Степові легенди Петра Антипа, втрачений, але не забутий Гурзуф, Венери водопровідника – Марина Полякова розповідає про найкращі виставки тижня. Попри черговий локдаун.

Національний центр «Український дім» (вул. Хрещатик, 2)

Україна різна. Є в нас густі ліси, є гори, море, піски, болота… А ще безкраї степи, які найкраще втілюють ідею свободи, руху назустріч вітру і сонцю. В тих степах – за однією з версій, в яку дуже хочеться вірити, – знаходилася колиска праіндоєвропейців, звідки вони мігрували на величезні території. Петро Антип не археолог, він художник, для якого та далека історія – з підкоренням просторів, вершниками, лучниками, співами степних трав, розпеченим на сонці камінням – не давно минуле, а вічне. Кураторок Марину Стрельцову та Ольгу Собкович зацікавили особливості індивідуального часопростору Петра Антипа, складові того світу, який художник створює (або відтворює) вже багато років, і так народилася концепція-оксюморон, – сучасна архаїка. Чималі площі Українського дому нелегко освоїти навіть при колективній виставці, а при індивідуальній і поготів, але тут, здається, простір відповідає плідності, насназі художника: 50 скульптурних творів різних масштабів, 60 полотен, графіка, ескізи, архітектурні проєкти. Проста «примітивна» геометрія, куби, трикутники, хвилі, грубі поверхні – у скульптурі, «дикі» кольори, відверті лінії – у живописі та графіці. Сьогоднішня інтерпретація всесвіту давніх людей, але одночасно – звернення до майбутнього, бо пройде якихось чотири тисячі літ, і для нащадків ми будемо древніми степовими народами.

Мистецький центр «Шоколадний будинок» (вул. Шовковична, 17/2)

16 березня ми з сумом констатували, що з сумнозвісного референдуму в Криму пройшло вже сім років, що біль не вщухає, а кримське море, кримські гори й солоно-солодке повітря вже трошки розпливаються у спогадах, втрачають чіткі риси. Ювілейна, до 80-річчя, виставка живопису київської художниці Ніни Бондаренко так і називається «Весна в Криму. Крим – Україна 2014–2021 (зі спогадів)». Багато років кожної весни художниця працювала на пленері в Гурзуфі, і навіть важко уявити, які скарби вона зібрала за таку довгу пору закоханості. «У Природі Криму я відчула і побачила таємницю безмежності кольору, і цю таїну я прагну втілити на полотні», – говорить Ніна Бондаренко. Її поїздки на пленери завершилися 2014-го, але Гурзуф назавжди залишився у серці. В екпозиції представлені полотна, створені на основі кримських етюдів 1968–2014 років. Виставка триватиме до 31 березня.

Петро АнтипМузей гетьманства (вул. Спаська, 16 б)

Pavlovka ArtGallery представляє фотовиставку Дмитра Борденюка (Молдова). Він працював як стрітфотограф, ходив містом, ловив кадри, наказував миттєвості зупинитися. А потім – з напрацьованим досвідом – перейшов до створення постановочних фотографій. Виставка представляє саме цей перехід, демонструє як вуличні фото (пішоходи на зебрі, ліхтарі, вікна, геометрія сходинок, кульбабки в траві, мокрі парасолі), так і зрежисовані кадри, на яких жінки, жінки, жінки – Венери. Отже, в рамках одного проєкту «Водопроводчики & ежевика» поєднані два окремих – «Вибір ХС» і «Народження Венери», а ви вже вирішуйте, що вам цікавіше. Виставка триватиме до 31 березня.