• Місто
  • Тиждень
  • Арт
  • 111 слів
  • Екран
  • Сцена
  • Стиль
  • Про нас

111 слов

Прочитать

«Книжковий арсенал»: голоси жінок у сучасній українській літературі

26.05.2025

Прочитать

Передзамовляй це: 12 книжкових новинок холодної весни

15.05.2025

Прочитать

Ірина Белан. «Граппіг. Kumedno»

29.03.2025

Прочитать

Передзамовляй це: 9 книжок для теплої весни

26.02.2025

Прочитать

Передзамовляй це: 9 книжок на Новий рік

22.12.2024

Стиль

Прочитать

«BUDZIRKA»: креативний кластер, елегантні рішення

23.05.2025

Прочитать

PAD Paris 2025: п’ятірка найкращих стендів

05.05.2025

Прочитать

Ярмарок дизайну Collectible – 2025: вічне та ефемерне

22.04.2025

Прочитать

«Бруталіст» і Бреєр

11.04.2025

Прочитать

TEFAF Maastricht 2025: абсолютно суб’єктивний рейтинг

02.04.2025

 

inший Kyiv

Культура Великого Міста
  • Місто
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111 слів
  • Екран
  • Про нас

inший Kyiv

  • Місто
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111 слів
  • Екран
  • Про нас

In Арт, Тиждень

АртТиждень

1K Просмотров 19.11.2020

АртТиждень Pin It

Золота епоха українського монументалізму в ескізах, фрагменти раю та художник у ролі антени – Марина Полякова розповідає про найкращі виставки Києва.    

The Naked Room (вул. Рейтарська, 21)

Назва виставки «Ескізи монументального» в якомусь сенсі оксюморон. Ескіз – це зазвичай щось швидке, начерк, шматок паперу, а монументальний твір залишається на десятки, а то й сотні років. Але так відбувається не завжди й не всюди. Наприклад, у 1960–1980-х роках, коли працювали герої виставки – Алла Горська, Віктор Зарецький, Валерій Ламах, Олександр Міловзоров та інші, – за одну ніч зникали навіть монументальні роботи. Всім правила ідеологічна кон’юнктура. Можна пригадати хоча б знищення вітража Алли Горської та команди художників у Шевченківському університеті до 150-річчя від народження поета за надмірний прояв національного духу. Втім, величезна кількість мозаїк, вітражів, панно авторства як визнаних владою, так і «ненадійних» художників прикрашала міста, села, інтер’єри, і це теж цікавий аспект – в монументальному мистецтві можна було якось обійти жорсткі ідеологічні заборони, втілити сміливі модерністські здобутки. Саме монументальні твори стали однією з впізнаваних рис обличчя епохи, і тому сьогодні так важко втрачати їх – вже тільки через невігластво й жадібність нової генерації. Отже, галерея The Naked Room демонструє виставку важливу (тому що більшість артефактів виставлена вперше) і актуальну (дослідження мистецтва 1960–1980-х зараз у фаворі). Ескізи до створених і нестворених монументальних творів є самостійними  роботами, що ілюструють пошуки плеяди українських монументалістів, білої кістки художнього цеху. Також в рамках виставки презентовано книгу-путівник Ukraine. Art for Architecture. Soviet Modernist Mosaics, створену дослідницею Поліною Байцим та фотограф Євгеном Нікіфоровим.

 

Національний музей «Київська картинна галерея» (вул. Терещенківська, 9)

Живопис Давида Шарашидзе – це гіпертрофована ідея півдня, якщо не раю. Прості, затишні речі: будинки, дахи, вікна, стільці, глечики, квіти, фрукти. І обов’язково гранати, бо немає більш південного плоду, більш виразного символу повнокровності життя. Шарашидзе завжди дуже уважно вдивляється у подробиці, деталі, нібито шукаючи в них остаточні підтвердження – світ міцно стоїть на черепасі, холодний вітер не розкриє наше вікно, не обтрусить квіти гранату. Ця уважність до фрагментів підкреслена на виставці, прийом оголений – автор вирізає якийсь шматочок свого миру й пропонує нам вдивитися в нього як в останній раз, запам’ятати всі цяточки, пелюстки, ґудзики. А особливо палкі, зігріваючі південні кольори, яких зараз так бракує Києву.

 

Mandarin Maison art by Spivakovska (вул. Басейна, 6, ТЦ Mandarin Plaza, 5 поверх)

Так склалося, що за митцем, творцем, художником із давніх-давен була закріплена особлива місія – відчувати коливання світових хвиль і реагувати на ці коливання якимись особливими висловлюваннями. Малював первісний художник на стіні печери, творить сьогодні – місія не змінилася, він має її реалізувати, має роз’яснювати обивателям, що воно там бринить. Здається, на плечі художниці Даші Скорубській-Кандинській (Dasha S Kandinsky) та скульптора Юрія Мусатова теж ліг цей тягар. І, здається, вони можуть-таки пояснити. Юрій Мусатов взагалі володіє секретом якоїсь універсальної мови. Він робить «дитячі», іграшкові гори, робить бюсти інопланетян або ж землян, в яких замість мозку пустота, робить керамічні потріскані кулі-планети, і все це складається у який довгий наратив про життя взагалі, про мрії людства, про наші великі амбіції та беззахисність. Даша Скорубська-Кандинська (так, нащадок Василя Кандинського) заходить з іншого боку. Якщо у Мусатова все трохи відсторонене, нетутешнє, то Даша – плоть від плоті найматеріальнішого мегаполіса Землі – Нью-Йорка. Вона любить його ритм, любить бути в епіцентрі, перехоплювати інформацію на льоту, швидко втілювати свої враження. Це вже не музика сфер, а який шалений телетайп, – і теж спосіб рефлексії над сучасним світом, який (можливо) стоїть на порозі великих змін.

Алла ГорськаАртТиждень
Share

Читайте также

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Просмотр

АртТиждень

Предыдущий пост

Тетяна Некряч: Про що…

In Сцена

Тетяна Некряч: Про що сон? Про театр

Просмотр

Следующий пост

Его нос

In Арт

Его нос

Просмотр

Instagram не вернул 200.

© 2025 inший Kyiv - All Rights Reserved.

Партнер сайту: