• Город
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • Экран
  • Стиль
  • 111
  • О нас

111 слов

Прочитать

«Історія знову пишеться втраченим поколінням»

11 Август, 2022

Прочитать

Manzeye, Mareppa, Mareppo, Mussapa

4 Август, 2022

Прочитать

Культурний поліморфізм України: погляд з Італії

19 Июль, 2022

Прочитать

«Наш Мазепа свят, а ваш москаль – скурвый сын!»

4 Июль, 2022

Прочитать

Поезія воєнної доби: «Назви мені місто – і я скажу тобі, де його рана»

28 Июнь, 2022

Стиль

Прочитать

Мода не може брехати

27 Октябрь, 2021

Прочитать

Шить в Париже

19 Март, 2019

Прочитать

Дело в шляпе!

15 Март, 2019

Прочитать

Умные часы — украинский стартап Force

6 Август, 2018

Прочитать

Киевлянин, которого мы потеряли

1 Август, 2018

 

inший Kyiv

Культура Великого Міста
  • Город
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111
  • Про нас

inший Kyiv

  • Город
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111
  • Про нас

In 111, Арт

Чорно-білий простір прогресу

1.6K Просмотров 8 Февраль, 2018

Чорно-білий простір прогресу Pin It

Галерея «Триптих Арт» відкрила виставку індустріальних пейзажів львівського художника Петра Сметани під назвою «Сажа».

Об’єкти, що зображені на полотнах, знайомі кожній людині, принаймні, всім, хто хоч раз бував у промислових містах. Знайомі не по-доброму, без милувань. Коли ми бачимо ці чорні заводи та фабрики, ці домни та мури, занедбані «контори», якісь елеватори та склади, залізні рейки, червоні хмари з цегляних димарів, ми тільки зойкаємо — до чого радянська індустріалізація вкупі з пострадянською розрухою довели землю.

Петро Сметана бачить естетичну сторону промислового пейзажу. Для нього це фактура, колір, геометрія. Не смерть, а форма життя. Автор наполегливо працює з поверхнею, його живопис багатошаровий, об’ємний, деінде переходить в низький рельєф. Біла фарба вкриває промислову безнадію — сніг, туман, фата-моргана. Через чорні стіни та сіру траву прориваються бузкові спалахи —  зоря? відблиски підземної кузні?

Невідомо, де були написані пейзажі, прив’язки до карти Петро Сметана не дає навмисно. Говорить тільки, що працював не тільки в Україні, але й, наприклад, у Польщі. Ця концепція виходить за межі пострадянського простору, відсилаючи взагалі до того захвату промисловим прогресом, що був притаманний XX сторіччю. Прогресу, якому знадобилися зерно голодних селян, мільйони робочих зігнутих спин, порепаних рук, забитих пилом легенів («…кудрявая, что ж ты не рада веселому пенью гудка?») й навіть рабська праця остарбайтерів.

Тут десь треба зупинитися в роздумах над долею Європи та повернутися до живопису Петра Сметани. Бо він того вартий.

Текст: Марина Полякова

  • Що: Петро Сметана, «Сажа»
  • Де: галерея «Триптих Арт», вул. Десятинна, 13
  • Коли: 3–16 лютого; вівторок-субота 11:00–19:00, неділя-понеділок 11:00–18:00
Марина ПоляковаПетро Сметанасмотреть
Share

Читайте также

Просмотр

Горизонт. Ветер. Одиночество.

Просмотр

Салли/ Sully

Просмотр

Лаборатория алхимика

Просмотр

Пределы плоскости

Просмотр

Цитата, реплика, плагиат?

Просмотр

Доля архитектора

Просмотр

Фотософия профессора Минакова

Просмотр

Убийство Клитемнестры на Подоле

Предыдущий пост

Киев счастливый

In Город

Киев счастливый

Просмотр

Следующий пост

Киев счастливый

In Город

Киев счастливый

Просмотр

Instagram вернул неверные данные.

© 2022 inший Kyiv - All Rights Reserved.

Партнер сайту: