14 фрагментів, багато колажів, погляд з того боку, беззвучно до глухоти та рання Примаченко – Марина Полякова рекомендує відвідати найкращі виставки київського тижня.

Триптих Арт (вул. Десятинна, 13)

«Ця виставка не є ретроспективною. Якщо заглибитися в доробок Андрія Гуренка, то побачимо, що він свідчить про безперервне, але нелінійне творення авторської міфології, якою й вирізняється митець. І найуважніші помітять, як ритм серцебиття Птаха перегукується з пульсом проростання Квітки…» – пише команда галереї «Триптих Арт», де відкрилася виставка живопису Андрія Гуренка «14 фрагментів». Рік тому ми бачили тут же виставку Гуренка, а галерея, між іншим, далеко не всіх своїх улюблених художників виставляє так часто. Ефектні полотна та маленькі акварелі невтомного вигадника та сильного колориста, що вміє зі вдаваної какофонії зробити гармонію, – запрошення у дивний світ, розкішна подорож незвіданими стежками. «Фрагментів» насправді тринадцять, а ще один хай глядач додумає сам, хитро посміхається автор.

White World (вул. Є. Чикаленка, 21а)

«Колаж передбачає майбутнє і показує, як змінилося минуле. Одним із перших колажистів-експериментаторів був доктор Франкенштейн, який успішно втілив надскладну операцію зі з’єднання нез’єднуваного та оживлення мертвого образу, – завдяки створенню конотативних зв’язків, експлуатації ілюзій зрощення і мутацій», – говорить художник і фотограф Олександр Ляпін, один із кураторів проєкту. Другою кураторкою виступила Катя Сита, засновниця колажної майстерні «Cutout Studio», також до кураторської групи увійшли Аннет Сагаль і Ольга Сита. Вони, зібравши у «Білому Світі» веселу творчу компанію ну дуже різних художників, створили виставковий проєкт не стільки про власне колаж – аналоговий або цифровий, скільки про колажування як образ мислення, як мистецьку практику, з яких би матеріалів не була створена робота. Так що наколажували учасники багато, неочікувано, вигадливо, гостро, влучно. У рамках виставки пройдуть екскурсії та інші заходи, слідкуйте за сторінкою галереї.

PinchukArtCentre (вул. Велика Васильківська / Басейна, 1/3-2)

Тут одночасно відкрилися аж три виставки. Перша – «Траєкторії польотів», персональна виставка Жанни Кадирової, яка створює об’єкти в публічному просторі, інсталяції та скульптури, оприявнюючи всеприсутність війни в Україні. Друга – «Ми тут» / «Inside Out», глобальний партисипативний мистецький проєкт французького художника JR. Українська акція «Ми тут» в межах проєкту стосується кожного і дозволяє голосно ствердити: «Ми тут, ми живі і продовжуємо боротися». Нарешті, «Історія стосунків» – персональна виставка українського митця Пьотра Армяновського в межах проєкту PAC UA. Автор досліджує динамічні міжособистісні зв’язки, відносини між різними соціальними групами, а також персональні та колективні взаємодії людей з організаціями, зокрема з державними установами.

Галерея протестного мистецтва Музею Майдану (вул. Липська, 16)

«Погляд з того боку» – мистецький проєкт українців фотографа Алекса Заклецького, художника Сергія Захарова і польської журналістки Моніки Андрушевської. Присвячений він людям, які перебувають по обидва боки невідомості, – полонених і тих, хто чекає на повернення близьких додому. Чимало історій присвячено політв’язням із Криму та Донбасу, з якими родини втратили зв’язок іще 2014 року. У залах галереї – не лише промовисті портрети родичів бранців кремля, полонених росією, викрадених та зниклих безвісти українців, а й особисті речі полонених. Саме вони не дають родинам зневіритися та втратити надію на повернення близьких. У резонанс зі світлинами вплетено графіку Сергія Захарова про його перебування у полоні, що згодом втілилися у графічний роман «Діра».

Галерея «Лавра» (пров. Лаврський, 7)

Групова виставка об’єднала десятьох художників і художниць, серед яких Мітя Фєнєчкін, Anna Veriki, Володимир Семків… Виросло вже зовсім молоде покоління українських митців. І сформувався метамодернізм, який поєднав серйозність, суворість і скепсис з беззахисністю, відвертістю, іронією. Почути «Ті самі слова» у великому просторі галереї, де немовби схрещуються силові лінії, відчути людську підтримку у важкі часи, – завдання для глядача.

Митець (вул. Велика Васильківська, 12)

До 5 липня у галереї триватиме міжнародна виставка плакатів, графіки й живопису «Ґвалт», організована секцією плаката і графічного дизайну КОНСХУ. Гасло проєкту – «Мистецтво  проти  насильства». У ньому беруть участь митці з Австрії, Нідерландів, Німеччини, Польщі, США та, звісно, України.

НАОМА (Вознесенський узв., 20)

«беззвучно до глухоти» – це виставка та одночасно благодійний аукціон. Три десятки художників_ць і колективів: Тіберій Сільваші, Мітя Фєнєчкін (знову), Atelier 36, etching.room1, Данііл Немировський, Антон Саєнко та інші. Ковід і війна вплинули на суспільство, але як саме, ми ще й не розуміємо, осмислення триває. «Російсько-українська війна протягом 9 років охопила кожного та кожну як мінімум відчуттям тривоги. Але більшою мірою відчуттям самотності, – пишуть організатори. – В експозиції представлено напрацювання від 2014 року і дотепер. Виставка об’єднує переживання самотності у двох станах: як потреби відлюднення для мистецьких практик та як реакція на кризу і деструктивні процеси ззовні». Тихий аукціон вже розпочався, результати стануть відомими 28 липня. Роботи представлені на однойменному сайті, а всі кошти підуть на купівлю БПЛА для батальйону «Свобода» у складі бригади швидкого реагування НГУ «Рубіж», в якому служить художник і студент НАОМА Олександр Лень.

Національний музей українського народного декоративного мистецтва (вул. Лаврська, 9, корп. 29)

Відкрилася виставка «Марія Примаченко. Початок», яка презентує близько 50 ранніх творів художниці з музейної колекції, створених у 1936–1937 роках. Це унікальна збірка авторських малюнків народної художниці України, Лауреатки Шевченківської премії Марії Примаченко, з якої почалося її сходження на вершину мистецтва і всесвітнього визнання. Вони були створені під час роботи мисткині в Експериментальних майстернях при Київському музеї українського мистецтва на території Києво-Печерської Лаври, куди її запросила у 1935 році художниця Тетяна Флору. Серед виставкових експонатів також і керамічні твори, які були цікавим експериментом під час роботи Марії Примаченко в майстернях. Дотримуючись народних традицій, майстриня використовувала керамічну форму як поверхню для власних композицій, досягаючи органічного єднання об’єму та розпису.