Школа для варварів, український націоналізм, розділена Східна Європа, колоніальність непристойного, китайська культурна революція і червоний імператор, українець у Вестмінстері, істоти безодні, багатоголоса Одеса і мистецтво крайнощів — «Інший Київ» вибрав найцікавіші передзамовлення нонфікшн. Як завжди, пропонуємо вам і купуємо самі.

Лабораторія. Еріка Манн. «Школа для варварів», 319/349

Викривальне дослідження того, як нацистський Третій рейх перетворив престижну німецьку освіту на інструмент тоталітарного контролю. Видана 1938 року, коли нацизм набував максимальної сили, книжка стала одним із найсміливіших документів епохи, тривожним попередженням про небезпеку освітніх систем, підпорядкованих політичному культу. Еріка Манн — німецька письменниця, журналістка та акторка, донька Томаса Манна, емігрантка і засновниця у Швейцарії антифашистського кабаре «Die Pfeffermühle», — у Німеччині 1930-х на власні очі спостерігала, як школи поступово ставали механізмом промивання мізків: дітей цілеспрямовано віддаляли від батьків, насаджували расову ідеологію замість науки й виховували культ сліпої відданості фюреру. За допомогою підручників, шкільних свят, казок, спорту та щоденної дисципліни режим формував покоління, позбавлене критичного мислення й виховане у дусі ненависті, покори та войовничості. Щось нам це нагадує.

Локальна історія. Мирослав Шкандрій. «Український націоналізм: Політика, ідеологія та література», 1920–1956, 580/650

Книга Мирослава Шкандрія пропонує одне з найглибших і найретельніших досліджень українського націоналізму між 1920-ми і 1950-ми роками. Спираючись на великий масив джерел з архівів України, Польщі, Канади та США, а також на мемуари й літературні тексти доби, автор показує еволюцію націоналістичного руху. Шкандрій послідовно аналізує політичні, ідеологічні та культурні виміри українського націоналізму: його взаємини з Польщею, нацистською Німеччиною та Радянським Союзом; ідейні дискусії та внутрішні розломи; а також роль літератури у формуванні націоналістичного міфу покоління. Ця праця важлива для тверезого, критичного осмислення минулого без ідеалізації й без демонізації.

Локальна історія. Якуб Мікановський. «Прощавай, Східна Європо: особиста історія розділених земель», 460/530

Це масштабна літературно-документальна сага про регіон, який після розпаду СРСР ніби зник із глобальної уяви, але зберіг свою унікальність і драматичну історичну тяглість. Американський історик і журналіст Якуб Мікановський проводить читача крізь багатовіковий простір між Балтійським та Чорним морями: від середньовічних хрещень та язичницьких традицій до розквіту Речі Посполитої, панування Османської імперії й довгого ХХ століття, позначеного постанням і падінням комунізму. Автор поєднує родинні легенди, особисті сліди в архівах і широку панораму історії, відтворюючи голоси поколінь — християн, мусульман, євреїв та ромів, які століттями співіснували, боролися, кохали й творили в цьому складному регіоні.

Видавництво «Видавництво». Марія Маєрчик. «Колоніальність непристойного: сороміцьке в модерному дизайні сексуальности»», 490

Монографія пропонує глибоке й нестандартне дослідження української культури. «Шукаючи відповіді на запитання, чому теоцентричне, богобоязке українське суспільство XVII–XVIII століть вільно співало пісні, котрі секулярне суспільство XIX–XX століть почало вважати вкрай аморальними й заборонило, книжка простежує зміни в ідеї непристойности від давньоруського періоду до XX століття. Водночас у центрі уваги перебуватиме модерність — доба, коли, власне, й виникли сексуалізовані, біополітичні форми непристойности, як-от мат, порнографія та перверсія. Як українська культура реагувала на ці процеси, як давала раду з новими викликами модерности, ставала вона на бік колоніальних знань чи чинила їм спротив, посилювала біополітичні дискурси чи спростовувала їх, або ж, інакше кажучи, яким був український деколоніальний проєкт на рубежі XIX і XX століть, — про це читайте у книжці», — радить літературна редакторка Ганна Почтаренко. Заплановану вартість книжки не вказано, але буде дорожче.

