Літо Кравченко, вулиця Сумара, біле та чорне Ягодкіна, стеля Луньової, текстильна скульптура, пульс, мозаїка з літаком, вразливість і фрезерування – «Інший Київ» пропонує відвідати найцікавіші виставки столиці.

Мейтс (вул. Гоголівська, 25)

Назва ресторану «Мейтс» розшифровується як «Митці, ентузіасти й творче сьогодення». Ольга Кравченко – митець за своєю природою, ентузіаст живопису і творча людина у всьому: місяць на стінах ресторану будуть гостювати її картини із серії «Літо». «Квітучі сади, залиті сонцем пейзажі, барви, що пахнуть спокоєм і тишею, – усе, що хочеться зберегти в собі до перших холодів. Ольга Кравченко – художниця з особливим відчуттям кольору й простору. Її стиль – імпресіонізм: щирий, м’який, сповнений любові до природи й життя. Для нас було честю познайомитися з нею особисто – були вражені теплом, добротою та тією любов’ю, яка живе в кожній деталі її робіт», – пишуть організатори.

Squat 17b (вул. Терещенківська, 13-б)

До 4 липня включно можна подивитися виставку «Пульс», яка є результатом співпраці молодої художниці Лізи Галушко (Lisa Lush) із дизайнером Макаром Ліберманом, засновником бренду MAKI. Виставка чуттєва і водночас концептуально виважена. Центральним медіумом стала ліногравюра – як спосіб передачі не лише зображення, а й емоційного дотику. Образи, перенесені на авторський одяг ручним друком, стають актом тілесної присутності: кожен відбиток унікальний, сповнений мікротріщин, випадковостей, відлунь дотику. Так постає новий тип одягу – не як захист, а як свідчення життя, тендітності, моменту внутрішньої сили. Кураторка проєкту Надія Антонець. Вхід вільний, але за бажанням можна задонатити комфортну суму. Увесь прибуток з продажу робіт та відсоток з мерчу буде передано Госпітальєрам.

Національний музей декоративного мистецтва України (вул. Лаврська, 9, кор. 29)

Триває виставка текстильної скульптури Ольги Радіонової «Матеріальні мрії». Вона є ретроспективним поглядом на останні десять років творчості київської художниці та скульпторки, яка працює в жанрі текстильного мистецтва, поєднуючи дерево, метал, холодний фарфор, кераміку із тканинами, нитками, шовком, м’якими наповнювачами, шкірою. Текстиль у її скульптурах – жива матерія, яка дихає, змінюється, зберігає тепло рук і пам’ять руху. «Мрія – це не щось ефемерне. В моїй уяві вона має форму, вагу, ритм. Іноді вона цупка, іноді м’яка. Я просто допомагаю їй стати тілом», – говорить художниця.

Перемога (вул. Ярославів Вал, 15)

На 5 поверсі відкрилася виставка «Тихо всередині» мисткинь Ольги Чикало, Тамари Турлюн, Каріни Синиці та Анастасії Лелюк. Експозиція, кураторкою якої є Тетяна Тадай, досліджує відчуття й стани, які наразі проходить кожна людина. «Ці стани не завжди комфортні, вони переважно дискомфортні; їх не можна описати, бо немає слів для того, щоб скомбінувати свої емоції у вже існуючі слова. І в цьому стані варто тільки перебувати»,  – говорить кураторка.

The Naked Room (вул. Рейтарська, 21)

«Зшивати небо» – виставка Дарії Кузьмич у співпраці з її мамою, художницею та майстринею з текстилю Світланою Селезньовою. «Виставка поєднує текстиль і мозаїку та зосереджується на образі вільного неба як втілення свободи тіла й духу від фізичної загрози й авторитарних наративів, – пишуть організатори. – Вона відсилає до трьох історичних часових вимірів, відображених у двох обʼєктах». Перший – станкова мозаїка, створена Дарією 2015 року під час навчання в НАОМА, що є вільною копією елементу мозаїки радянсько-російського художника Александра Дейнеки репресивних 1930-х років у московському метро. Задуманий і втілений на другому році війни Росії проти України, червоний літак в центрі композиції став для Дарії уособленням загрози, яка повернулася з минулого.

