Український авангард, міжнародний колаж, мистецтво вогню, біль війни, живопис Ісупова, пастелі Кравченко, графіка Гніздовського, уроки Аполлонова, скульптура Куща, літо святого Мартина, графеми, кінець світу і ще багато мистецтва — «Інший Київ» представляє найцікавіші виставки столиці.

Музей театрального, музичного та кіномистецтва України (вул. Лаврська, 9, корп. 26, територія Києво-Печерської Лаври)

Виставковий проєкт «Авангардна Україна» відкрився у рамках фестивалю «Avant-Garde Kyiv Fest 2025» та у співпраці з Музеєм Авангарду. Представлено роботи Костя Єлеви, бойчукістів з Межигірського осередку, Анатоля Петрицького, Олександра Хвостенко-Хвостова та Вадима Меллера — митців, які в різні способи втілювали пошук української культурної ідентичності у складному полі між традицією, інновацією та спротивом тоталітаризму. Фестиваль авангарду, виставки, публікації, просвітницька діяльність — все разом повертає до життя український авангард (як би Росія не хотіла його привласнити), переосмислюючи його у тій оптиці, яку обумовили ХХ і ХХІ століття, а також деколонізаційні процеси.

Національний музей «Київська картинна галерея» (вул. Терещенківська, 9)

Міжнародний фестиваль колажу CUTOUT 2025, організований Cutout Collage Art Project, проходить цьогоріч також у Парижі й Токіо і досліджує тему «Код ідентичності: Нація, Культура, Політика». Кураторки Аннет Сагаль, Катя Сита і Вероніка Щукіна провели величезну підготовчу роботу. На київській виставці представлено твори 132 авторів і авторок з України й різних країн світу — всі вони привносять власне бачення мистецтва колажу. У задумі організаторів фестивалю, говорить Катя Сита, превалює ідея свободи. Свободи мислення, сприйняття світу, творення. Те, що ми бачимо на виставці, не стиснуто рамками стилю, матеріалів або техніки. Але кожна робота довершена.

Національний музей «Київська картинна галерея» (вул. Терещенківська, 9)

Виставка «Михайло Андрієнко-Нечитайло. Херсон – Париж», присвячена третій річниці визволення Херсона, — перша в Україні персональна експозиція видатного митця, який поєднав французьку мистецьку школу з українською ідентичністю. Михайло Андрієнко-Нечитайло (1894–1982) вважав своїм рідним містом Херсон і завжди підкреслював своє українство, але більшу частину життя мешкав у Франції. Художник належав до Паризької школи (École de Paris) і залишив помітний слід у європейському мистецтві ХХ століття. Створена у співпраці з Херсонським обласним художнім музеєм імені О. О. Шовкуненка, виставка розповідає про шлях художника від рідного Херсона до Парижа та повертає його маловідомі роботи на батьківщину.

Музей української діаспори (вул. Князів Острозьких, 40-б)

Виставка «Всесвіт Якова Гніздовського» відкрилася до 110-річчя з дня народження українського й американського мистця, одного з найвидатніших художників-графіків ХХ століття, автора унікальних орнаментальних дереворитів. Представлено понад дев’яносто дереворитів, ліноритів, офортів та живописних творів 1940-1980-х років, які розділені на чотири тематичні розділи експозиції: «Початок», «Флора і фауна», «Галерея портретів» та «Взірцеві дереворити». Такі виставки не пропускають!

PinchukArtCentre (вул. Велика Васильківська/Басейна, 1/3–2)

«Це всього лише кінець світу. Звички та зміни, набуті у сусідстві з катастрофою, стали способом вижити та пристосуватися. Так з’явилося нове гібридне тіло, що поєднує усі можливі компоненти. У ньому щось зникло, десь виросли протези і тяжкі обладунки, та з’явилися здібності, невідомі раніше». Колективна виставка «Це всього лише кінець світу» запрошує придивитися до трансформацій та життя поруч зі смертю у всіх його проявах.

Центральний будинок художника (вул. Січових Стрільців, 1–5)

Всеукраїнський виставковий проєкт «Сучасне мистецтво вогню України» розгорнувся у кількох залах і об’єднав дуже різних митців. Його організувала секція декоративно-прикладного мистецтва Київської організації Національної спілки художників України на чолі з Володимиром Балибердіним спільно з Дирекцією художніх виставок НСХУ. Колись давно, коли проєкт тільки задумувався, у нього мало хто вірив. Сьогодні він є значною подією у культурному ландшафті України. «Мистецтво вогню» — це художня кераміка, скло, метал, все, що безпосередньо пов’язано з випалом у печі на високих температурах. До експозиції увійшло понад 200 творів у різних матеріалах і техніках. На прохання поціновувачів, виставку продовжено до неділі, 23 листопада.

