Про нову книгу Йоханана Петровського-Штерна «Штетл: золота доба єврейського містечка» розповідає перекладач Ярослава Стріха

Коли ми чуємо «штетл», ми уявляємо злиденне містечко, яким налякано порхають субтильні і всі до одного побожні юдеї. Образ поширений, але редуктивний: заснований на гіркій ностальгії після Голокосту й далеко не найсвітлішій сторінці в історії штетлів, він не враховує золотої доби — це десь кінець XVIII-перша третина ХІХ століття — коли штетл був великою економічною і культурною силою, із якою потрібно рахуватися.

Йоханан Петровський-Штерн реконструює життя штетлу золотої доби (від того, які книжки стояли на полицях, до того, як влаштовували особисте життя) на основі, значною мірою, поліцейських документів. Отже, читач зустрінеться із величезним каталогом яскравих персонажів — контрабандистів, купців, дрібномістечкових зухів, злодіїв у законі й видавців поза законом, рішучих і підприємливих жінок і кого тільки не. Добре доповнення і до мартирологічної історії, і до менш відомих сторінок культурної мапи України, і до кумедних, а часом і просто-таки гостросюжетних історичних сценаріїв.

Штетлу у розквіті вже не існувало. Ця східноєвропейська Атлантида відійшла у минуле і забрала з собою своїх своєрідних мешканців, їхні ремесла, матеріальну культуру та мрії.
Ми, звісно, можемо оплакувати її занепад, забуття й остаточне знищення у пожарищі Голокосту. Багато хто так і робить. Цінуймо уламки спогадів нечисленних зацілілих, але й не забуваймо історії штетлівської величі, його строкате життя й нестримне завзяття. Ми можемо – й мусимо – вивчати, яким був штетл на піку слави, і саме цьому присвячено дану книжку.

Йоханан Петровський-Штерн. Штетл: золота доба єврейського містечка / Переклад з англ. Ярослави Стріхи. — Критика, 2018.