Колір Турецького, Креничі Марущенка, медвєдошакали Молдованова, обрій Логова, післяобрази Мазура, safespace Бучацької, хованки, квант світла, landentity, сон, що більше не сниться, – «Інший Київ» рекомендує відвідати найкращі виставки осінньої столиці.
Білий Світ (вул. Є. Чикаленка, 21-а)
«Звук кольору» – виставка нефігуративного живопису львівського митця Івана Турецького. Він досліджує колір як живу енергію, мову емоцій і духовний провідник людини до світла. Цей живопис – діалог із часом, у якому руїни минулого перетворюються на нову красу, а колір стає поезією простору. Напрацювати неповторну індивідуальну стилістику після понад століття розвитку абстракціонізму складно. Здається, все вже було, і футуризм, і кубізм, і кубофутуризм… А Івану Турецькому все ж удається бути оригінальним і впізнаваним з першого погляду. Його живопис сяє із середини, рухається і дихає, залишаючись при цьому монументальним по природі, тектонічним, архітектурним. Художник працює під музику, і музика звучить у його полотнах.
Imagine Point (пр. Голосіївський, 86/1, вхід зі двору)
Перша думка, коли опиняєшся в халабуді-схованці, яку облаштували учасники проєкту «Hide and Seek/Хованки», – я не хочу звідси виходити. Я хочу закутатися у ковдри, я хочу лягти на диван, я хочу тут заснути, я хочу бути у безпеці. Влітку студенти майстерні Олександра Богомаза в Академії Бойчука взяли участь у мистецькому фестивалі «Lost Farm» у Данії (його ініціатор і куратор цієї виставки Стін Андерсен) та започаткували проєкт «Safe House» – українсько-данську програму обміну. В експозиції – світлини з розповідями про перебування в Данії, про веселе молоде життя і творчість. Основна частина проєкту «Хованки» представляє роботи Анастасії Курчевської, Богдани Кузнєцової, Анни Воронюк, Олексія Семеринського та Анни Мохонько. Кумедні й ніжні, тривожні й заспокійливі, вони розповідають про жагу тиші й безпеки, про пошук захищеного місця у небезпечному сьогоденні. Центральний образ – дитяча гра у хованки. Це повернення у ті часи, коли можна було накритися ковдрою і бути упевненим, що зло тебе не знайде.
Триптих Арт (вул. Десятинна, 13)
Зовсім нещодавно відгримів великий груповий проєкт «Триптих Арт» «Україна – останній форпост світла» у Софії Київський. Для тих, хто не зміг його відвідати, галерея приготувала особливу візуальну насолоду – вершки, «crème de la crème», найкращі роботи з тієї виставки у проєкті «Квант світла». Представлено роботи Анастасії Подерв’янської, Андрія Гуренка, Олександра Ляпіна, Ігоря Гусєва, Андрія Цоя, Олега Тістола, Олега Животкова та інших авторів, усього шістнадцятеро «crème». У майстерних творах багато кольору, тепла, літа, й такий настрій, попри всі наші тривоги, допомагає рухатися далі.
Музей української діаспори (вул. Князів Острозьких, 40-б)
Назва виставкового проєкту «Landentity» – це неологізм, який придумала кураторка Яна Писанко, поєднавши слова «landscape» (ландшафт) та «identity» (ідентичність). Сім українських мисткинь досліджують, як знайомі з дитинства ландшафти формують наше «я»: чому одні не уявляють себе без степу, а інші відчувають спокій лише серед дерев. Мультисенсорна експозиція поєднує живопис і інсталяції, дозволяючи глядачу сприймати виставку не лише візуально, а й через звук і запах. Це – подорож у глибини пам’яті, де природа стає віддзеркаленням особистої історії, втрат і трансформацій, спричинених війною та переміною місць. Учасниці виставки: Євгенія Коган, Тетяна Борис, Марися Прус, Влада Лобус, Олена Харахулах, Анна Придатко, Анастасія Григор’єва.
Goldens (вул. Л. Первомайського, 4)
До 9 жовтня триває ювілейний 70-й аукціон «Goldens», що об’єднав знакові твори українських митців ХХ століття – від класики до київських «шістдесятників» і народного мистецтва. У добірці представлені різні мистецькі школи України: закарпатська (Йосип Бокшай, Адальберт Ерделі, Андрій Коцка, Адальберт Борецький, Ференц Семан), львівська (Олег Мінько, Михайло Ліщинер), одеська (Юрій Єгоров, Костянтин Ломикін, Валентин Хрущ), київська (Федір Коновалюк, Володимир Сингаївський, Сергій Шишко), кримська (Валентина Цвєткова). Окремий блок присвячено поколінню «шістдесятників» – Віктору Зарецькому, Аллі Горській, Ігорю Григор’єву, Анатолію Лимарєву, Віктору Григорову, Вудону Баклицькому. Також представлено класичне українське мистецтво і твори Абрама Маневича, Давида Бурлюка, Василя Хмелюка, Любослава Гуцалюка, Григорія Крука, Олексія Грищенка, Марії Примаченко та Івана Марчука.
Галерея РА (вул. Б. Хмельницького, 32)
Також до 9 жовтня можна відвідати фотопроєкт Віктора Марущенка «Креничі. Тут були…». З 1988 по 1997 рік Віктор Марущенко неодноразово приїздив до невеликого села Креничі неподалік Києва. Його зацікавило життя людей, які залишалися у своєму краю. Фотограф зберіг для нас їхні образи й повсякдення – як вони святкували Великдень і Медовий Спас, зустрічали гостей, працювали на землі, доживали віку у місці, яке здавалося застиглим у часі. Серія «Креничі. Тут були…» – не просто етнографічний запис чи візуальний щоденник. Це роздуми про присутність і зникнення, про пам’ять і забуття. Ті Креничі, які бачив і фотографував Марущенко, уже зникли, – залишилася лише історія, впіймана об’єктивом.
Національний заповідник «Софія Київська», галерея «Хлібня» (вул. Володимирська, 24)
У виставковому проєкті «Обрій» Антон Логов досліджує власний емоційний стан, перетворюючи особисті переживання і спогади про рідні Київ та Одесу на образи кольору, неба, моря й міста. «Обрій» постає як точка перетину внутрішнього і зовнішнього світів, де буденність переплітається з мрією, а війна – з надією. Це своєрідна живописна медитація про межу, за якою починається новий сенс і нове бачення світу. За обрієм усе тільки починається.
Мала галерея Мистецького арсеналу (вул. Лаврська, 10)
Триває виставка робіт Каті Бучацької «Дано: 1. горить твій safespace, 2. триместр, 4. бабуля». Проєкт досліджує можливість повернення до минулого – спробу побачити, як змінюються людина і світ навколо неї. В експозиції представлені фотографії місць, куди сьогодні неможливо потрапити; зін-щоденник «Фотографії з наступного року»; живопис 2021 року; записи голосу бабусі, що розмірковує про життя; а також пейзажі на склі, де розмиті контури локацій поступаються місцем знакам теперішнього. Цей рух у минуле перегукується з діалогом із Марселем Дюшаном: якщо раніше художниця розмірковувала над межами мистецтва через редімейди, то нині звертається до конкретних робіт, аби показати, як одні й ті самі теми відлунюють у різних епохах і життєвих контекстах.
Музей-майстерня АРВМ (вул. Малопідвальна, 10-б)
На виставці «Сон, що більше не сниться» представлено роботи Інги Леві у техніці пастелі, створені у 2013 –2021 роках. «У міста, які я бачила фантасмагоричними, дивлячись відсторонено і мрійливо, неможливо повернутись», – говорить художниця. Інга Леві працює з графікою, живописом, мозаїкою та інсталяцією. Сфери інтересу мисткині: міський простір, архітектура, монументальне мистецтво та комеморативні практики, а також співзалежність приватного та публічного, внутрішнього та зовнішнього ландшафтів.
MLYN Design Hub (вул. Спаська, 36/31)
Максим Мазур у проєкті «Afterimage | Післяобраз» перетворив свої абстрактні різноколірні об’єкти й сам простір галереї на тотальну інсталяцію. «Afterimage» – термін із фізіології зору, що описує явище, коли після споглядання інтенсивного кольору чи світла в оці залишається примарний слід. У цьому проєкті поняття «afterimage» постає метафорою пам’яті про світло – досвіду, який виходить за межі фізичного сприйняття й продовжує існувати всередині нас. Художник досліджує світло як форму сприйняття, що не піддається інструменталізації. Потоки світла й колірні частоти – мінливі, незалежні, позбавлені функції контролю або нав’язування значень. Вони протиставляються інформаційним потокам, які часто сконструйовані як механізми маніпуляції увагою.
Я Галерея (вул. Хорива, 49-б)
Виставка живопису Дмитра Молдованова «Бій з ведмедями» сповнена енергії, кольору та символічних образів. Тут люди й звірі повстають проти зради «медвєдошакалів». Епічні битви, динамічні композиції, вибух яскравих кольорів і впізнавані мотиви художника – екзотичні рослини, звірі, міфічні постаті – творять світ, де дика емоція і хтонічна сила стають метафорою сучасності. Виставка продовжує серію «Світоустрій». Якщо перша частина була художньою реакцією на події в Україні, то тепер цей світ наповнюється новими візуальними символами – помаранчевими слонами, зебрами, зеленими левами, створюючи химерну, але впізнавану міфологію нашого часу.
Музей історії міста Києва (вул. Б. Хмельницького, 7)
Музей та Національна спілка художників України представили виставковий проєкт «Позивний: Художник», який є діалогом між фронтом і тилом, показує реалії війни очима тих, хто безпосередньо бере у ній участь. Автори робіт – художники-кияни, члени НСХУ, які в перші дні повномасштабного вторгнення добровільно пішли захищати місто, серед них – Сергій Герасименко, Василь Телічко-Еверт, Артем Шевченко, Володимир Гурін, Володимир Вакуленко, Микола Мединський і Василь Семко. Кожен твір тут – частина життя, зафіксована на дошках від ящиків для снарядів та обвуглених шматках дерева. Експозиція демонструє, що мистецтво може бути не лише естетичним, а й терапевтичним, документальним і сакральним, перетворюючи пережитий досвід на символи віри й перемоги.
Головна світлина: фрагмент роботи Івана Турецького з виставки «Звук кольору» в галереї «Білий Світ»
