Мистецький арсенал відкрив виставку «Бойчукізм. Проект “великого стилю”» — не тільки про те, як було, але й про те, як могло бути.

Виставка, наймасштабніша на цю тему за всі роки незалежності, все ж таки сумна, бо зібрана з фрагментів, що майже дивом врятувалися. Ми могли б сьогодні бачити величні фрески, мозаїки, картини. Могли б пишатися своїм, українським, модерновим стилем, неповторним, добре розробленим, давшим багато паростків. Але все, що в нас є — недознищені залишки, які десь завалилися у темний музейний куток, або зберігалися ентузіастами з ризиком для життя.

Одна з кураторок проекту Ольга Мельник вважає, що було три окремих етапи бойчукізму, вони добре простежуються. У 1909 році в Парижі були вперше виставлені роботи об’єднання Renovation Byzantine («Відродження візантійського мистецтва»), і дуже сподобалися французам. Так почався перший етап бойчукізму— завзятий, самовпевнений. Треба було мати характер, щоб на початку XX сторіччя почати працювати цехом, самостійно виготовляти всі матеріали, писати яєчною темперою, а не олією, розповідати про якусь там Візантію, що її вже більше 400 років не було на мапі. Проте сам молодий Михайло Бойчук, навкруги якого збиралися художники, говорив, що візантінізм — це тільки образ для того, щоб порозумітися з публікою, а на рідному ґрунті стиль буде називатися по-іншому (хіба він тоді мріяв дати стилю своє ім’я?).

Почалася Перша світова війна, Бойчука інтерновано в Арзамас, європейський період завершено. Але вже у 1917 році Михайло Бойчук очолює майстерню ікони та фрески в Українській державній академії мистецтв — починається другий етап бойчукізму. Великі плани та експерименти: колективна творчість, традиції народного живопису, іконопису, монументальність, — до речі, її ж на другому боці Землі впроваджує Дієго Рівера. Талановиті учні та колеги: Василь Седляр, Оксана Павленко, Іван Падалка, Григорій Довженко, Кирило Гвоздик, Охрім Кравченко (один з тих, хто потім зберігав артефакти бойчукізму), Віра Бура-Мацапура, Софія Налепинська-Бойчук, Олена Сахновська, Лесь Лозовський… Василь Седляр невдовзі очолює Межигірський художньо-керамічний технікум, і там виробляється кераміка світового рівня з українськими мотивами. Бойчукісти працюють у всіх видах мистецтва: монументальний та станковий живопис, декоративно-ужиткове, книжкова графіка, плакат, навіть ляльки для театру… І ця синтетичність, охоплення всіх сфер, що добре відображено на виставці, теж прикмета великого стилю.

Але модернизм-авангардизм примусово «закриваються» радянською державою на початку 1930-х років, українські митці автоматично стають буржуазними націоналістами, народна тема не у вигляді щасливих колгоспників існувати більше не має права. Розписи Селянського санаторію в Одесі, виконані у 1928 році, по відгукам відвідувачів, були «гарні, як в церкві» — хіба ж таке мистецтво можна було дозволити (від слова «воля», якої тільки що було багато, і от вже немає)? І починається страх, мімікрія під соцреалізм, — третій бойчукізм, період поступової заборони і знищення. Замальовувалися або збивалися фрески бойчукістів (в Україні їх залишилось три: дві в Одесі, одна в НАОМА — але в такому стані, як свідчать фото на виставці, що це вже смерть), вилучили та знищили тираж «Кобзаря» з графікою Седляра… У 1937 році Михайло Бойчук та Софія Налепинська були розстріляні. Деякі бойчукісти дожили до сивин, пам’ятаючи свого вчителя, але бойчукізму не стало — почався новий великий стиль, сталінський.

Мабуть, інтенція виставки у Мистецькому арсеналі важливіша за те, що там показане. Попри старання кураторів, ми не взнаємо бойчукізму у всій красі — бо, як сказано вище, роботи страчені та втрачені (спочатку навіть, рік тому, кураторам здавалося, що виставка неможлива). Не фреску ми бачимо, а ескіз до неї, не килим, а розробки до цього килима. Якісь яскраві, дивні уламки Атлантиди, що була знищена злою стихією. І висновок з виставки один — дивіться, люди, у нас був великий стиль і був історичний шанс. Його вбили.

Текст: Марина Полякова

Що: «Бойчукізм. Проект “великого стилю”»
Де: Мистецький арсенал, вул. Лаврська, 12
Коли: 7 грудня — 28 січня; вівторок-неділя 11:00-20:00, понеділок вихідний