Нічна подорож Оп де Бека

Виставка «Нічна подорож» («Nocturnal Journey») бельгійського художника Ганса Оп де Бека (Hans Op de Beeck), яка проходить від 22 березня до 17 серпня 2025 року в Королівському музеї витончених мистецтв Антверпена (KMSKA), залишила у мене більше питань, ніж я отримала відповідей. І це – не погано. Це – реальність.

До речі, про реальність. У роботах Оп де Бека вона настільки щільно переплетена зі світом нічних мрій та глибинної підсвідомості, що важко сказати, де закінчується перша і починаються другий та третій.

Оп де Бек створив сценографію, – я не знайшла інформацію, що сценографією займався сторонній спеціаліст, тому залишу її авторство самому скульптору, – безлюдного нічного парку, наповненого скульптурами людей у натуральну величину, натюрмортами, об’єктами, тваринами та архітектурними елементами, наповненого музикою, звуками, грою світла та тіней, тобто наповненого усім тим, що присутнє у напівзанедбаних парках цілком забутих міст.

Парадоксальність атмосфери, в яку занурюють глядача, у тому, що реалістичність та розміри скульптурних людей змушують сумніватися, – чи це дійсно скульптури, чи вони такі самі відвідувачі, як і ми, завмерли на кілька хвилин, дивлячись на нас і, можливо, так само як і ми, дивуються нашими натуральними розмірами й тією деталізацією, з якою нас виготовили.

І тільки придивившись до скульптур, розуміємо: деякі з них дійсно виявляються вихідцями з химерних фантазій та сюрреалістичних снів. Ми впізнаємо в них цілковито фантазійних персонажів, реальних мешканців світу, якого не існує. Натомість інші – цілком реальні, народжують асоціації з якимось дуже особистими спогадами.

Кожна скульптура викликає майже медитативне занурення або саморефлексію завдяки детальному виконанню та впізнаваності сюжетів, які зобразив Оп де Бек. Вони застигли в часі. Ми застигли перед ними, віддавшись спогляданню або підгляданню. Мене не відпускає відчуття реальності героїв Оп де Бека.

Я не знайшла інформацію, чи використовує скульптор 3D-принтер. В описі робіт вказано, що це змішана техніка. Тому зараз я також заглиблююсь у світ своїх фантазій та припущень стосовно технологій виконання робіт. Оп де Бек виготовляє скульптури з дерева, поліестеру та пігментованої штукатурки. Для окремих елементів він застосовує пластик, метал і скло, що дозволяє досягти високого рівня реалістичності, точної передачі форм і текстур. Так, є висока ймовірність, що Ганс Оп де Бек використовує 3D-принтер, особливо для створення деталей своїх монохромних скульптур. Також він часто працює з гіпсом, смолами та іншими матеріалами, які добре поєднуються зі 3D-друком. Можливо, він використовує друк для створення базових форм, які потім доопрацьовує вручну. Використання технологій – не погано. Це – реальність.

Вибір кольору також грає на створення майже психоделічної атмосфери. Всі роботи виконано у тому тактильному вугільному відтінку сірого, який зазвичай називають антрацитовим. Цей колір ще більше напружує сцени, які розігруються у залах виставки, й створює відчуття застиглості в часі, ніби всі скульптури вкриті шаром пилу. Така собі сцена зі «Сплячої красуні», коли принцеса прокидається одна у замку повному людей, що міцно сплять. Така собі сцена з усіх казок, які ми ще не прочитали, й які ще не були написані.