Новий роман Юрія Андруховича вийшов у видавництві «Меридіан Черновіц» наприкінці 2020-го.
Як зізнався сам Андрухович, ідея з’явилася 2005-го, під час інтерв’ю на студентській FM-радіостанції у Варшаві. Його спитали, чим він хотів би займатися, якщо колись перестане писати. «Я відповів, що в такому разі хотів би заснувати власну радіостанцію, винятково нічну. Я не буду спати вночі, крутитиму в ефірі свою улюблену музику і щось розповідатиму. Й оскільки надаю перевагу мінорній музиці, то звідси й назва радіостанції – “Радіо Смуток”».
Назва змінилася, проте мінорний роковий тембр залишився. І його постійний романний герой до речи теж мало змінився. Зветься він цього разу Йосип Ротський, – щось поміж Йосипом Бродським та Йозефом Ротом, очі в нього різного кольору як в Девіда Бові, і він як завжди кудись утікає і від чогось переховується, він мандрує часом, примірює на себе чужі долі й подібно до вампіричних коханців Джармуша проживає різні життя.
Але перш за все він подорожує романами Андруховича, щоб як завжди в останню мить перейти в інобуття, зникнути в отвір книжкового простору.
Отримавши від життя безліч вільного часу, Йосип Ротський значну його частину заповнював про- і переслуховуванням музики – давньої, нової, знаної й ні. Її пошуки останніми роками відчутно спростилися: здавалося, всю її, всю, яка тільки була і продовжує з’являтися на світі, оцифровано, загнано в мережі й віддано, ні – пожбурено жужмом у загальне користування. З допомогою однієї-двох маніпуляцій ти здобуваєш усе – від манірної естрадної пісеньки, що деренчала на патефоні в легковажного прадідуся тої миті, коли прабабця з муками народжувала йому сьомого нащадка, й до безнадійно зле зіграної не далі, як учора ввечері на сцені Метрополітен-опери, ризикованої прем’єри. Доступним стало все і негайно, за першим викликом – навіть записи, які вважалися назавжди загиблими, знищеними, стертими, зниклими безвісти на тисячах смітників того давно канулого в Лету підліткового існування, коли музика формувала все інше (основи світогляду, смакові пріоритети, риси характеру, статеві залози і моральні засади). Пошукові системи навчилися протягом однієї миті видобувати все, що тільки згадається. Навчися згадувати, як вони, – і вся музика твоя.
Фото: фейсбук-сторінка Юрія Андруховича
