• Город
  • Тиждень
  • Арт
  • 111
  • Стиль
  • О нас

111 слов

Прочитать

Почему Боуи

15 Январь, 2021

Прочитать

Она должна была знать

13 Январь, 2021

Прочитать

Музика уночі

12 Январь, 2021

Прочитать

Снежно и мрачно

8 Январь, 2021

Прочитать

10 фильмов с комментариями

4 Январь, 2021

Стиль

Прочитать

Шить в Париже

19 Март, 2019

Прочитать

Дело в шляпе!

15 Март, 2019

Прочитать

Умные часы — украинский стартап Force

6 Август, 2018

Прочитать

Киевлянин, которого мы потеряли

1 Август, 2018

Прочитать

Выпускной в ПТУ

4 Июль, 2018

 

inший Kyiv

Читать Смотреть Слушать
  • Город
  • Тиждень
  • Арт
  • 111
  • Про нас

inший Kyiv

  • Город
  • Тиждень
  • Арт
  • 111
  • Про нас

In Город, Стиль

Семь-Я Dakh Daughters

1.2K Просмотров 2 Февраль, 2017

Семь-Я Dakh Daughters Pin It

Шекспира они рифмуют с Донбассом, Редьярда Киплинга с Павлом Тычиной: «Чи ти читав Тичину? Чи ти читав Тичину? Чи ти читав Тичину?» с «If you can dream?».

Фрик-кабаре – почтенный жанр, Dakh Daughters он помогает спеть то, что спеть невозможно (кто до них пел Введенского?), разбавляя строки классиков фольклором, дебошем на свадьбе и собой. Если вы не были ни на одном концерте Dakh Daughters, представьте:  семь девушек, дюжина инструментов, от пианино и барабана до гармошки, виолончели и бубнов, – целый оркестр, но еще и хор, еще и – театр.

Вот так же и в этом интервью, говорят все семеро. Знакомьтесь: Нина Гаренецкая,  Руслана Хазипова, Таня Гаврилюк, Саломия Мельник, Анна Никитина,  Наталья Галаневич и Наталья Зозуль.

— Вы себя ощущаете великой группой?

— Так, тільки так.

— Не с точки зрения размера, а…

— …глибини, глибини…

— Але будемо намагатись.

— Ну, може, це, конечно, нескромно, а так є щось.

— Первые слова, которые я хотела сказать вам – я вами горжусь, вы невероятные.

— Ми відчуваємо себе контркультурними воїнами.

— Культурними дипломатами, мифотворицями і миротворицями. Ну так, все що…

— Все, що хороше – все ми.

— Все для нас.

— Ми відчуваємо себе на своєму місці, в свій час, і ми займаємось тим, чим ми повинні займатись.

DDDgd

— Последний ваш альбом If — это ведь отсылка к…

— Це перший.

— Це взагалі перший альбом Dakh Daughters. Дебютний.

— А ведь действительно, первый. Это Киплинг?

— If — це Кіплінг.

— Так, це назва вірша.

— І так само фрагменти текстів. Це – от Наталка написала сама. Початок.

— Эти вариации — Киплинг и Наталка?

— І Zo, і Тичина. Трошки Тичина.

— Сегодня день рождения у Тычины, кстати.

— Вау, прекрасно! Привітання!

— Чи ти читав Тичину? Чи ти читав Тичину? Чи ти читав Тичину? (поют)

— А как вообще рождаются ваши темы, когда Шекспир и вы? Киплинг и вы? Кто это делает каждый раз?

— Ми робимо.

— Ми і Шекспір, ми і Кіплінг.

— Коллективный труд? Каждый свои…

— У всіх купа ідей, тому ми інколи слухаємо один одного. Не одразу відкидаємо, не вибираємо щось одне, а берем все зразу.

— Расскажите о себе. Музыкальное образование, театральное образование.

— Так само, як в піснях: все що хочеш. Анечка у нас, значить, «художник по дереву», у Бойчука закінчила.

— За фахом.

— Ми з Zo закінчили університет Шевченка за фахом «філологія». Ще в неї, у Zo (Наталка Зозуль), хореографічна освіта. Дівчата Руслана і Соломія закінчили Карпенка-Карого, театральний.

