Тринадцятий ярмарок «Книжковий арсенал» пройде у Києві 29 травня – 1 червня. Його фокус-тема: «Все між нами – переклад, або Everything is translation». Кураторками фокус-теми виступили Марсі Шор, історикиня, професорка інтелектуальної історії Європи Єльського університету та Оксана Форостина, письменниця, перекладачка, видавчиня та членкиня Українського ПЕН. Як завжди, цей поважний літературний форум пропонує величезну програму заходів.

Для «Іншого Києва» особливо приємною подією, яку ми не пропустимо, стане зустріч із нашою колумністкою, журналісткою та дослідницею дизайну Іриною Белан. Її візит до Києва є промоцією дебютного мультижанрового роману «Граппіг. Kumedno», що вийшов у видавництві «Орландо».

Презентація книжки відбудеться 2 червня у книгарні Book.ua на вул. Лисенка, 2/1 (початок о 18:30, чекаємо!), а на «Книжковому арсеналі» Ірина візьме участь у дискусії про те, як жіночий досвід може розкритися у літературі. Прикметно, що саме цей жіночий, професійний, материнський, культурний досвід Ірини якнайкраще корелює з темою ярмарку «Everything is translation». Хочете дізнатися, чому? Читайте книжку.

Отже…

31 травня о 10:15 у Лекторії «Книжкового Арсеналу» відбудеться дискусія на тему «Час розповісти свою історію: голоси жінок у сучасній українській літературі», організована видавництвом «Орландо».

Дискусія про силу жіночого досвіду, про необхідність говорити вголос, ділитися історіями, про які ще вчора мовчали й які сьогодні формують нову українську літературу.

Серед спікерок:

Наталі Скорикова – засновниця ВД «Орландо», яке відкриває нові голоси українських авторок і сміливо говорить про те, що довго лишалося «не для публіки».

Олена Кравець – українська акторка, яка разом із психологинею Анною Лелик цього року створила моновиставу «Можна я просто посиджу?».

Анна Лелик – практикуюча психологиня, авторка книг та засновниця Екзистенційної Школи.

Ірина Белан – журналістка, авторка роману «Граппіг. Kumedno», в якому постають питання свободи, сексуальності та руйнування стереотипів щодо жінок 50+.

У фокусі дискусії питання:

Як війна, еміграція, втрата й адаптація змінили жіночі наративи? Чому писати (і говорити) про особисте – це не слабкість, а акт сили? Хто з жінок має право сьогодні писати та про що? Як психологія й театр допомагають жінкам осмислювати травматичний досвід? Що спільного між літературою, терапією і виставою – і як вони підтримують одна одну? Чому важливо чути історії не «про жінок», а від жінок?

Це буде розмова про трансформацію, близькість і голос – той, що більше не мовчить. Це буде розмова, що надихне цінувати власне «Я» та свою автентичність. Це буде розмова, що нагадає: час розповісти свою історію.

Головне зображення згенеровано за допомогою штучного інтелекту