MISTRIKA (вул. Набережно-Хрещатицька, 25)

Триває виставка робіт Іллі Ісупова «Сяйво». Ілля Ісупов, хоч і має лише трошки за 50 років, із тих, легендарних, вкритих благородним блиском історії — художників нової української хвилі, «Паркомуни», з молодих революціонерів початку 1990-х років. Часи бунтівні й сумбурні дали українському мистецтву нові сили. Хтось із тих митців плідно працює сьогодні, хтось уже в кращих світах… Побачити персональну виставку робіт Іллі Ісупова — велика удача. Він представив роботи 2010–2020-х років: акварель, графіку, інсталяцію і навіть скульптуру — два маленькі симпатичні портрети собаки й кішки з… парафіну. Сюжети його робіт — карколомні фантазії, які тільки здаються чистими вигадками. Насправді вони вкорінені у реальність, у буття автора. Але контури цієї реальності глядач може хіба спробувати вгадати, мандруючи іронічними лабіринтами, зустрічаючись з персонажами страшними й кумедними, які проживають свої життя у сяйві, що створює і знищує ілюзії.

АВС-арт (вул. Глибочицька, 32-в)

До 22 листопада триває виставка пастелей Ольги Кравченко «Меланхолія», устигніть на фінісаж! У просторому залі галереї — натюрморти, пейзажі, міські види. Багато моря, багато дерев, повітря, неба. Замальовки з подорожей: Копенгаген, Словенія, Італія… Талантові пані Ольги властива «побутова магія». Вона уміє перетворювати на мистецтво предмети найпростіші: вазу, чашку, в’язану гачком серветку, квітку, жовтий осінній лист, будинок, пагорб, веранду, будинок із башточкою. А що меланхолія? Звідки, здається, взятися меланхолії у цьому лагідному маленькому світові? Меланхолія Ольги Кравченко — не туга, не журба, не бездіяльність. Її меланхолія — це тиша між двома подихами. Пам’ять про щастя, яке не повертається, але світиться у глибині душі. Середина осені, коли барви ще не згасли, але вже пахне зимою. Легкий дим над вечірнім містом: не тривожить, а просто нагадує, що день добігає кінця. Мистецтво тихого переживання, коли усвідомлений сум через крихкість та швидкоплинність життя стає формою краси.

Imagine Point (пр. Голосіївський, 86/1, вхід зі двору)

У малій залі триває виставка «Поза каноном», яка об’єднала роботи Володимира Гуріна і Світлани Карунської. Основа її, головна ідея — форма. Форма у металі, у картоні та мозаїчній смальті, у кубістичних модулях і пастозному живописі… Художники порушують канони, створюють обманки для очей: те, що здається важкенним, майже нічого не важить, і навпаки. Ніжна, тендітна Світлана Карунська зварює металеві дроти і викладає об’єкти з «колючої» мозаїки. Воїн Володимир Гурін, який роки віддає боротьбі замість творчості, експресивно накидає кольори, радісно фарбує світ.

Imagine Point (пр. Голосіївський, 86/1, вхід із проспекту)

А у великій залі галереї розгорнувся проєкт Василя Татарського (скульптура) і Леоніда Колодницького (абстрактний живопис) «Графеми». «Художники проводять паралелі між своїми творами та графемами — одиницями писемної мови, абстрактними одиницями графічної системи, знаками, що фіксують звук, сполучення звуків та інтонацію і можуть втілюватися у різних конкретних формах, — розповідають організатори. — Скульптура Василя Татарського є своєрідною фіксацією моментів існування за допомогою власної візуальної системи: у вигляді плавних, врівноважених ліній, що перетікають одна в одну, утворюючи масивні об’єми та єднаючи матерію з порожнечею. Леонід Колодницький шукає нову мову у живописі, де “про все вже сказано”. Він відмовляється від загальноприйнятого, дистанціюється від наративних та колористичних практик, експериментуючи з базовими елементами композиції — плямами та лініями як із графемами, самодостатніми засобами вираження».

Триптих Арт (вул. Десятинна, 13)

Відкрилася виставка нефігуративного живопису Петра Бевзи «Літо святого Мартина» — «про енергії і лінії сили, про колір нічного київського неба, про політ павутинок на пагорбах Великого Перевозу і аскезу мармурових берегів хорватської Рогозниці…» Петро — «людина-оркестр. Архітектор за освітою, пише сценарії для кіно, редагував перші українські журнали із сучасного мистецтва, проводив “Україно-французькі зустрічі”, будував перші в Україні арт-об’єкти/інсталяції, — розповідають у галереї. — Та живопис, живопис, живопис — його пристрасть, жага, манія. Він шукає суто український вимір у просторі сучасного мистецтва».

Vakulenko Art Consulting (вул. Костьольна, 8)

В основі виставки Юрія Вакуленка «Обладунок незламності» — цикл артоб’єктів, створених із реальних артефактів війни. «Прострелені бронеплити, що врятували життя українських воїнів, стали носіями пам’яті, символами жертовності й духовного захисту. Торкаючись пензлем цих “документів війни”, художник осмислює їх і перетворює на мистецькі форми, наповнені болем, вірою й надією, — розповідають організатори. — У колажах серії — українська географія, вписана в історію сучасної війни: Буча, Бахмут, Київ, Бородянка, Авдіївка, Часів Яр, Кривий Ріг. Кожен твір уособлює дух і унікальне обличчя свого міста, пораненого, але нескореного».

Галерея «Лавра» (пров. Лаврський, 7-б)

Не так давно у великому просторі цієї галереї ми бачили велику виставку скульптур відомого скульптора Анатолія Куща. Ця виставка — ще масштабніша, представлено понад 200 робіт, частину з яких — уперше. У своїх творах Анатолій Кущ «прагне звеличити людину, повернути їй усю повноту життя і “через посередництво людини все надприродне звести до природи, а через посередництво природи — все надлюдське звести до людини”», — говорять організатори.

Ню Арт (вул. Грушевського, 28/2)

До 29 листопада триватиме виставка «Контекст простору», яка обʼєднала мистецтво Володимира Бизова, Наталії Корф-Іванюк, Дмитра Філатова та Євгенія Шаповалова. Їхні твори у спільнодії «формують візуальний діалог про присутність людини у світі речей, про взаємодію внутрішнього й зовнішнього, тілесного й метафізичного. Виставка досліджує, як художній образ здатний перетворювати простір — робити його відчутним, емоційно насиченим, сповненим памʼяті та сенсу».

Музей історії міста Києва (вул. Б. Хмельницького, 7)

До 23 листопада триває виставка Олександра Сухоліта «Родина». Уперше представлено портфоліо з десяти оригінальних літографій митця, надрукованих вручну у Львові, а також добірку його знакових скульптур. Виставка поєднує традицію авторського друку, скульптуру та сучасне переосмислення архетипів жіночої краси. Вона «дає змогу глядачам відчути філософію митця — від інтимного образу матері до узагальнених пластичних форм, у яких поєднуються пам’ять давніх культур і сучасна художня мова».

Goldens (вул. Л. Первомайського, 4)

Аукціонний дім представляє персональну виставку живопису Михайла Ліщинера — одного з найсамобутніших модерністів львівської мистецької школи. Експозиція розкриває парадоксальну постать художника, який, формально залишаючись у межах радянської системи, вибудував власну мову внутрішньої свободи, де колір, ритм і форма стають духовними категоріями. Понад двадцять полотен, створених від 1960-х до початку 1990-х, демонструють геометризовану стриманість та медитативну тишу його живопису. Серед ключових робіт: «Трубач», «Практичне заняття», «Пляшкова дефіляда», «Пробудження» та «Мрії» — «вершини медитативного живопису Ліщинера, в яких тілесність перетворюється на духовну енергію».

Національний музей декоративного мистецтва України (вул. Лаврська, 9, корпус 2)

З виставки «Тендітна квітка Катерини Білокур» розпочинається традиційний «Білокурівський листопад», присвячений цьогоріч 125-річчю від дня народження народної художниці України. До експозиції увійшли одинадцять її творів, зокрема полотна раннього періоду «Квіти за тином (1935) і «Портрет племінниць» (1937–1939), а також кілька витончених натюрмортів 1950-х років. Відвідувачі можуть побачити і одну з найвідоміших картин Катерини Василівни — «Цар Колос» (1949). Вперше представлена тактильна копія картини «Кавун, морква, квіти» (1951) для незрячих та слабозорих відвідувачів музею. Виставка триватиме до 4 січня 2026 року.

Voloshyn Gallery (вул. Терещенківська, 13)

Виставка Юрія Болси «Колись почуємо» досліджує стан спостерігача — того, хто відчуває постійну близькість небезпеки, але сприймає її як щось, що стосується інших. У цьому стані людина опиняється свідком чужих страждань, спостерігаючи за ними здалеку й будучи впевненою, що їй вдалося уникнути трагедії — разом із внутрішньою напругою, яка виникає на цьому невидимому шляху спостереження. Фантасмагоричні елементи, що раніше існували лише в житті оточення, проникають у звичну сіру рутину, формуючи нові сюжетні лінії. Водночас увага до чужого болю може спричинити відчуття безсилля та навіть страх перед можливим нещастям. Так відчуття того, що на тебе спрямований чужий погляд або приціл, може бути одночасно джерелом сили та причиною занепокоєння — залежно від того, як ми його сприймаємо та використовуємо.