— До того я вчилася ще в десятирічці імені Лисенка. Музична освіта.

— В десятирічці у Львові вчилися імені Крушельницької, а потім в Київській консерваторії ми вчились.

— Ніна вчилась в Поплавського на фольклориста. Тобто у нас дуже різнорідні освіти.

— И вот эти все влияния, они и приводят к…

— Ми один одного доповнюємо.

— Власне, оця багатогранність — ми завдячуємо їй оцією усією різноманітністю.

— До того як створилась група Daughters, ці ж дівчата в театрі як актриси були. Це теж великий вплив.

— Це шлях, 15-річний шлях універсальних воїнів театру «ДАХ».

— Как вы все собрались в «ДАХ»?

— У кожного свій шлях.

— В різний час це було, і з різних, так би мовити, шляхів. Zo, наприклад, в акторську школу прийшла. Я ходила як журналіст три роки. Писала статті, потім почала грати. Дівчата прийшли з курсу Владислава Троїцького.

— Влад прийшов викладати в університет Карпенка-Карого і нас зразу забрав.

— Танюшка трошки пізніше в акторську школу додалась. Ніна прийшла на вечорниці як гурт «Кралиця». Потім створився Dakh Daughters. «ДахаБраха» спочатку, а потім Dakh Daughters.

— Ну, треба сказати, що в цьому, власне, є така унікальна властивість театру «ДАХ»: він завжди був відкритий для всіх цікавих людей, які хотіли займатися театром. На відміну від всіх інших театрів. Тому не лише дівчатка, які мають акторський фах, мали змогу грати у трупі театру, а власне і ми, хто приходив в акторську школу, так само там займався й поступово входив в трупу театру, у вистави. І так само різноманітна, різнобічна команда складалась.

— І взагалі не тільки театром. «ДАХ» — це був такий готель мистецтв, звідки, власне, і «ГогольFest» вийшов. Дуже багато різних проектів, які не є тільки вузьким колом театру. Це може бути все що завгодно.

дахдотт

— Возвращаемся к If. Альбом, концертная программа, с какой вы были в Париже, в Берлине…

— В If, напевно, увійшла якась велика частина тих треків, з якими ми виступаємо з нашою програмою «Рози» і в Парижі, і в Берліні. Але так само багато таких хітів, як, власне, «Рози/Донбас», як «Гануся», не увійшли в цей дебютний альбом. Але ми собі думаємо, що ми згодом запишемо ще один альбом, який, можливо, так якось і називатиметься — The Greatest Hits.

— Это уже будут мировые хиты.

— Міжконтинентальні.

— Можна сказати, що наша концертна програма нинішня є розширеною версією цього альбому. У альбом увійшла більш лаконічна версія.

— Премьера фильма о вашей группе уже запланирована?

— Десь упродовж 2017 року. Зараз ми, власне, режисери цього фільму і є оператори — це чоловік і дружина, Ірина Скрипченко і Сергій Стеценко, які з нами вже довгий шлях ідуть поряд завжди. Зараз запустився збір коштів, щоб можна було доробити якісно цей відеоматеріал, і чекаємо найближчим часом.

— А можете чуть-чуть больше о фильме рассказать? Для вас это что?

— Для нас це наше життя, і вони просто за нами їздили і знімали все, що бачили, все, що ми переживаємо.

— Тобто ми не знаємо, що там, ми його не бачили.

— Я бачила окремі шматочки просто, які там будуть. Це ще не змонтовано.

— Але так само це люди, так само наші друзі, які так само з нашої родини.

— Наприклад, Іра — саундпродюсер диску. Вона реально знає все про дівчат. І вона перший звукорежисер гурту.

— Ваши стихи — это ведь не поется, как правило. То есть Введенского на моей памяти вообще никто не пел.

— Можна заспівати все що завгодно. Музика не має меж.

— Ну, вы так и делаете.

— Ми керуємося принципом «від серця». Все, що торкається нашої душі, нашого серця, цікавить нас.

— Бачите, як воно торкається? Навіть говорити про це нормально не можна. Це я не про себе, а в даному випадку про Танюшку.

— Вот я могу себе представить, как спеть Шекспира, могу себе представить, как спеть Семенко…

— Дівчата, перепрошую: Маріуполь переказує велике вітання всім, обійми. Андрухович з Альбертом роблять в «ТЮ!» ремонт.

— Це така організація в Маріуполі.

— Організація «ТЮ!», де ми мали концерт, який вони влаштували власне в парку.

— Кстати, а вы в украинский тур собираетесь?

— Весь час збираємось, але поки ні.

— На сольний концерт — ні. У нас буде вистава «Антігона» в чотирьох містах — Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя і Одесса, це з квітня по червень.

— «Антигона» — це українсько-французький драматичний спектакль, в якому ми беремо участь як хор.

— Все вместе?

— Всі разом як Dakh Daughters.

— Ми написали музику до цієї вистави, а Руслана грає головну роль.

— Где будет первый показ? В Киеве не покажете?

— В Харкові.

— В Києві ми грали вже цю виставу. Тут взагалі була прем’єра.

— Тут вона створювалась, тут була прем’єра, і потім ми їздили з нею до Франції. В березні ми знову в Франції з цією виставою і потім в Україні.

— Показали один раз на «ГогольFest», і тепер буде це 27 квітня 2017 року в КПІ. Там наша музика і циркові артисти з номерами. Наші українські артисти. І дуже ми раді, що зачепили зараз цей жанр і даємо можливість молодим артистам цирку, який у нас в принципі жанр, на жаль, вже трошки вимерший, даємо можливість відчути себе потрібним і відчути себе сучасним.

— Музыка, музыкальные цитаты, самоцитаты — все что вы любите вплетать и соединять в общую ткань, откуда это все берется? Так же, как стихи?

— Так же, как стихи — з життя.

— Дуже багато всього слухаємо. Нам Троїцький Влад весь час висилає кожному якісь посилання: «Подивіться це, послухайте це». Ми весь час в пошуках, цікавимся, що відбувається в світі.

— Ще у нас «ДахаБраха» є тут. І з ними ми теж дуже багато всього зробили і вже навчилися відчувати музику. Ми навчились плести музику.

— Розкажу цей жарт, раз уж Ніна згадала. Створювали ми недавно новий матеріал, і Влад каже: «Ой-ой, а заспівайте тут щось, таку пісеньку народну». Ми починаєм співати, а я кажу: «Влад, слухайте, це якась «ДахаБраха». Він каже: «Яка «ДахаБраха?». Хоча він так щиро пожартував з цього приводу, що дійсно, ніби він забув, звідки ми це все черпаємо. Але ми всі один організм великий, тому воно все весь час перегукується і…

— … рука режисера все-таки відчувається.

— Він так причесує все, а-а-а…

— Ваш внешний вид. Вот придумал этот ход — белые лица, минимализм?..

— Влад. Саме це — Владислав.

— Вам это нравится?

— Так, звичайно, шкіра трошки страждає, але з іншої сторони — не видно, коли червонієш на сцені, потієш.

— Дуже гарно. Тому що ти ж дуже багато віддаєш, і іноді це червоне обличчя, і тому так класно.

— А как Влад объяснял, кого вы будете играть?

— Перше, що він сказав: «Буде гарно, якщо ви будете такими сніжинками на святі».

— Как утренник в детском садике, такие девочки-снежинки выходят в белых платьицах. Так само біле платтячко з цим білим гримом, з цими красивими очима, губи, і починають як би про серйозне розказувати, і в принципі не бояться дати якоїсь…

— А потом включают тяжелый рок.

— Да.

— Між собою ми жартуємо, що можемо бути або клоунами, або гейшами, або мімами — коли який настрій.

— Но тільки не матрьошками.

— Такі ми з виду, ніби всі однакові, а насправді всі дуже різні.

— Так, а теперь… Все равно не избежать. А почему вы не «ДахаБраха»? 

— Ира, ты отвечаешь.

— Главные отличия.

— Ира, Нина — вопрос к вам.

— Нина, десять отличий.

— Я беру помощь зала, – отвечает Ира Горбань –  звонок другу.

— Я можу сказати одне — World Music з «ДахаБраха». Dakh Daughters — freak-cabaret.

— Вы тоже мировая музыка.

— Але ми не тільки музика, ми й театр ще.

— Так, але ми world freak-cabaret. Так, дуже багато театру. І навіть видобуваєм звук з інструментів театрально. Дехто з нас не має музичної освіти, тому Влад нас вчив видобувати з інструментів звуки.

— У вас да, целый оркестр получается. Семь участниц. Каждая играет, у каждой…

— Меняются же.

— Деколи ми жонглюємо.

— Різна енергія. Від «ДахаБраха» одна енергія, від Daughters інша — це люди завжди говорять. Чомусь «ДахаБраха» ніколи не задають питання: «А ви феміністки?»

— Бо там Марко.

— Марку особенно, да?

— Часто спрашивали?

— Дуже часто.

— Весь час. Нас звинувачують навіть у цьому.

— Що тільки жінки.

— Вони з радістю: «А ви ж феміністки, да?»

— Так, ладно, вы феминистки?

— Нет.

— Ми точно не феміністки.

дахдоттт

— После «Розы/Донбасс» ожидали все очень тяжелый альбом, а получился красивый, нежный соул, очень лиричный. Это рассчитано специально?

— А у нас не было цели делать какую-то супертяжелую музыку. Мы делаем просто то, что нам нравится, и радуемся разнообразности происходящего.

— У нас дуже багато, у нас не тільки «Рози/Донбас», у нас багато різних є і ніжних композицій, які не увійшли в альбом.

— А є композиції, які даже і потяжелее, чем «Рози/Донбас», як на мене теж.

— Zo просила додати, що ще чим відрізняється Dakh Daughters від «ДахаБраха», що «ДахаБраха» фактично побудована на фольклорі, а у нас ще все-таки багато дуже поезії і сучасних текстів, і от, власне, Zo пише тексти, які зараз створюються. Це не тільки є якась база народна, хоча ми теж на цьому багато чого вибудовуємо, на коріннях, тому що це завжди спрацьовує в любому випадку.

— Наприклад, в останньому альбомі «ДахаБраха» є тексти прописані, і у них всіх основа — це фольклорні матеріали. У нас такого нема. У нас якщо фольклор, то поєднання, або взагалі превалює тільки літературна складова, наприклад.

— А ще вони в шапках, а ми в гримі.

— А ще вони сидять, а ми танцюємо.

— Але в нас є Ніна яка, власне, і в «ДахаБраха» і в нас.

— Всі плутають. Всі думають, що «ДахаБраха» це ще й Dakh Daughters.

— А ще ми намагаємося зараз відтворити загублену традицію нашого музично-драматичного театру — власне, Курбасівщину і всю цю історію, яка була витопчена і винищена.

— То есть вы не в чистом виде музыка, и сложные тексты, вы еще и – действие.

— Мы именно театрально-музыкальная группа.

— А скажите, как поживают ваши личные группы — «Таня-Таня», «Перкалаба»?

— Очень хорошо.

— Вы к ним не возвращаетесь?

— Я уже нет.

— Все менше й менше часу на особисті проекти, але коли є час, щось кожен робить.

— Немає виступів, але записуємо окремі сингли.

— То есть там жизнь продолжается и с вашим и без вашего участия?

— Да.

— Нінка встигає у «ДахаБраха» грати.

— На жаль, не встигаю з «Дотерсами» кожного разу.

— Дякуємо Ніночці, вона зараз з нами відіграла два концерти: один в Парижі, другий в Берліні. Поїздила з нами, мала час. Дуже ми їй вдячні за це.

— Девочки, спасибо.

— Все?! Ми там хоч шось нормальне сказали?

Dakh DaughtersВлад Троицкийпетьслушатьсмотреть
Share

Читайте также

Просмотр

Это вам не Лувр!

Просмотр

Вазы, девушки, посетители

Просмотр

Рок на широте Киева

Просмотр

Противоположность любви

Просмотр

Немного солнца

Просмотр

ШАNA – от слова уважение

Просмотр

AMBIGUOUS ABSTRACTIONS/ неоднозначные абстракции

Просмотр

Музыка декабря

Предыдущий пост

Співучасть

In 111

Співучасть

Просмотр

Следующий пост

Звуки музыки

In 111

Звуки музыки

Просмотр

Instagram не вернул 200.

© 2021 inший Kyiv - All Rights Reserved.

Партнер сайту: