Росія викрадає українські культурні цінності – українські художники віддають їм шану. Триває мистецький проєкт «Не/вкрадене: штудії та омажі». Він не має військових або юридичних важелів, але може нагадати світу про те, що російська культура, російська музейна сфера – не поза політикою. Поки ми тільки намагаємося осмислити культурні втрати, підрахувати, які цінності викрали росіяни з музеїв на окупованих територіях, Росія привласнює наш спадок не просто фізично, а юридично. Для цього в закони вносяться «уточнення»…

2023 року було відрегульовано процедуру внесення викрадених культурних цінностей до Державного каталогу Музейного фонду Росії. Федеральний закон № 63-ФЗ має назву «Про особливості правового регулювання відносин у галузі культури у зв’язку з прийняттям до Російської Федерації Донецької Народної Республіки, Луганської Народної Республіки, Запорізької області та Херсонської області та утворенням у складі Російської Федерації нових суб’єктів». До початку 2026 року, згідно із цим законом, об’єкти культурної спадщини, які було внесено до музейних реєстрів на момент окупації, тобто «добровільного прийняття регіонів», можуть бути віднесені до об’єктів федерального або регіонального значення Росії. Ще один крок – до кінця 2027 року інформація про музейні колекції й предмети «на нових територіях» буде внесена до Державного каталогу Музейного фонду Росії.

Згідно із законом № 581-ФЗ, який доповнив закон «Про музейний фонд Російської Федерації та музеї в Російській Федерації», колекції музеїв є неподільними, а предмети, включені до складу Музейного фонду Російської Федерації, виключеними бути не можуть (з певними винятками, які українського питання не стосуються). Отже, процес реституції українських культурних цінностей, які опинилися в різних музеях Росії й уведені до їхніх колекцій, буде утруднений внутрішніми законами РФ.

Херсонський художній музей імені Олексія Шовкуненка був пограбований за тиждень до звільнення міста, яке сталося 11 листопада 2022 року. Музейні артефакти кидали у вантажівки, не турбуючись про належне пакування. На той час директорки музею Аліни Василівни Доценко у Херсоні вже не було – з березня до травня вона відчайдушно намагалася врятувати колекцію (хоча музейники-колаборанти їй протидіяли), але у перші травневі дні змушена була тікати з міста, оскільки не погодилася на співпрацю з окупантами. Натомість радо погодилася така собі Наталія Десятова, яка у статусі нової директорки допомогла вивезти цінності до Центрального музею Тавриди в окупованому Сімферополі (вона отримала 12 років, на жаль, заочно). Вважається, що художній музей втратив 11 000 експонатів, але чи остаточні ці цифри?

Художній проєкт «Не/вкрадене: штудії та омажі» започаткувала мистецтвознавиця і журналістка Олена Балаба для підтримки Херсонського художнього музею. Сучасні митці України створюють свої версії робіт, які були злочинно вивезені.

«Нашим проєктом ми хочемо показати, що сучасні художники знають, памʼятають та шанують тих, хто був представлений у музеї до російської окупації. Ми не знаємо, коли запрацює Херсонський музей, але коли в ньому відчиняться двері, то відвідувачі зможуть побачити сучасні роботи, які точно не гірше вкрадених, які Україна, сподіваємося, поверне після нашої Перемоги», – говорить Олена Балаба.

11 листопада, до третьої річниці визволення Херсона від російських окупантів, у львівській Zenyk Art Gallery (вулиця Руставелі, 7) відкриється виставка «Херсон: НЕ/вкрадене. Штудії та омажі». Серед учасників виставки: Матвій Вайсберг, Олександр Животков, Ахра Аджинджал, Ганна Гідора, Владислав Шерешевський, Поліна Кузнецова, Олексій Белюсенко, Ігор Божко і Сергій Божко, Олекса Манн, Ганна Криволап, Катя Лісова та інші сучасні художники, які підтримують Херсонський художній музей та, у свій спосіб, виступають проти викрадення Росією українських музейних цінностей.

Куратори – Олена Балаба, Олексій Баула. Координаторка проєкту – Роза Тапанова. Реалізується проєкт за підтримки Sense Bank.

Текст: Марина Полякова

Світлини: Олена Балаба