Kirisenko Art Center (вул. Золотоустівська, 20, територія ЖК «Шевченківський»; з фасаду, ліворуч від магазину «Wine Wine»)

У проєкті «Зворотні сади» Мирослава Перевальська звертається до давньої традиції малювання на склі. Одного дня вона побачила біля київського будинку, який ремонтували, викинуті старовинні вікна. «Вони лежали на подвір’ї, вкриті пилом часу, приречені на забуття. Але в їхній важкій дерев’яній формі відчувалося життя — тепло, яке не згасло, подих часу та історії», — говорить художниця. Після довгої реставрації, зняття нашарувань фарби, Мирослава розпочала розпис на склі… а що з того вийшло, можна побачити на виставці. «Це проєкт про прозорість і пам’ять, про вікно як межу між зовнішнім і внутрішнім світом. Воно дає можливість одночасно бачити назовні й заглядати всередину себе — як шлях споглядання, очищення і тиші, у якій народжується світло».

Артпростір «ТАМ» (пров. Варязький, 14)

Blue Velvet Underground Gallery та артпростір «ТАМ» запрошують на виставку аналогових колажів «Межі зникаючих форм» авторства Андрія Страхова та Олександри Чичкан, за участю Іллі Чичкана. «Олександра та Андрій досліджують вимираючі види флори й фауни, комах-одноденок і примарні межі між життям і небуттям. Образи на колажах митців влучно поєднують іронію та еротизм, природне й штучне, тілесне й ефемерне, створюючи метафору крихкості буття як навколишнього середовища, так і нас самих».

Галерея «Митець» (вул. Велика Васильківська, 12-б)

Виставка акварельного живопису Тетяни Животкової «Оточення» — «роздуми про життям, яке не потребує слів, але уваги, розуміння, співчуття, догляду, дотику, і часто невтручання. Серія робіт написана якраз із позиції спостереження і невтручання: жодних декларацій, лише акценти на складних кольорах і ритмах, — говорить художниця. — Світ тварин — це первісність, витоки, біля яких ще все можливо. Це світ дитинства, села і літніх канікул, великий світ великого іншого життя. Представлені акварелі — не погляд первісного художника-мисливця, а спроба зрозуміти ту властиву йому специфічну єдність з природним світом».

Арт-простір «Tloom» (вул. Ярославська, 26)

«Вільні Стіни» — групова виставка, що зібрала понад 150 художників. «Наша культура зіткана з мільйонів ідей, що переплітаються в єдине полотно життя, демонструючи всьому світу, як і у всі часи, що ми продовжуємо жити, кохати, і створювати нашу історію, — говорять організатори. — “Вільні Стіни” є вираженням мистецьких поривів, початок творчої кар’єри для когось, а для когось — новий етап в довгому резюме. Ця виставка — не дослідження, не концепція, а скоріше об’єднання митців і сучасного українського мистецтва, де свобода вираження — пріоритет, а творча задача — бути собою». Вхід: вільний донат.

Білий Світ (вул. Є. Чикаленка, 21-а)

Від 20 листопада Олексій Аполлонов почне давати у галереї «Уроки малювання» — тобто відкриє виставку з назвою, що багато обіцяє! Будуть представлені роботи останнього року «Перехід», «Спортзал», «Оголена», «Полювання», «Фізичні вправи» тощо. «Це серії народилися з уважного спостереження за елементами буття: тілом, рухом, жестом, буденними ситуаціями та їхньою внутрішньою драматургією. Вони неоднорідні за настроєм і пластикою, але пронизані пошуком: через фрагмент, позу чи взаємодію фіксується момент напруження між зовнішньою формою та внутрішнім станом. — Олексій Аполонов звертається до фрагментів життя як матеріалу для художнього дослідження: це своєрідні уроки пильного погляду на світ. Уроки, які ніколи не завершуються».

Національний музей «Київська картинна галерея» (вул. Терещенківська, 9)

Сьогодні у нас просто бенефіс музею — там 19 листопада відкриється ще одна виставка! «Те, що болить» — «проєкт про людей у війні. Про те, як одного дня ми прокинулися в іншій реальності, як болісно зживалися з нею і як продовжуємо в ній існувати», — розповідають організатори. Буде представлено твори французького фотографа українського походження Юрія Білака, який доносить світу трагедію українських дітей із Бородянки, Ірпеня, Чернігівщини тощо. Ще один розділ експозиції буде віддано митцям, які сьогодні роблять важку роботу війни. Також в рамках виставки представлять прототип меморіального знаку «Тінь надії» для залізничної станції Краматорська, документальний проєкт «Не народжені для війни», створений об’єднанням родин загиблих, полонених та зниклих безвісти воїнів 82-ї окремої десантно-штурмової бригади, й короткометражний фільм «По-людськи».