Вистава «Тату троянди» у театрі імені Лесі Українки, прем’єра якої відбулася у лютому, отримала велику кількість схвальних відгуків. Професійний дебют студентів майстерні Дмитра Богомазова акторського факультету Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого тепер у репертуарі театру. Розпочався продаж квитків на вересень. Чому цю виставу треба побачити?
Нетипову для себе комедійну п’єсу «The rose tattoo» Теннессі Вільямс написав упродовж 1949–1950 років, – на той час в його доробку уже були «Скляний звіринець» і «Трамвай “Бажання”». «Тату троянди» (або ж «Татуйовану троянду») одразу поставили в Чикаго та Нью-Йорку, а потім ще кілька разів вона гучно поверталася на Бродвей. У Дубліні 1957-го виставу закрили зі скандалом – через «непристойний зміст» і появу на сцені презерватива. 1955-го вийшов фільм з Анною Маньяні – за роль Серафіни Делла Роза наступного року італійка отримала «Оскар», а загалом фільм було нагороджено вісьма статуетками. Ще можна згадати, що студенти Карпенка-Карого, вихованці Леоніда Остропольського, вже ставили цю п’єсу 2017 року.
Синопсис п’єси короткий, на позір вона проста. Але ця простота виявляється простором, куди можна вкласти що завгодно, за бажанням режисера, – від жорсткої драми про зраду великого кохання до романтичної комедії про «початок життя після сорока».
Отже, сицилійка Серафіна (у виставі її грають Марія Долабані та Марія Хоменко) живе на нью-орлеанщині, де італійські емігранти вирощують фрукти. Її чоловік Розаріо, водій вантажівки, якого вона кохала пристрасно, сліпо («я проста селянка, а вийшла заміж за барона!»), гине у рейсі з контрабандним товаром – під бананами він возив щось інше. Життя швачки Серафіни зупиняється, вона впадає у відчай, у депресію, замикається в собі. Квітка її пристрасті – татуйована на грудях чоловіка троянда – засихає. І вона не хоче чути, що Розаріо був зовсім не ідеальним і зовсім не вірним. У центрі сцени – спустіле ліжко, панцирне, холодне. І урна з дорогим прахом – ось вона.
Аж раптом на порозі печального дому з’являється ще один американський італієць-шофер – Альваро Манджакавалло (Гліб Суханов, Олександр Болтовський) зі статурою, як у Розаріо, але обличчям дурника, – здивовано говорить Серафіна. Увірвавшись немов вихор, у сльозах і розірваній куртці, цей дивний, смішний і чистий душею Альваро вже не залишить Серафіну.
Паралельно історії удовиці розгортається історія її дочки Рози Делла Роза (Валерія Миргородська, Марія Краснощок) – о так, тут не бракує приторно-квіткового аранжування. Випускниця школи, Роза закохується у спритного морячка Джека (Дмитро Короленко, Данило-Михайло Цуркан). Але Серафіна, жорстока у своєму горі, не може дозволити дочці бути щасливою. Для цього їй потрібно спершу стати щасливою самій.
У постановці Дмитра Богомазова та Андрія Самініна (і художника Петра Богомазова) щемка історія стала справжнім театром, вищого ґатунку. Молоденькі актори абсолютно переконливо, впевнено і майстерно грають «дорослі» пристрасті, але при цьому залишаються молодими. А молодий талант завжди заряджає енергетикою, хочеться під’єднатися до цього джерела ентузіазму, легкості, віри у свій великий акторський шлях.
Постановники відмовилися від натужної серйозності, – яка є доречною, коли ролі грають зрілі, потерті життям актори, а не юнки та юнаки, – але не втратили у драматизмі. Тут гармонійне все: винахідливі мізансцени, емоційна пластика, гротеск, смішне і гірке. І головна знахідка – живий оркестрик, що займає десь третину сцени й величезну частину вистави (музичне оформлення Андрія Самініна).
Його учасники раптом входять у дійство, відіграють свої ролі, а потім повертаються до інструментів. Це трошки божевільне кабаре (окрім того, що демонструє, які різнобічно талановиті студенти у Богомазова) робить тканину п’єси візерунчастою, гаптованою золотими й срібними нотами. Молодість бринить і дзвенить.
Можливо, саме вистава «Тату троянди» стала найбільшим відкриттям і найприємнішим враженням минулого театрального сезону.
Текст: Марина Полякова
Світлини: Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки
