Галерея «Лавра» відкрила виставку творів народного художника Івана Приходька та провела презентацію монографії мистецтвознавці Олесі Авраменко «Приходько».
Минулого року Олеся Авраменко випустила книгу, присвячену життю й творчості Катерини Білокур, і розповідь про Івана Приходька стала наступним етапом дослідження українського народного мистецтва. Звучить дещо сухо, а насправді п’ятнадцять років тому перша зустріч авторки з твором Приходька, дерев’яним ангелом, стала доленосною. Олеся захопилася, відшукала майстра в селі Дударків на Київщині, в столітній хаті, познайомилася та почала спілкуватися. Книга склалася з розмов з Іваном Васильовичем, спостереженнями за його роботою, з власного мистецтвознавчого аналізу доробку талановитого художника. В ній велика кількість репродукцій – це буквально якісний мистецький альбом.
А Іван Приходько – дійсно явище, і не тільки у мистецтві, а й у людському вимірі. Він являє собою тип того художника-самородка, який народжується з пензлем у руці – точніше, зі шматочком вугілля, бо саме ним маленький Іван обмальовував стіни, піч, підлогу. Великим щастям стало те, що мати його не сварила, а підтримувала і завжди сама готова була захоплюватися красою довкілля. Талант художника був подарований хлопцю разом із талантом музиканта, в дев’ять років хлопчик зробив собі бубон – до цього шаманського інструменту ми ще повернемося.
Іван Приходько не отримав професійної освіти, і важко сказати, чи допомогла б вона художнику, чи збила б його зі шляху. Він займався у київській експериментальній студії народного мистецтва, надихався творами Марії Примаченко та Ганни Собачко-Шостак, ходив по музеях, постійно малював, працював із деревом, робив посуд, пізніше викладав…
На відкриття виставки Іван Васильович прибув із бубном. Бив у нього, підігруючи гурту народних інструментів, пританцьовував. Як не знати, що художник народився 1939 року, йому неможливо дати такий поважний вік, – молода, красива, натхненна людина.
У великому залі виставлені його декоративний живопис та дерев’яна скульптура. На полотнах: корови, леви (привіт Примаченко), птахи, трипільські статуетки (художник захоплений місцевою архаїкою), коні, вершники, козак Мамай… З одного боку, це зрозумілий символічний світ, з іншого ж – Іван Приходько вклав у нього особисті враження та роздуми, побудував свою, індивідуальну, логічну систему, образну та кольорову. Його скульптура досконала. Вона має бути у музеях, її необхідно не втратити, передати нащадкам у спадок. Сплав довершеної форми, чистих лаконічних кольорів і легкої іронії робить скульптури Приходька шедеврами.
Філософія художника проста. Треба стояти ногами на рідній землі, відчувати її, дихати разом із нею, вбирати сонячне тепло. Треба любити все живе. Треба радуватися життю і творити для щастя. А хто скаже, що це занадто просто, хай спробує сам.
Приходьте до галереї «Лавра» (пров. Лаврський, 9) в суботу 10 липня. О 17:00 розпочнеться майстер-клас Івана Приходька з традиційного наївного малюнка для дітей. О 21:30 відбудеться показ документального фільму про художника «Земля Івана», який створив режисер Андрій Лисецький. Виставка триватиме до 16 липня.
Текст та зображення: Марина Полякова
