48 кроків, відбиток реальності без рівноваги, спека, пробудження, наша земля і знайома земля, диво-скло і диво-квіти – «Інший Київ» пропонує добірку найцікавіших виставок столиці. 

Білий Світ (вул. Є. Чикаленка, 21)

Ахра Аджинджал і Всеволод Шарко у проєкті «48 кроків вздовж…» – це неочікуване поєднання, яке дало добрий результат. Виник кумулятивний ефект, твори ускладнили й підсилили один одного, хоча й поодинці вони не те щоб прості. Камерні роботи Ахри, як відомо, прості тільки на перший погляд. Він перейшов на символічний рівень, його твори є квінтесенцією пейзажу, натюрморту, портрету – не нашу реальність зображають, а вищу, ідеальну, там де істина, краса і спокій (тільки інколи у той високий світ прориваються червоні заграви з нашого). Неспокій натомість у Всеволода – в його акварелях майже завжди відбувається щось дивне, тривожне, сюрреалістичне, фантастичне. Одинокі фігури, темні сходи, нічні квартири, круки, голі гілки, світло фар і ліхтарів, спалахи й вибухи, космонавти нарешті (хороша колись була виставка в «Gallery83» з космонавтами!). Ну хіба що милий засніжений двір з маленькими мешканцями й собачками вибивається із цього ряду. І от питання – чи можна потрапити на пустий берег ідеально синього моря з човниками, якщо пройти темною вулицею?

Imagine Point (пр. Голосіївський, 86/1, велика зала, вхід із проспекту)

На парній виставці «Відбиток реальності, в якій немає рівноваги» Марія Животкова представила живопис, монотипію та фотографію, а Вадим Піщерський – експресивну графіку. Який образ стрижневий для виставки? Вигорілі автівки, що перетворилися на сплутані металеві волокна; зчеплені пальці й напружені обличчя; зібрані з акварельних пазликів квіти; зруйновані будинки; рослинне плетиво?.. Всі образи працюють одночасно, передаючи крихкість реальності, яка втрачає рівновагу, розсипається уламками, але потім таки відновлюється – коли (якщо) ми знаходимо внутрішні сили й гармонію, попри всі випробування. «Цей проєкт – спроба зібрати чесний образ дійсності, не згладжуючи та не пропонуючи прикривати його маскою романтизації. Виставка формує простір між зовнішньою та внутрішньою осями, демонструючи, як криза залишає свої сліди: на корі дерева, на нервовому штриху, на тілі, що розсипається в кольорі. Це про ту нерівну, неспокійну, але справжню реальність, у якій ми живемо», – пише кураторка проєкту Дарія Пожидаєва, мистецтвознавиця, артменеджерка галереї.

Я Галерея (вул. Хорива, 49-в)

Виставка сімейного тандему Володимира і Людмили Лободів «Спека» – «про тіло, воду, гру й абсолютну свободу. Саме оголеність і забави біля води, які згодом переростали в графічні й живописні серії та документальні фото, стали основою нової виставки. Це пласт спадщини, який виходить за межі «мистецтва» – радше життєво необхідні протестні жести митців щодо радянського способу життя та перформативні практики, – пояснюють організатори. – На виставці ви побачите легкі, яскраві твори подружжя Лободів 1970–1990-х років – живопис, графіку, фото та інтерв’ю з авторкою про час, настрої, та тенденції життя». 

Національний музей «Київська картинна галерея» (вул. Терещенківська, 9)

Крим оживає у пейзажах, спогадах і світлі надії. Виставка «Наша земля. Пейзажі українського Криму» – це мистецька подорож уздовж кримського узбережжя, гірських хребтів і затишних вуличок, де зустрічаються краса природи, багатошарова історія та художній темперамент. В експозиції – понад півстоліття мистецької історії: від 1950-х до 2010-х років. Роботи українських художників різних поколінь з музейних та приватних колекцій створюють багатоголосий образ Криму, що залишається у серці. Серед авторів: Олександр Бабак, Віктор Бабенцов, Рафаель Багаутдінов, Андрій Чебикін, Валентина Цвєткова, Федір Захаров, Петро Столяренко, Марина та Олександр Ольхови, Степан Яровий та інші.

Музей історії міста Києва (вул. Б. Хмельницького, 7)

Триває виставка живопису Івана Марчука «Пробудження». Її сформовано на основі трьох авторських циклів: «Голос моєї душі», «Пейзаж» та «Цвітіння», у яких художник показує «любов до рідної землі, пам’ять про українські традиції, відчуття дому та тугу за втраченим». Центральна робота експозиції – картина «Пробудження», яку Іван Марчук створив у Нью-Йорку в часи еміграції «як особистий акт світла серед темряви». Роботи для виставки надали 9 музеїв України та 19 приватних колекціонерів. Така співпраця дозволила продемонструвати велике зібрання відомих творів митця, а також тих, що раніше ніколи не були представлені на широкий загал.

Mlyn Design Hub (Спаська вулиця, 35-а)

До 10 серпня можна відвідати персональну виставку Альони Кузнєцової «Familiar Ground | Знайома земля». «Однойменна серія безпредметного живопису та кераміка із серії “Фантастичні гриби” були створені з ідеєю віднайти ресурс і опору, повернутись у місце, де можна наповнити себе, – говорить художниця. – Неквапливе задоволення відчувати фактуру олії, акрилу; структуру, густину матеріалу – навіть перед лицем смерті».

Національний музей декоративного мистецтва України (вул. Лаврська, 9, корпус 2)

На виставці «Бережіть планету Земля» представлено понад 150 унікальних творів чотирьох видатних майстрів Київського заводу художнього скла: Олега Гущина, Івана Аполлонова, Володимира Геншке та Альберта Балабіна. Назва експозиції відсилає до однойменної символічної роботи Олега Гущина, у якій автор закликає до дбайливого ставлення до природи. Кожен з авторів зробив значний внесок у мистецтво скла. Олег Гущин в оздобленні скляних виробів вдало застосовував техніки декалькоманії, гравіювання, розпис золотом, створював сувенірні та подарункові вироби. Володимир Геншке – майстер колористики і дутого скла. Альберт Балабін – автор декоративно-просторових композицій і скульптур. Іван Аполлонов – новатор у поєднанні скляної форми з народними традиціями та живописом на склі. Ця виставка – нагадування про красу, крихкість і цінність нашої планети. Триватиме вона до 12 жовтня.

Drip coffee buffet (вул. Велика Васильківська, 122)

Арт-об’єднання «Kyivphotos-Hall 2012» представляє фотовиставку Світлани Кошевої «Диво-квіти». Фотохудожниця розповідає: «Виставковий проєкт об’єднує три серії робіт, створені в різні періоди мого фотографічного життя, об’єктами котрих стали квіти – «Квіти Кінбурнської коси» (2020), «Квітковий настрій» (2021) та «Диво-квіти» (2024). Попри часову дистанцію й формальні відмінності між цими серіями, в них є спільна внутрішня лінія – розмова із собою, усвідомлення своїх власних емоцій через образи квітів. Квіти є не просто об’єктами зйомки, вони є метафорами мого емоційного стану, мого пошуку й мого переживання. Фотографуючи квіти, я фотографую себе – у русі, в паузі, в подиху між словами, або тамуючи подих. Ці роботи — спроба побачити невидиме, відчути несказанне, і зафіксувати те, що минає. Але не зникає».