77 Книжковий ярмарок у Франкфурті (Frankfurter Buchmesse) пройшов із 15 по 19 жовтня. Почесним гостем стали Філіппіни, які виступили під девізом «Уява народів повітря». Почесний гість 2026 року вже відомий — ним стане Чеська Республіка, яка представить свою літературу під гаслом «Чехія: країна на узбережжі».

Цього року ярмарок відвідали 118 000 торгових агентів та 120 000 приватних візитерів зі 131 країни. Загалом у виставкових залах були присутні 4350 експонентів. Я не бажаю нікого втомлювати цифрами — просто додам, що усі вони більші, ніж у попередні роки. Означає це зростання популярності книг? Так, але також і говорить про зацікавленість темами, які підіймалися на ярмарку.

Там знайшлося місце для теми цифрової дезінформації в часи соціальних мереж та зростання використання штучного інтелекту, яку обговорювали лауреат Нобелівської премії миру Марія Ресса та колишній генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. Засновник української мережі книгарень «Сенс» Олексій Ерінчак та книготорговець Махмуд Мун з Єрусалима говорили про користування ШІ при перекладі книжок, про авторські права, про продажі книг в умовах актуальних війн. Зустріч «Невидимі жінки видавничої сфери» порушувала питання ролі жінок у видавництві. До речі, диспут «The Hof Live: ШІ та битва за реальність» ілюструє взагалі увесь настрій ярмарку — він проходив у форматі цілковитої битви за реальність, визнання того, що вже давно є очевидністю.

Найбільший ярмарок книжок у світі є неурядовою організацією, що належить до Німецької асоціації видавців та книготорговців. Тобто це означає, що усі заяви, які робляться від імені ярмарку, не дорівнюються позиції Німеччини у цілому. А заяви таки робляться. У 2023 році директор ярмарку Юрген Бус опублікував звернення, в якому підтримав Ізраїль в його конфлікті з Палестиною. У 2024 році ярмарок присудив премію миру німецької книжкової торгівлі американській журналістці Енн Епплбаум, яка підтримала ізраїльське бомбардування палестинських радіо- та телевізійних станцій. Цього року Publishers for Palestine, глобальна коаліція з понад 600 видавців, що базуються в 50 країнах, закликала до бойкоту ярмарку за його відмову визнати геноцид палестинців. Юрген Бус в інтерв’ю напередодні відкриття книжкового форуму висловився щодо позиції ярмарку нейтрально. «Ми знаємо, що глобальні конфлікти можуть викликати сильні емоції. Але Frankfurter Buchmesse є і залишиться безпечним місцем, де люди можуть зустрічатися, вести бізнес і шанобливо дискутувати». Шанобливо дискутувати?!

Ми. Тобто Україна. Я пишаюся тим, як цього року була представлена наша країна. Пишаюся без усіляких натяжок. Просто пишаюся. Український національний стенд організував Український інститут книги за підтримки Міністерства культури та стратегічних комунікацій, Міністерства закордонних справ України, Гете-інституту в Україні, Українського інституту та Мистецького Арсеналу. На майданчику у 200 м² було розташовано понад 300 книг від 38 українських видавців.

Я вперше була присутня на Книжковому ярмарку у Франкфурті. Вперше як журналістка. І вперше як авторка — цього року у Видавничому домі «Орландо» вийшла моя книжка «Граппіг. Kumedno». Я не можу порівнювати роботу національного стенда з попередніми роками. Я можу констатувати факт жвавості його діяльності, зацікавленості гостей та сучасності дизайну стенда.

Додам трішки, скажемо так, не критики, а неприємної реальності. Я приїхала до ярмарку не тільки як письменниця та журналістка. Я відвідала його як читачка. І тут на мене чекало глибоке розчарування. Глибоке як торба для книжок, яку я бажала заповнити і з якою, майже порожньою, поїхала геть. Більшість наших видавництв не продавали книжки. До речі, видавництва «Орландо» та «Білка» виявилися одними з небагатьох, хто пропонував книги на продаж. Розчарована була не тільки я, а і багато українців, які приїхали поодинці або з родинами, з дітьми, саме з метою придбати книжки. Знову ж таки, більшість книжок, які продавалися, були орієнтовані на іноземну публіку, — англійською або німецькою мовами та на актуальну воєнну тему.

Два спостереження. Перше — вимушені емігранти залишаються українцями. Українцями з бажанням підтримувати свою країну та залишатися в єдиному зі своїми співвітчизниками культурному полі. Друге — книги про війну потрібні. Але я спостерігала на ярмарку інтерес іноземців до нашої країни в цілому. Неможливо підтримувати високий рівень цієї зацікавленості, якщо продовжувати ТІЛЬКИ воєнний наратив. Гості приходили до нашого стенда з бажанням дізнатися, а хто ми такі в цілому. Я не скажу, що вони уходили ні з чим, але питання залишилися.

Незадовго до франкфуртського ярмарку Нобелівську премію з літератури присудили угорцю Ласло Краснагоркаю за «переконливу та далекоглядну творчість, яка в розпал апокаліптичного терору підтверджує силу мистецтва». Він повинен був виступити з промовою на ярмарку, але виступ було скасовано. Замість нього на сцену вийшла 28-річна німецька письменниця Норі Хаддаді. Їй належать слова «Мовчання — це лише один крок вниз від боягузтва». Я почула їх для себе так «Скільки ще ми, українці, будемо мовчати про себе? Скільки ще ми будемо боятися тих, ким ми є насправді?»

Ще трішки неприємної реальності. Це вже не від мене, а від Перміндер Манн, генеральної директорки Simon & Schuster UK та International, і журналіста Портера Андерсона. Під час свого виступу вони видали приголомшливі цифри. Опитування Євростату 2022 року показало, що 47,2 % європейців віком від 16 років не прочитали жодної книги за попередні 12 місяців. Енріко Туррін, заступник директора Федерації європейських видавців, оприлюднив наступні цифри — 52,9 % тих, хто старше 65 років, не читають книг, порівняно з 39,8 % 16–29-річних. Йдеться про його земляків. В Італії 39,5 % жінок не цікавляться книжками, порівняно з 55,5 % чоловіків. Коли їх запитали, чому вони не читають, лише 1,8 % назвали вартість книг бар’єром. 1,3 % респонденток сказали, що не мають інтересу, тоді як 21 % звинувачували брак часу.

Як говорив мій колишній шеф, «Не приходь до мене з проблемою. Приходь з її вирішенням». Енріко Туррін запропонував чисто італійське елегантне розв’язання проблеми з популяризацією книг. «Нам не потрібно робити книги дешевшими, — сказав він. — Нам потрібно зробити книги сексуальнішими».

Ви скажете, що це звучить не на часі та легковажно. А коли вже буде на часі? Коли в нас були або будуть такі часи? Часи, коли можна бути легковажними без відчуття провини.

Текст: Ірина Белан

Світлини: Ірина Белан; відкриті інтернет-джерела