Чи захоплюєтеся ви Гарі Стайлсом (Harry Styles) так само, як я? Якщо – ні, раджу вам переслухати його пісні, а ліпше передивитися його відео. У нього абсолютно феєричний стиль в одязі – Стайлс є стайл. Потужна режисура. Крута хореографія. А ще цікавий сетинг.

Наприклад, червоний та блакитний комбінезони для Стайлса та його партнерки у кліпі «As It Was» створив французький дизайнер Артуро Обегеро (Arturo Obegero). Костюми задумувалися як омаж червоній та синій пігулці з фільму «Матриця». Зрежисувала це відео українка Таня Муіньо (Tanu Muiño), яка знімала для таких зірок, як Дуа Ліпа, Леді Гага, Дженніфер Лопес, Ленні Кравіц та інших. Танці для кліпу поставив французький хореограф Йоанн Буржуа (Yoann Bourgeois).

А що зі сетингом? Одна зі сцен, де Стайлс та його кохана лежать на підлозі, начебто пришпилені до неї залізними голками, як метелики на тату Стайлса, повторює відому світлину подружжя американських промислових дизайнерів Чарльза та Рей Імзів (Charles and Ray Eames).

Рей і Чарльз зустрілися під час навчання в Cranbrook Academy of Art, причому Чарльз був одруженим, а Рей – вже відомою художницею-абстракціоністкою. Знайомство призвело до розлучення Чарльза та до кар’єри цього тандема у промисловому дизайні.

Починали вони з роботи на військових, для яких розробляли легкі ноші й протези. Їхні експерименти зі штампованою фанерою у той період матимуть як наслідок успіх у співпраці з меблевою компанією «Herman Miller», для якої у 1956 році Імзи розробили Eames Lounge Chair. Саме це крісло я обрала для продовження серії моїх есе, присвячених культовим предметам дизайну. Що робить його таким унікальним, окрім абсолютного комфорту, якого Чарльз намагався досягти: щоб воно відчувалося наче «рукавичка для бейсболу, в яку хочеться зануритись»?

Це був перший об’єкт дизайну в сегменті лакшері, спроєктований у стилі модернізму, прихильники якого наполягали на демократичності та доступності дизайну для усіх прошарків населення. Це був перший об’єкт у сегменті лакшері, зроблений із фанери, гнутої фанери, яку поєднали з першокласною шкірою. Це був ледь не перший об’єкт дизайну, форма якого нагадувала скоріш сучасну скульптуру, ніж функціональний предмет меблів, і тому його включено до постійної колекції Музею сучасного мистецтва (MoMA) в Нью-Йорку. Форма зробила його найвпізнаванішим предметом дизайну. За деякими джерелами, крісло Eames Lounge Chair очолює список меблів, які у світі найчастіше копіюють.

Як відрізнити репліку – ненавиджу цю політкоректність, – тобто як відрізнити фейк, підробку від оригіналу? Eames Lounge Chair випускається двома компаніями – американською «Herman Miller» та європейською «Vitra». «Herman Miller» ставить плашку з логотипом під сидінням або на нижній частині спинки. «Vitra» має фірмовий логотип, іноді у вигляді гравіювання лазером, або картонний паспорт із серійним номером. Їх можна перевірити на сайтах виробників. Усі гвинти видно тільки ззаду крісла. Ціна оригіналу, яка залежить від матеріалів та постачальників, варіюється від €6000 до… до того, що ви можете собі дозволити. Оригінал завжди виробляють не з МДФ, а з п’ятишарової гнутої фанери. Для обшивки обирають тільки анілінову або напіванілінову, тобто зернисту шкіру без блиску. Основа крісла відлита з алюмінію, а не зроблена у вигляді хромованої труби.

Чому крісло Чарльза та Рей Імзів підробляють? Воно з’явилося на ринку, коли авторські права ще не набули світового статусу. Крісло дороге, тобто фальсифікатори гарно на ньому заробляють. Воно, як і певні ювелірні прикраси, предмети одягу або годинники, стало символом успіху, статусу та грошей, які підкріплені гарним смаком.

Це крісло стоїть у вітальні мільярдера та супергероя Тоні Старка у фільмі «Залізна людина»; в кабінеті Кевіна Фліна у стрічці «Трон: Спадок»; кілька разів мигоче в «Домі Ґуччі»; у готельному номері Джеймса Бонда в «Казіно Рояль»… Воно знімалося в серіалах «Нащадки», «Фрейзер» та «Мільярди». Eames Lounge Chair купляють, аби підкреслити високий рівень, якого досягли, – не тільки фінансовий, а й емоційно-інтелектуальній рівень.

Текст: Ірина Белан

Зображення з відкритих джерел. Головна світлина: фільм «Служниця» (2010)