Художня література – це добре, а нонфікшн, мабуть, ще краще. Якщо країна має якісну нехудожню літературу, значить вона має розвинені науки та красномовних популяризаторів, котрі можуть про складне – математику, астрономію, філософію, психологію, анатомію, соціологію, історію – розповідати цікаво й створювати нових прихильників цих наук.
Український нонфікшн поки що не можна назвати розвиненим, у нас здебільшого перекладають іноземних авторів. У сфері, якій присвячена друга книга Рустама Гаджієва, тобто популярній лінгвістиці, вітчизняні книжки на вагу золота. Жанр, обраний автором, – «пригоди мови» – завжди мав своїх поціновувачів, адже поле невичерпне. Наприклад, попередня книга Гаджієва, «Язык мой – друг мой» розповідала про те, чим взагалі займається лінгвістика, і як це захопливо.
Отже, пригоди мови, тут є де розгулятися. Як стала при нагоді мова корінних американців навахо під час Другої світової війни? Чому ісландська мова «заморожена»? Що там із фламандськими образотворчими прислів’ями? А з відносинами англійців і голландців? Що відбувалося у будинку № 10 на Ріллінґтон-плейс? Як Мартин Лютер учив німців німецькій мові? Про це та багато іншого розповідає у легкій (іноді занадто легкій, чи варто загравати з читачем?) формі з принадливим підзаголовком «Непорозуміння, кримінал та інтриги в різних мовах».
Рустам Гаджієв, «Лінгвістика на карті світу». Віхола, 2022
Усе. Книжка готова – тепер можна й з читачами познайомитися. Мене звати Рустам, і я ботан. Якщо точніше, лінгвоботан. Ні, я не розмовляю двадцятьма мовами й курсів із вивчення мов не викладаю, але світ лінгвістики мене буквально зачаровує. Мені завжди подобалося набридати людям розповідями про мови і все, що з ними пов’язано, однак друзів та випадкових перехожих якось стало замало, тому у 2017 році я почав вести лінгвоблог у фейсбуці під назвою «Я – значит язык» (лунають постріли). Так, писав я зазвичай російською, бо сам є, у принципі, російськомовним, та й велика частка аудиторії прийшла з моєї малої батьківщини – Азербайджану, а також Грузії й деяких інших країн (пізніше географія значно розширилася). Втім написати щось схоже українською ба більш, створити книжку мені як лінгвісту, звісно, дуже кортіло.
Писав спочатку коротко, але аудиторія видалася доброзичливою, тому я зрештою набрався мужності й почав викладати довжелезні «простирадла», що загалом вважається не «комільфо» в соціальних мережах. Народу ж потрібні фоточки котиків або афоризми Джейсона Григоровича Хаяма, а читати статтю про ергативну будову мови басків у фейсбуці ніхто не стане – пропаще діло. Мої 50 000 підписників спростували цю тезу, і я шалено вдячний їм за кожну реакцію, кожен коментар і кожен репост. Так само я вдячний Віктору Трегубову за те, що пустив мене колись до грінлайтів на сайті «Петро й Мазепа». Але зараз не про блоги, зараз про книжку.
Інтуїція підказує мені, що писати книжку просто так не зовсім правильно, тому я сформулював для себе три цілі.
- Просвітницька. Ну, тут, напевно, немає що пояснювати, адже це класична мета будь-якої науково-популярної роботи – захопливо й невимушено розповісти про не зовсім прості, а часто й абсолютно невідомі широкому загалу речі. Зацікавити читачів вузькофаховими темами, які подані легко, не надто академічно. Тут ніби все добре, втім, з огляду на те, що книжка має мовознавчу тематику, з першої цілі неминуче випливає друга.
- Міфоруйнівна. Бачите, усього, що я написав у пункті вище, буде цілком достатньо для книжки, наприклад, про хімію, або, скажімо, статті про біологію. Щодо хімії чи біології в нашому суспільстві діє певний консенсус, що це дійсно складні дисципліни, і ними займаються поважні, розумні люди. Але в мене тут лінгвістика, пані та панове. Нашому брату-мовознавцю все ще важко похвалитися великою кількістю фанатів та поціновувачів, адже всі впевнені, що мовознавство це як мінімум нескладно, а як максимум – непотрібно взагалі. Ну, ви чули, мабуть, анекдоти про гуманітаріїв та «вільну касу» і все таке інше.
Якщо вам теж здається, що лінгвістика – це нудно, а мовознавці тільки те й роблять, що перекладають та викладають (ці напрями в суспільній думці несправедливо спрощені), то соромитися тут нема чого. Навпаки, у такому випадку ця книжка саме для вас. Ви дізнаєтеся наскільки цікавим і захопливим же бути предмет вивчення лінгвістів. Запевняю, що галузь, яка була вам невідомою або здавалася занадто непрактичною, заграє новими, яскравими кольорами. Для найбільших скептиків я підготував окремий розділ з прикладами надзвичайно практичного застосування мовознавчих навичок – у поліцейських розслідуваннях. А що, скажіть мені, будь ласка, може бути крутішим за розкриття злочинів?!
Одначе будувати книжку на принципах антитези я не хотів, тому буквального перераховування міфів і їхнього спростування не буде. Впевнений, усе важливе ви прочитаєте між рядками і сповнитеся повагою до мовознавців та їхньої праці, щойно закінчите читати цю книжку. Залишається тільки мацюпусінька дрібничка. А як змусити читача дочитати книжку до кінця, а не відкласти її на другому абзаці? От у цьому мені допоможе третя ціль.
- Storytelling’ова, даруйте на слові. Так уже вийшло, що мови за свою багатовікову історію встигли стати свідками сили-силенної подій. Подій різних – достойних і не дуже, веселих і трагічних, глобальних і периферійних. Люди любили, ненавиділи, вбивали, народжували, змінювали світ і змінювалися самі, а мови все це обережно занотовували для нас. Отже, справедливо буде сказати, що лінгвістика в цій книжці лише тло, а ось фарбами є людські долі. Не можу гарантувати, що від прочитаного завжди буде приємно й радісно, але цікаво буде точно.
Усі історії я об’єднав у шість частин. У них ми з вами поговоримо про бельгійський мовосрач й американських паразитів, про мову бджіл та мову свисту, про мови глухих і сленг англійських геїв. А ще про мовні непорозуміння в потягах та літаках, південноафриканський апартеїд, небезпечні акценти, англійські матюки, балакучих горил і багато-багато іншого.
Ця книжка точно не дасть відповідей на всі ваші питання, у ній немає революційних відкриттів та ідей, які вразять світ. Проте якщо хоча б декілька матеріалів зможуть вас захопити, і ви захочете дізнатися про ту чи іншу тему більше, я буду собою задоволений. Тож проходьте, будь ласка, і почувайтесь як удома. Ні-ні, роззуватися не треба, у першому розділі йдеться про ісландську, там трохи зимно – ще змерзнете.
