центрі Брюсселя. Цей захід знову підтвердив статус і самої виставки, й міста як осередка інноваційного дизайну, зібравши під одним дахом провідних галеристів, дизайнерів та ентузіастів дизайну з усього світу.

Написавши «з усього світу», я не перебільшила. Минулого року Collectible здійснив експансію в Америку, відкривши там свою виставку у вересні. Цього року у Брюсселі можна було побачити ще невідомих американських дизайнерів, які взяли участь в європейському ярмарку. З інших новинок варто відзначити секцію Curated «Реальність віртуального» (The Reality of the Virtual) під кураторством нью-йоркського художника та письменника Брехта Райта Ґандера (Brecht Wright Gander). Секція досліджувала взаємозв’язок між цифровими та ремісничими процесами створення. Дизайнерів запросили переосмислити межі між фізичним і віртуальним, використовуючи VR, AR та AI-технології, що надало експозиції футуристичного й водночас глибоко філософського характеру.

Цьогорічний Collectible ще більше змістив фокус на біодизайн та стійкі матеріали, підкреслюючи важливість екологічної відповідальності. Наприклад, було презентовано інноваційні матеріали Reishi™ від MycoWorks – біоматеріал на основі міцелію, який відкриває нові горизонти у сталому виробництві. Також з’явилася нова секція Outdoor під кураторством роттердамського художника та ландшафтного дизайнера Франка Бруггемана (Frank Bruggeman). Вона запропонувала свіжий погляд на дизайн зовнішніх просторів, поєднуючи природу та сучасні дизайнерські рішення.

Я обрала три галереї, які, на мою думку, найяскравіше представили свої експозиції на Collectible – 2025.

Говорячи про фокус ярмарку на біодизайні, почну, щоб не бути голослівною, зі брюссельської галереї Augusta, яка спеціалізується на сталому дизайні. Минулого року вона дебютувала на виставці, а цього – представила унікальні твори, створені в Бельгії.

Експозиція досліджувала можливості біоматеріалів і сучасних технологій виробництва. Галерея експонувала столик «Нана» та нову люстру, яка була розроблена на основі світильників Planet дизайнерки Роксани Лахіджі (Roxane Lahidji), засновниці компанії Marbled Salts. Вона створює меблі, декоративні об’єкти та світильники з інноваційного матеріалу, який розробила на основі морської солі.

Матильда Вітток (Mathilde Wittock) представила табурети Bounce та своє крісло Bounce Chair – шезлонг, вкритий переробленими тенісними м’ячами. Зібрані з бельгійських тенісних клубів, м’ячі розрізані та пофарбовані, щоб сформувати грайливе та надзвичайно зручне сидіння.

Ательє La Gadoue показало два ефектні геометричні підвіси, зібрані зі клаптиків тканини. Елоїза Маес (Eloïse Maës) та Одрі Вертле (Audrey Werthle) спеціалізуються на створенні великих підвісів та штор bespoke, тобто виключно на замовлення. Лор Касьєр (Laure Kasiers) представляє новий настінний килим з переробленої вовни та лляних стрічок, які вона створює у своїй майстерні в центрі Брюсселя. Аріан ван Дівоет (Ariane van Dievoet), одна із засновниць галереї, спеціалізується на круговому, циркулярному, дизайні, – такому, що фокусується на сталості, зберігаючи продукти, матеріали та ресурси у використанні якомога довше. Вона представила серію робіт, виготовлених із рекультивованої деревини та ретельно відібраних шматків відпрацьованого каменю, які дизайнерка знаходить на будівельних майданчиках або в майстернях. Аріан використовує цифрові технології при створенні своїх майже мозаїчних меблів.

Наступний рядок рейтингу займає виставка «Складені відлуння» (Folded echoes) художниці з текстилю Наталі Ван дер Массен (Nathalie Van Der Masse) та керамістки Карен Верлінден (Karen Verlinden) за сценографією Стефані Фредерікс (Stephanie Fredericks).

Наталі Ван дер Массен починала як графічна дизайнерка, і вплив першої освіти відчувається у її монохромних роботах, як і абсолютно графічні методи дослідження можливостей світла, темряви та прозорості. Після отримання ступеня майстра з текстилю, її запросив до себе Інститут архітектури Фландрії. Наталі й зараз плідно працює з архітектурою, створюючи меблі на замовлення та здійснюючи інтеграцію мистецтва в архітектурні простори.

Керамістка Карен Верлінден працює з недосконалістю. Вона підкреслює недоліки, робить їх частиною візуального сторітеллінгу. У своїх роботах Карен поєднує папір, кераміку та світло, провокуючи їх на візуальну бесіду. Її мінімалістичні та монохромні роботи переводять фокус глядача на красу структури, форми й матеріалу.

Як на мене, виставка стала логічним поєднанням двох мисткинь, різних за типологією та схожих за художніми методами. І не можу не відзначити, що долучення до експозицій сценографів – це актуальний тренд не тільки Collectible. Саме їх робота збільшує впізнаваність художників та допомагає комерційному успіху.

Я не знаю, хто займався сценографією стенда брюссельської Spazio Nobile Gallery, можливо, це виключно заслуга куратора Джульєтти Сімеоне (Juliette Simeone), але «Радикальний орнамент» (Radical Ornament) може претендувати на сепаративне існування поза межами ярмарку. Виставка стала результатом співпраці дуету художника Віллі Морлона (Willie Morlon) та архітектурного бюро Amor Immeuble, що робить слово «дует» умовним, – до складу останнього входять чотири архітектори.

Морлон вивчає особливості декоративного мистецтва ХІХ століття. Результатом його досліджень є просторові композиції зі впізнаваними орнаментами, зібраними з досконалою, ювелірною точністю, з матеріалу, який Морлон теж знаходить на будівельних майданчиках.

Минулого року його маркетрі з гіпсокартону отримало Гран-прі фестивалю Van Cleef & Arpels. Причина такого вибору очевидна – Морлон поєднує «високе» та «низьке», дорогоцінне та буденне, вічне та ефемерне. Його роботи – це справжній виклик усталеним поняттям про цінність матеріалів та орнаменту.

Текст і світлини: Ірина Белан