У «Дикому театрі» з аншлагом проходять прем’єрні покази вистави «Я бачу, вас цікавить пітьма» за однойменним романом Ілларіона Павлюка у постановці Максима Голенка. Проєкт розгортається одночасно у Києві та Львові, на сцені Національного театру імені Марії Заньковецької.
Чи треба прочитати роман Ілларіона Павлюка перед тим, як дивитися виставу? Ні, не треба. Ну тобто можна, якщо ви ще не читали цей детективно-психологічно-містичний бестселер (топ продажів ВСЛ 2023–2024), але вистава є самостійним культурним продуктом. І сприймати її варто окремо від книжки – зрозуміти або не зрозуміти, вподобати або не вподобати.
Щодо розуміння – вона одночасно проста і складна. Психологічний складник видається простішим за зовнішньо-сюжетну лінію, у якій накручено: зникнення (вбивство?) дитини у селищі Буськів Сад, пошук злодія, плутанина з персонажами, які то зникають, то знаходяться, то зізнаються, то уходять у «нєсознанку». А от психологічність доволі прямолінійна: на кожного / у кожного є своя «папка», папка ця не горить (привіт Булгакову), «остерігайтесь перетворитись на чудовисько, якщо б’єтеся з ними», «багато душ не можуть пробитися до світла, якщо бодай раз дозволяють собі досягти дна…» (привіт Коельйо з його: «Поєдинок Добра і Зла відбувається кожної секунди в серці кожної людини, бо серце і є поле битви, де воюють ангели та демони») і так далі. Одним словом, не так страшні зовнішні вороги, як внутрішні біси: муки совісті, важкі спогади, жорстокі слова, які назад уже не запхнеш.
І при цьому дещо пафосному психологізмі, який у Павлюка комусь подобається до захвату, когось залишає байдужим, вистава – суцільний драйв. Густо-подієва, гротескна, смішна, динамічно «розкадрована», ефектно костюмована (художник Олександр Білозуб, костюми Анни Шкрогаль), із живою музикою. Подейкують, що львівська версія «пристойніша», ну а «Дикий театр» у виразах не стримується, про що глядачів завжди попереджають. Брутальна стилістика Голенка, де ерос і танатос пліч-о-пліч ходять у хутрі й мереживі, створила з «Диким» вдалий симбіоз. Не те що з Київським театром оперети! Його розкішний «Амадеус» 2021 року, де сяяв Марк Дробот, зірка і «Пітьми» також, змусив, пам’ятається, осудливо стиснути губки стару гвардію театралів.
Зниклу дівчинку у Буськовому Саді ніхто не шукає, а місцевий дільничний інспектор Віталій Субота (Марк Дробот) узагалі вважає, що її зникнення, може, і на краще, не всі справи потрібно розслідувати. Мешканці селища поступово мігрують від «нормальних» людей до фантасмагоричних персонажів, які борсаються у драглистому просторі галюцинацій.
На тлі цих протуберанців пітьми Андрій Гайстер видається єдиним притомним, хорошим хлопцем, у якого болить душа за дівчинку та її нещасну матір, котра вже не один раз намагається вкоротити собі життя. Він вимагає у слизького, істеричного Віталіка вести розслідування, збирати людей на пошуки дитини, але справа не рухається. До того ж з’ясовується, що у Буськовому Саді це не перше вбивство, десь бродить маніяк-Звір, але аборигени воліють над тим не замислюватися. Утім, Андрій є хорошим допоки не відкривається, який страшний тягар ятрить його душу.
«Пітьма» жорстока. Вона змушує задуматися про байдужість, через яку відбуваються страшні злочини, про гординю, жадібність, блуд, про власні гріхи й скелети у зачинених на три замки шафах пам’яті.
«Пітьма» міфопоетична. Тут багато відсилань до міфів різних культур, тут запросто вештається Харитон Еребович (Юрій Хвостенко, Ілля Чопоров) – Харон, провідник у царство мертвих, у якого ціла колекція монет-оболів, отриманих за роботу. І колись Андрію доведеться зробити вибір – залишити монету собі, міцно тримати у роті й так перейти «міст», чи віддати тому, кому обол потрібніший, і так спастися.
Два плани, реалістично-детективний і містично-психологічний, у виставі міцно переплетені: розслідування кримінальної справи й одержимість особистою спокутою, раціо і марення, спускання у Дантове пекло й пурхання у небі легким птахом. Іноді все виглядає доволі хаотичним – повсякчас сюрреалістичним. Але жодної миті не нудним.
Текст: Марина Полякова
Світлини: Артем Галкін, «Дикий театр»