Малий театр (вул. Гончара, 33)

У межах спільного проєкту театру і «The Naked Room» «Театр у контексті» відкрилася виставка одного твору – роботи Анатолія Сумара «Вулиця» (1959), на якій у декоративній стилістиці зображено тодішню вулицю Леніна (зараз Богдана Хмельницького). «Анатолій Сумар – художник та архітектор покоління шістдесятників. Його професійна практика включала живопис, ілюстрування дитячих книжок, дизайн іграшок та різноманітну роботу у галузі технічної естетики. Основний корпус живописних творів Сумара, близько п’яти десятків картин, створено у 1957–1963 роках, значна їх частина – стилізовані у впізнаваній манері художника пейзажі київського історичного центру, – розповідають організатори. Побачити роботу, якщо ви не йдете на виставу, можна у четвер – неділю з 13:00 до 17:30.

Арт-простір Мала Опера (вул. Дегтярівська, 5)

«Subjectum» – фотопроєкт графічного дизайнера і фотографа Дмитра Журавля (Авдіївка – Одеса), який представив серію філософськи-концептуальних автопортретів. «Суб’єкт з точки зору філософії – поняття, яке означає носій діяльності, що пізнає світ навколо себе та впливає на нього. Ця серія автопортретів зроблена на телефон без використання фотошопу, монтажу та штучного інтелекту. В основі серії лежить чиста імпровізація, метафоричність та виклик самому собі…», – розповідає куратор Валерій Лещинський (Art-об’єднання «Kyivphotos-Hall 2012»).

Національний музей «Київська картинна галерея» (вул. Терещенківська, 9)

1 липня відкриється виставка живопису молодого митця Артура Котика «Сліди…». Артур не професійний художник, а спеціаліст з міжнародних відносин, малювати почав 2021 року, проте вже мав персональні виставки. Ми знаємо прецеденти, коли молодістю намагаються замаскувати доволі слабкі мистецькі якості, втім, на виставку кожного молодого художника треба йти, вірячи, що талант розів’ється і зірка зійде. Сьогодні живопис Артура – доволі перспективний експресіонізм, така собі арттерапія, «яка дозволяє вивільнити силу образів, згуртованих всередині, та перетворити біль і страждання на мистецьке висловлювання». «Коли почалася війна, це стало каталізатором мого мистецтва. Я почав малювати дуже часто – щонайменше раз на тиждень з’являлися нові роботи. Усе це – під впливом того, що відбувається сьогодні в моїй країні: як агресор вбиває людей, як винищує міста…» – говорить Артур.

Національний заповідник «Софія Київська», галерея «Хлібня» (вул. Володимирська, 24)

3 липня відкриється велика виставка «Біле та чорне» Генрі Миколайовича Ягодкіна (1952–2023), майстра реалістичного та символічного живопису, Заслуженого художника України, професора кафедри живопису НАОМА, що виховував професійних художників понад сорок років. «Експозиція у трьох залах складається із 70 картин, які демонструють три періоди творчості Генрі Миколайовича Ягодкіна, – розповідає Тетяна Ягодкіна, дочка митця і теж художниця, послідовниця батькової реалістичної стилістики. – Зал перший – ранній період творчості, студентський час,  1970–1980-ті роки. Тут ми побачимо легкість сприйняття, широкий, сміливий і водночас легкий живопис, натхненний ландшафтами та людьми Київщини, Ірпеня. Зал другий – роботи пізнішого періоду, 1990–2000-х років, із трьох масштабних циклів: “Кримська серія”, “Веди” та “Сковородіана” (присвячена життю і філософії Григорія Сковороди). Третій зал розділений на дві частини. Чорна сторона – твори, що з’явилися під час повномасштабної війни. Біла – твори, які художник не завершив…»

Білий Світ (вул. Є. Чикаленка, 21-а)

