Галерея «Триптих Арт» запрошує на виставку Exit Владислава Шерешевського, анфан терібля київського арт-простору.

Ми йдемо на Шерешевського, бо знаємо, що чекати від нього – примхливого живопису, саркастичних підписів, шоу одного актора.

Феномен Шерешевського склався завдяки конфлікту між майже балаганною подачею, уявною легкістю малювання, тією швидкістю, з якою з’являються полотна, та глибинною аналітикою, безпристрасним препаруванням дійсності. Автор турботливо вирощує пафос, щоб тут же його вбити. Одне-два слова – «Час пішов», «Exit пол», «Летять утки», «Омут» – вкупі з самим зображенням створюють той складний текст, який і робить його творчість явищем більшим, аніж «веселі картинки».

Якщо розглядати окремо живопис Шерешевського, тут теж щось не так. Ось старий електричний стовп (підпис «Стовпчик») у сірому пейзажі, чи то ледь розвиднилось, чи вже смеркається. Сюжет на копійку, але живопису, техніки, фарби нарешті – на мільйон, поверхня полотна, здається, дихає, рухається, вкрита росою. Ви скажете – то сучасний імпресіонізм. Але згадайте «Дощ, пар та швидкість» Вільяма Тернера, те, що було до імпресіонізму та, мабуть, більш чесне за нього, – інтуїтивний пошук, перші дотики. Ми знаємо Шерешевського як майстра портретів, багатофігурних композицій, і там він поп-артист, який часто працює з відомими образами: Голда Меїр, Вінстон Черчилль, Поліграф Поліграфович, Володимир  Зеленський… Але в «Триптих Арт» бачимо камерного, тонкого, мінорного пейзажиста, симпатика туманів, осінніх хащ, старих будинків, черепичних дахів…

Можливо, ми все ж таки прийшли трохи не на того Шерешевського? А ні, ось «Расцвет», і художник (здається, це автопортрет), широко розчинивши поли пальта, показує здивованим тополям, жнивам та рожевому обрію щось таке інтимне, чого ми милосердно не бачимо зі спини. Все в повному ажурі.

• Що: Владислав Шерешевський, Exit
• Де: галерея «Триптих Арт», вул. Десятинна, 13
• Коли: 23 жовтня – 5 листопада; вівторок-субота 11:00–19:00, неділя-понеділок 11:00–18:00

Текст: Марина Полякова