Чорно-біла війна

«Холодна війна» Павла Павліковського це та польська історія, яка ідеально накладається на нашу. Про польський Хор Верьовки — від ентузіястичного початку до передбачуваного кінця. Із фольклорною експедицією в снігах, прослуховуваннями в якомусь напівзруйнованому маєтку, що дуже нагадує нашу Качанівку, спілкуванням керівників ансамлю про «сталінський фольклор» з партійними ідеологами, польськими Верьовкою і Скрипчинською, кореґуваннями репертуару, гастролями, втечами-поверненнями.

Так, це не «Петля» за Гласком. Холодна війна також чорно-біла, але монументально-голівудська, красива. Без карикатур — навіть в піснях про Сталіна. Можна тільки здогадуватися, що карикатурою на самого себе цей хор стане пізніше. Або не стане. Але це вже інша історія.

І хто би зняв щось справжнє у нас про Хор Верьовки або Ансамбль Вірського? без глянцю і карикатур?