Також 3 липня розпочнеться виставка Саші Луньової «Зі стелі» – ексцентричний живописний експеримент, який переносить глядача у світ дивних істот, народжених на межі сну, реальності та текстур рідких шпалер: буквально, адже вони вкривали стелю над ліжком Саші. Цього разу молода художниця обрала незвичний для себе метод: не починати зі слова, а довіритися образу – інтуїтивному, фрагментованому, химерному. У результаті виникла серія живописних полотен, в яких наївна щирість поєднується з вибуховою уявою та несподіваною логікою сновидінь. Куратор виставки Джеремі Дірак надав поетичну рамку виставці: «Це дослідження простору на межі думки. Це ті думки, що є родичами снів. Дивні істоти, які виникають із невідомого джерела у свідомості. Іноді вони з’являються вже вдягненими й готовими до вечірки. Іншим разом – лише фрагментами форм; лиш тими частинами, що мають значення…»

Триптих Арт (вул. Десятинна, 13)

Також 3 липня (як же всюди встигнути?!) завітайте на відкриття виставки Олесі Рибченко «Фрезерування». «Олеся – яскрава представниця абстрактного експресіонізму. Тектонічні розломи та зсуви, що стрясають людство останні п’ять років, інспірують для неї пошуки міцного ґрунту. І художниця знаходить його в історії українського образотворчого мистецтва, в художніх практиках авангардистів, абстракціоністів, футуристів, творчі експерименти яких відбувалися в перші десятиліття минулого століття. Її мистецькі спрямування співпадають з дослідницькими зацікавленнями, в результаті народжуються відповідні за сміливим підходом проєкти», – пише мистецтвознавиця Тетяна Чуйко.

Мала галерея Мистецького арсеналу (вул. Лаврська, 10)

І ще одне відкриття 3 липня – виставка «Був час, і більше його немає» мультидисциплінарної художниці Олі Єрємєєвої. «Перша кімната в Малій Галереї – майже як пастка у часі. Вона є вцілілим і застиглим простором, який ніби не помітив, що події довкола вже давно завершились, та став архівом. Тут залишилось усе: альбоми, меблі, світлини на стінах. Розміщені тут фотографії є частиною особистого архіву художниці, яка документувала своє та навколишнє життя протягом кількох років великої війни, – анонсують організатори. – У другій кімнаті мисткиня представить живопис, у якому втрата набуде певної форми». Кураторка: Анастасія Гаразд.

Dymchuk Gallery (вул. Ярославська, 21)

4 липня відкриється виставковий проєкт «Вразливість», до якого увійшли живописні роботи, обʼєкти та графіка Анастасії Буднікової, Марини Талютто та Альбіни Ялози. «Експозиція є своєрідним продовженням попереднього проєкту “Fractured Tomorrows”, проте цього разу виставка розгортається навколо фактичного досвіду життя під час війни, – пишуть організатори. – Це погляд зсередини на крихкість буденного, чутливість до змін, фрагментарність пам’яті. Усі три художниці надають своїм роботам терапевтичного виміру: через процес створення або уважне споглядання форм оточення. Робота з матеріалом і звичними предметами дає змогу переключити увагу та віднайти нові сенси у повсякденному, попри його вразливість».

Галерея РА (вул. Б. Хмельницького, 32)

Також 4 липня відкриється виставка «Майстерня»: Дмитро Максіменко (графічні та об’єктні роботи), Світлана Ратошнюк (текстиль), Олексій Сай (експериментальні твори кураторка: Надія Пригодич). Три митці понад двадцять років ділять між собою спільний простір, досвід і час. «Майстерня» – не лише географія творчого процесу, а й концепт співіснування, в якому кожен автор зберігає автономність, але водночас постійно перебуває у полі зору іншого. Художня взаємодія тут не обов’язково виявляється у колаборації чи стилістичній уніфікації. Навпаки, це екосистема відмінностей, де взаємовплив проявляється у спонтанних жестах, дрібних репліках і технічних знахідках. Спільна тематика творів трьох митців – траєкторії переживання сучасної катастрофи. Чорна форма постає в кожному з проєктів як узагальнений знак загрози, втрати або посттравматичної рефлексії.

Головна світлина: фрагмент роботи Ольги Кравченко з виставки «Літо» у «Мейтс»