Книголав. Таня Браніґан. «Червона пам’ять. Як проживали, пам’ятали й забували Культурну революцію в Китаї», 520/650

Кореспондентка «The Guardian», знавчиня Китаю Таня Браніґан занурюється в тіні Культурної революції — події, яка завершилася понад пів століття тому, але й дотепер болісно визначає життя Китаю. Приїхавши до Пекіна, авторка усвідомлює, що це буремне десятиліття й досі формує суспільство, його страхи, мовчання та способи виживання. Проте офіційна цензура і власні травми людей створили в країні своєрідну національну амнезію: пам’ять про минуле зберігається не у відкритих свідченнях, а в прогалинах, напівмовах, приглушених спогадах. Браніґан досліджує долі тих, хто намагається зрозуміти спадщину Культурної революції. Через особисті історії вона ставить важливі питання: що відбувається із суспільством, коли довіра до найближчих руйнується? Як формується сучасність, коли влада приховує або переписує минуле? І як людям продовжувати жити, коли найгірше позаду, але не відпускає?

Наш формат. Майкл Шерідан. «Червоний імператор. Сі Цзіньпін і його новий Китай», 450/530

Спираючись на двадцятирічний досвід роботи репортером у Гонконгу, Майкл Шерідан показує Сі Цзіньпіна не лише як керівника держави, а як спадкоємця «червоної династії», чий характер сформували страх, репресії та зрада. Автор простежує, як конкретні історичні потрясіння, сталінські ідеологеми й давні китайські трактати поступово вибудували світогляд людини, що звикла бачити у світі загрозу. Книга занурює читача в механіку партії-держави, яка контролює все: від армії й економіки до думок громадян. На тлі кланової боротьби, гучних «антикорупційних» чисток, загадкових зникнень чиновників та генералів, скандалів і політичних розправ постає панорама імперії страху, де слово одного лідера визначає правила існування для мільярда людей.

Ще одну сторінку. Стефан Терлецький. «Від війни до Вестмінстеру», 520/650

Ні, це книжка не про сучасну війну і не про українсько-британські відносини. Вона розповідає про давні уже події, але річ у тому, що в українській історії далеке — завжди близьке. У книжці постає драматична, карколомна доля Стефана Терлецького — українця, якого Друга світова війна кидала між різними режимами й кордонами. Народився Терлецький 1927 року в галицькому селі, у чотирнадцять опинився на примусових роботах в Австрії, по завершенні війни рятувався від радянської репатріації у британському секторі, а згодом емігрував до Великої Британії й збудував там неймовірну політичну кар’єру — став першим українцем, обраним до британського Парламенту. Спираючись на власний досвід, Терлецький присвятив себе боротьбі з комуністичною брехнею, а розпад СРСР у 1991 році й проголошення незалежності України стали для нього тріумфом справедливості. Його біографія — свідчення невичерпної сили людської волі й любові до Батьківщини.

Бородатий Тамарин. Гелен Скейлз. «Дивовижна безодня», 459/559

Морська біологиня та популяризаторка науки Гелен Скейлз веде читача в подорож до найпотаємніших глибин океану — туди, де панує абсолютна темрява, де тиск у сотні разів перевищує поверхневий, а життя набуває форм, які здаються фантастичними. Авторка поєднує наукову точність із поетичною мовою, відкриваючи світ істот, які немов зійшли з картин Босха: полум’яних багатощетинкових червів, гігантських кальмарів, риб, що світяться у пітьмі, й безлічі інших створінь, чиї дивовижні адаптації дозволяють виживати в умовах, де людська уява майже безсила. Скейлз показує, наскільки тендітними є глибоководні екосистеми, і пояснює, яку непоправну шкоду ми ризикуємо завдати, якщо продовжимо їх руйнувати заради короткочасної вигоди.

Віхола. Орися Демська «Одеса. Степом і Морем розказана історія», 350

У новій книжці Орисі Демської (авторки книжки «Українська мова. Подорож із Бад-Емса до Страсбурга») постає жива, багатоголоса історія Одеси. Греки й скіфи, турки та кримські татари, німці, євреї, французи, італійці та, звісно, українці століттями творили мовний ландшафт цього краю між степом і морем. Тож «традиційна російськомовність», яку довго нав’язували як характерну рису міста, постає не реальністю, а імперським міфом, створеним через вибіркові прочитання джерел, підміни й забуті імена.

ArtHuss. Філіп Гук. «Мистецтво крайнощів: Із 1905 по 1914 рік», 550/690

Це захоплива оповідь про вибухове десятиліття, коли європейське мистецтво виривалося за межі звичного й стрімко змінювало культурний ландшафт. Книга переносить читача у часи радикальних експериментів, де художники сміливо торували нові шляхи: експресіонізм, футуризм, авангардні маніфести, еротичні провокації, політичний запал і мистецький протест перетворили мистецтво на арену ідей та емоцій. Автор, знаний широкій аудиторії завдяки світовому артбестселеру «Галерея пройдисвітів» (2017), майстерно поєднує історичну точність і легкість викладу.