• Город
  • Тиждень
  • Арт
  • 111
  • Стиль
  • О нас

111 слов

Прочитать

Почему Боуи

15 Январь, 2021

Прочитать

Она должна была знать

13 Январь, 2021

Прочитать

Музика уночі

12 Январь, 2021

Прочитать

Снежно и мрачно

8 Январь, 2021

Прочитать

10 фильмов с комментариями

4 Январь, 2021

Стиль

Прочитать

Шить в Париже

19 Март, 2019

Прочитать

Дело в шляпе!

15 Март, 2019

Прочитать

Умные часы — украинский стартап Force

6 Август, 2018

Прочитать

Киевлянин, которого мы потеряли

1 Август, 2018

Прочитать

Выпускной в ПТУ

4 Июль, 2018

 

inший Kyiv

Читать Смотреть Слушать
  • Город
  • Тиждень
  • Арт
  • 111
  • Про нас

inший Kyiv

  • Город
  • Тиждень
  • Арт
  • 111
  • Про нас

In 111

Музика уночі

121 Просмотров 12 Январь, 2021

Музика уночі Pin It

Новий роман Юрія Андруховича вийшов у видавництві «Меридіан Черновіц» наприкінці 2020-го.

Як зізнався сам Андрухович, ідея з’явилася 2005-го, під час інтерв’ю на студентській FM-радіостанції у Варшаві. Його спитали, чим він хотів би займатися, якщо колись перестане писати. «Я відповів, що в такому разі хотів би заснувати власну радіостанцію, винятково нічну. Я не буду спати вночі, крутитиму в ефірі свою улюблену музику і щось розповідатиму. Й оскільки надаю перевагу мінорній музиці, то звідси й назва радіостанції – “Радіо Смуток”».

Назва змінилася, проте мінорний роковий тембр залишився. І його постійний романний герой до речи теж мало змінився. Зветься він цього разу Йосип Ротський, – щось поміж Йосипом Бродським та Йозефом Ротом, очі в нього різного кольору як в Девіда Бові, і він як завжди кудись утікає і від чогось переховується, він мандрує часом, примірює на себе чужі долі й подібно до вампіричних коханців Джармуша проживає різні життя.

Але перш за все він подорожує  романами Андруховича, щоб як завжди в останню мить перейти в інобуття, зникнути в отвір книжкового простору.

 

Отримавши від життя безліч вільного часу, Йосип Ротський значну його частину заповнював про- і переслуховуванням музики – давньої, нової, знаної й ні. Її пошуки останніми роками відчутно спростилися: здавалося, всю її, всю, яка тільки була і продовжує з’являтися на світі, оцифровано, загнано в мережі й віддано, ні – пожбурено жужмом у загальне користування. З допомогою однієї-двох маніпуляцій ти здобуваєш усе – від манірної естрадної пісеньки, що деренчала на патефоні в легковажного прадідуся тої миті, коли прабабця з муками народжувала йому сьомого нащадка, й до безнадійно зле зіграної не далі, як учора ввечері на сцені Метрополітен-опери, ризикованої прем’єри. Доступним стало все і негайно, за першим викликом – навіть записи, які вважалися назавжди загиблими, знищеними, стертими, зниклими безвісти на тисячах смітників того давно канулого в Лету підліткового існування, коли музика формувала все інше (основи світогляду, смакові пріоритети, риси характеру, статеві залози і моральні засади). Пошукові системи навчилися протягом однієї миті видобувати все, що тільки згадається. Навчися згадувати, як вони, – і вся музика твоя.

 

Фото: фейсбук-сторінка Юрія Андруховича

 

читатьЮрий Андрухович
Share

Читайте также

Просмотр

Декомунізація та її міфи

Просмотр

К Книжному Арсеналу-2018

Просмотр

Постовой

Просмотр

Словарь перемен-2014

Просмотр

Не такой как все

Просмотр

Болезни роста

Просмотр

«Нишевый бренд на рынке необходимых исторических вещей»

Просмотр

Говорит Киев

Предыдущий пост

«Красная шапка», или Тридцать…

In Город

«Красная шапка», или Тридцать пять тысяч курьеров

Просмотр

Следующий пост

Она должна была знать

In 111

Она должна была знать

Просмотр

Instagram не вернул 200.

© 2021 inший Kyiv - All Rights Reserved.

Партнер сайту: